4. Адаптація до умов шкільного навчання

Критерієм нормальної адаптованості дитини до шкільного навчання є її позитивне ставлення до школи, розуміння пояснюваного вчителем навчального матеріалу, самостійність, здатність зосереджувати увагу під час виконання завдань, охоче виконання громадських обов’язків і доброзичливе ставлення до однокласників.

Соціально-психологічна адаптація являє собою процес активного пристосування, на відміну від фізіологічного адаптування, яка відбувається автоматично. Для того щоб адаптуватися, необхідно проявити спеціальні зусилля. Дитина не тільки пристосовується до нової соціально-психологічної ситуації, але й змінює її. Дитина одночасно налагоджує стосунки з однокласниками та вчителем.

Першопочатковий етап перебування дитини в школі і є періодом соціально-психологічної адаптації. Він триває від 10 – 18 днів до 1 – 3 місяців і супроводжується змінами в емоційній сфері дитини (зростання внутрішньої напруженості, рівня тривожності, імпульсивна взаємодія з дорослими тощо).

У своєму дослідженні Г.М.Чуткіна виділяє 3 рівні адаптації дітей до школи.

Високий рівень: дитина позитивно ставиться до школи, вимоги сприймає адекватно; новий матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; вирішує ускладнені завдання; уважно слухає вказівки, пояснення вчителя; виконує доручення без зовнішнього контролю; проявляє великий інтерес до самостійних навичок роботи, готується до всіх уроків; громадські доручення виконує з охотою і добросовісно; в класі займає сприятливе статусне положення.

Середній рівень: позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає детально і наочно; засвоює основний зміст учбових програм, самостійно вирішує типові задачі; зосереджена, уважна під час виконання завдання, вказівок дорослого, але під його контролем; буває зосереджена тільки тоді, коли зайнята цікавою справою; готується до уроків і виконує домашні завдання майже завжди; громадські доручення виконує добросовісно; товаришує з багатьма однокласниками.

Низький рівень: негативно ставиться до школи; досить часті скарги на нездоров’я; домінує пригнічений настрій; спостерігається порушення дисципліни; матеріал, що пояснює вчитель засвоює фрагментарно; самостійна робота с підручником викликає труднощі; під час виконання самостійних учбових завдань не проявляє інтересу до них; до уроків готується нерегулярно, необхідний постійний контроль, нагадування; зберігає працездатність при подовжених паузах для відпочинку; для розуміння нового потребує допомоги дорослих; громадські доручення виконує під контролем, без особливого бажання, пасивна; близьких друзів не має, знає прізвища та імена деяких однокласників.

Показники низького рівня адаптованості до школи засвідчують факт шкільної дезадаптації дитини – прояву психогенного формування особистості, що зумовлений особливостями її об’єктивного і суб’єктивного статусу в школі та сім’ї і може спричинити порушення навчальної діяльності в майбутньому. Труднощі адаптації дитини до шкільного навчання зумовлені нерівномірністю розвитку пізнавальної сфери та довільної регуляції поведінки. Діти, які не встигають за шкільним ритмом, потребують особливої уваги, індивідуальної роботи вчителя. Складно адаптуються також діти з недорозвиненою дрібною моторикою, процесами мовлення, мислення.

З огляду на це в роботі зі старшими дошкільниками вихователі повинні уважно аналізувати особливості їхнього розвитку, прогнозувати ймовірні проблеми в школі, створювати умови, що сприятимуть швидкій та безболісній адаптації до шкільного навчання.

Які ж фактори соціального мікросередовища відіграють позитивну роль в адаптації дитини до школи?

Сприятливі фактори: 1. Адекватна самооцінка свого положення. 2. Правильні методи виховання в сім’ї. 3. Відсутність в сім’ї конфліктних ситуацій. 4.Сприятливий статус в групі ровесників. 5. Високий рівень освіченості батьків. 6. Повна сім’я. 7.Задоволеність спілкуванням з дорослими. 8. Позитивний стиль ставлення учителя до дітей першого класу.

9. Функціональна готовність до навчання в школі.

А несприятливі фактори – це відсутність сприятливих, тобто – неповна сім’я, неготовність до навчання в школі, і тому подібне.

Важливу роль в адаптації дитини має наступність методів роботи і педагогічного спілкування вихователів дитячого закладу і вчителів школи.

Шляхи здійснення наступності між дитячим садком і вихователів школою:

1) наради, семінари, конференції, педради по обміну досвідом;

2) взаємовідвідування вчителями ДНЗ, а вихователями школи. Складання соціально-психологічних характеристик на вихованців і передача їх учителям;

3) шефство над дитячим садком, проведення спільних заходи (спільні гуртки, перегляд кінострічок про школу і тому подібне).

Для успішної роботи з дітьми старшого дошкільного віку по підготовці їх до школи необхідно враховувати наступні рекомендації:

а) формування психологічної готовності до школи передбачає поєднання різних видів діяльності; б) формування позитивного емоційного ставлення до занять в школі; в) керівництво діяльністю дітей 6 року слід здійснювати широко використовуючи методи дошкільного виховання і частково шкільного; г) збереження наступності в стилях спілкування; д) збереження наступності в методах роботи з дітьми; е) використання можливостей спільної діяльності; є) формування здібності до рольового і особистісного спілкування, як важливої умови в підготовці до зміни провідного виду діяльності; ж) у процесі формування психологічної готовності необхідно враховувати індивідуально-психологічні особливості, які проявляються в темпі засвоєння знань, ставленні до інтелектуальної діяльності, в особливостях емоцій і вольової регуляції поведінки.

Інформація для роздумів ! У червні 2001 році відбулася спільна сесія АМН і АПН УКРАЇНИ „АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВЯ ТА ОСВІТИ ДІТЕЙ НА ПОЧАТКУ 21 СТОЛІТТЯ”(35% дітей, які прийшли до школи є здоровими, а 11% здорових дітей закінчують школу).

Тема. Сутність і зміст наступності в роботі дошкільного закладу і школи.

1. Зміст понять „перспективність навчання і виховання”, „спадкоємність”, „наступність”. Необхідність наступності.

2. Проблеми та пріоритетні напрямки наступності дошкільної та початкової шкільної освіти на сучасному етапі.

3. Зміст наступності в навчально-виховній роботі ДНЗ і школи.

4. Зв’язок програм навчання і виховання в дошкільному закладі та середній загальноосвітній школі.

5. Наступність у методах і формах навчання.

6. Важливі аспекти та форми співпраці ДНЗ і школи.