2. Проблеми та пріоритетні напрямки наступності дошкільної та початкової шкільної освіти на сучасному етапі.

Здійснення переходу на 12-річне навчання в школі вимагає пошуку нових підходів до вирішення проблеми наступності, що допомагає успішному розв’язанню завдань безперервної освіти в Україні на перших її етапах. У реалізації цих завдань є певні проблеми:

1) зняття суперечок між провідними лініями навчання та виховання суміжних вікових етапів, що визначають успіх всього подальшого гармонійного розвитку дитини;

2) з’ясування, яким чином побудувати модель цілісного освітнього простору на перехідному етапі від дошкільного закладу до школи;

3) як здійснювати керування процесом переходу від однієї діяльності (гри до іншої – навчання);

4) якою повинна бути безперервна цілісна загальна програма освіти дітей 3 – 10 років;

5) які необхідно створити умови для реалізації єдиної лінії загального розвитку дитини на суміжних етапах освіти.

Ці проблеми зорієнтовані передусім на інтеграцію двох ланок освіти, на усунення суперечок між запитами школи, амбіційними завищеними вимогами окремих батьків щодо підготовки їх дітей; між непідготовленістю дітей, які не охоплені суспільним дошкільним вихованням, і необхідністю враховувати специфіку дошкільної освіти.

Причини, що викликають відокремленість дошкільної і початкової ланок освіти.

1. Невідповідність сучасних шляхів реалізації наступності науковим уявленням про самоцінність кожного вікового періоду розвитку дитини.

2. Відсутність спрямованості процесу навчання і виховання на вікові можливості та особливості дітей.

3. Поспішне проходження важливих для дітей стадій розвитку.

Пріоритетні напрямки наступності.

Сучасні вчені О.Я.Савченко, О.В.Проскура, О.Л.Кононко та інші визначають такі пріоритетні напрямки наступності.

1напрямок. Узгодити мету виховання і навчання дітей на дошкільному і початковому шкільному рівнях. Мета дошкільного виховання – всебічний гармонійний розвиток дитини, визначений Базовим компонентом дошкільної освіти у відповідності з потенційними віковими можливостями і специфікою дитинства. Мета освіти в початковій школі – продовжити всебічний загальний розвиток дітей, з урахуванням специфіки шкільного життя поряд з освоєнням важливих навичок у читанні, письмі, математиці тощо. В обох ланках освітньо-виховний процес повинен бути спрямований на становлення особистості: розвиток її компетентності (комунікативної, інтелектуальної, фізичної), креативності, ініціативності, самостійності, відповідальності, довільності, волі і безпеки поводження, самосвідомості і самооцінки.

2 напрямок. Збагатити освітній зміст у початковій школі, а саме:

– введення в педагогічний процес різних видів дитячої діяльності творчого характеру (самодіяльні ігри, драматизації, технічне і художнє малювання, експериментування, словесна творчість, музичні, танцювальні імпровізації);

– насичення змісту навчання знаннями історико-географічного і краєзнавчого характеру, які б максимально активізували пізнавальні інтереси, формували почуття відповідальності за найближче оточення (ділянка школи, рослини на вулиці, оформлення приміщень);

– збагачення змісту уроків естетичного циклу, художньої діяльності дитини, заснованих на її індивідуальному емоційно-образному баченні;прилучення до національної культури (відвідування музеїв, виставок, художніх майстерень, бібліотек, театрів). Адже основна мета – збагатити загальнокультурний розвиток дитини (розширити її інформаційний простір; виховати культуру сприйняття, почуттів, відносин, сформувати систему цінностей і переваг), а не тільки і не стільки її конкретні знання, які вона повинна відтворювати за вимогою вчителя.

3 напрямок. Удосконалити форми організації і методи навчання як у ДНЗ так і в початковій школі. Сучасні дослідження Л.А.Парамонової, М.М.Поддьякова, З.М.Істоміної вказують на необхідність:

– відмовитися від жорстко регламентованого навчання в дошкільному закладі (статичних поз на занятті, розташування столів у ряд, відповідей по піднятій руці тощо);

– максимально забезпечити рухову активність дітей у школі: фізкультурі, перервах, позакласній роботі;

– використовувати різноманітні форми навчання, що включають специфічно дитячі види діяльності на інтегративній основі, робота по підгрупах, кооперативного типу;

– використовувати в ДНЗ циклічність і проектну організацію змісту навчання, що створює умови для використання самими дітьми свого досвіду;

– забезпечити взаємозв’язок занять (фронтальних, групових) з повсякденним життям дітей, їхньою самостійною діяльністю (ігровою, художньою, конструктивною та ін.);

– створити розвивальне предметне середовище в ДНЗ і школі, функціонально моделюючи зміст дитячої діяльності;

– більш широко використовувати методи, що активізують у дітей мислення, уяву, пошукову діяльність, тобто елементи проблемності у навчанні (використання дивергентних задач, задач відкритого типу, що мають варіанти „правильних” рішень). Останній метод особливо важливий для початкової школи, тому що тут переважають конкретні способи дії, що відповідають визначеним класам завдань. Сполучення задач відкритого і закритого типу – одна з умов активізації пізнавальної діяльності дітей, розвитку гнучкості мислення не тільки на заняттях з математики, але й гуманітарного циклу;

– більш широко використовувати в початковій школі ігрові прийоми, особливо в перший рік навчання дитини, створювати емоційно-значимі ситуації, умови для самостійної практичної діяльності, коли діти можуть на основі наявних у них знань виявляти ініціативу, творчість, фантазію, відповідальність;

– змінити форми спілкування дітей на заняттях в ДНЗ і на уроках у початковій школі; забезпечити дитині можливість орієнтуватися на партнера -однолітка, взаємодіяти з ним і вчитися у нього (а не тільки у дорослого, тобто розгортати спілкування у системі дитина – дитина, а не тільки дитина – вчитель, дитина – вихователь); підтримувати діалогічне спілкування, визнавати право дитини на ініціативні висловлювання й аргументовані відстоювання своїх пропозицій, право на помилку. Адже саме в процесі такого спілкування діти обговорюють загальне завдання, шукають способи його вирішення, розподіляють ролі, змінюють позиції (один пише, інший читає, третій перевіряє). І як наслідок, кожен із вихованців відчуває себе вмілим, знаючим, здатним (разом з іншими) справитися з будь-яким завданням;

– провідною в освітньому процесі як дошкільного закладу, так і початкової школи формою спілкування з дорослими має стати діалогічне, що сприяє розвитку в дитини активності, ініціативності, почуття власної гідності, самоповаги.

Отже, якщо запропоновані напрямки наступності будуть перетворені в дійсність, буде створений загальний сприятливий фон для розвитку дітей – фізичного, інтелектуального, емоційного – як у ДНЗ, так і в початковій школі, збережеться і зміцниться їх фізичне і психічне здоров’я. Останнє складає найважливіше завдання освіти, її основний результат.