Фізична готовність

Для успішного навчання в школі дитині потрібна хороша фізична підготовка. Фізична готовність є необхідним компонентом формування у дитини шкільної зрілості. Під „шкільною зрілістю” розуміють такий рівень морфологічного і функціонального розвитку, при якому дитина може впоратися з вимогами систематичного навчання в школі. З переходом до школи порушуються старі звички, збільшується розумове навантаження, встановлюються нові стосунки з учителем, ровесниками – фактори значної напруги нервової системи та інших систем дитячого організму, що впливає на здоров’я дитини. Деякі діти не можуть адаптуватися до шкільного режиму протягом року.

Фізична готовність передбачає стан здоров’я і біологічну зрілість організму ( антропометрія, розвиток кісткової, м’язової, дихальної і серцево-судинної систем), а також оцінку функціональної готовності до школи – розвиток ряду фізіологічних функцій:

1. здатність до гальмування;

2. гарна координація рухів дрібних м’язів пальців;

3. відносно швидке утворення і закріплення умовних зв’язків позитивного і гальмівного характеру;

4. достатній розвиток другої сигнальної системи.

До кінця шостого року життя показники фізичного розвитку дитини в середньому досягають: довжина тіла – 116 см, маса – 22 кг, окружність грудної клітки – 57-58 см.

Основні рухи стають більш складними: збільшується швидкість бігу, довжина і висота кроку, в стрибках звертається увага на правильність розбігу і групування з приземленням. Діти 6 року життя ведуть, підкидають і ловлять м’яч однією рукою. Діти ознайомлюються з технічними елементами різних видів спорту (городки, бадмінтон, їзда на лижах, тощо).

Великі вимоги висуваються до фізичних якостей – витривалості, вправності, сили, швидкості тощо. До моменту вступу до школи у дитини має бути розвинена здатність переносити статичні навантаження, вміло використовувати арсенал рухових засобів. Рухова активність повинна стати природною потребою кожної дитини не залежно від рівня розвитку. Орієнтовна норма кроків 12000 – 15000.

Фізична готовність передбачає оволодіння дитиною культурно-гігієнічними навичками.

Режим дня, повноцінне харчування, загартовуючі процедури, регулярні фізичні заняття, різноманітні рухливі ігри і фізичні вправи, активний руховий режим – необхідні умови забезпечення фізичної готовності дітей.

Стан здоров’я сучасних школярів значно погіршився (лише 35%, що вступають до школи здорові, і тільки 11% здоровими закінчують школу, хоча антропометричні та інші показники вищі ніж показники дітей 30-х років).

3. Шкільні фактори ризику та здоров’я дітей

1. Стресова педагогічна тактика.

Одним із головних стресогенних факторів у школі є обмеження часу дітей у процесі діяльності. У практиці сучасної школи успішність навчання часто визначається не якісними, а кількісними (швидкісними) показниками. Це насамперед стосується швидкісних характеристик письма і читання в початковій школі.

2. Невідповідальність методик і технологій навчання віковим та функціональним можливостям учнів.

Наприклад, методика навчання безвідривного письма. Вона порушує психофізіологічну структуру письма, оскільки від дитини вимагається біомеханічно недоцільних рухів і призводить до штучно створеної гіпоксії (затримки дихання).

3. Інтенсифікація навчального процесу. Найвідкритіший шлях –збільшення кількості навчальних предметів ( уроків, позаурочних занять, факультетів). На жаль, більшість міських шкіл формують свій індивідуальний стиль за рахунок перевантаження учнів початкової школи. Першокласники в таких престижних школах працюють 8 годин на день. Обсяг навчального матеріалу в чинних навчальних програмах не зменшився. Але скорочення кількості годин призвело до збільшення домашніх завдань, інтенсифікації навчального процесу, втоми і перевтоми дітей. Висока інтенсивність навчальної праці не дозволяє варіювати навчання, враховувати індивідуальні особливості дитини.

4.Функціональна неграмотність учителя.

Часто вчитель блискуче знає свій предмет, але йому бракує знань вікових та індивідуальних особливостей дитини, можливостей предмета.

Невміння школи працювати, враховуючи індивідуальні особливості розвитку і здоров’я, її неготовність відповідати не тільки за знання, а й за здоров’я дитини, вимагають перебудови системи підготовки та перепідготовки вчителів. Школі нині потрібні педагоги, які знають дитину, усвідомлюють свою відповідальність за її розвиток і здоров’я, які уміють відстоювати інтереси та права дитини.

5. Нераціональна організація навчального процесу.

6. Відсутність системи роботи з формуванням ціннісного ставлення до здоров’я та пропаганди здорового способу життя.

Що може допомогти змінити ситуацію на краще?

1) рання діагностика та прогнозування шкільних труднощів;

2) передшкільні програми адаптивного розвитку дітей;

3) морфологічні основи розвитку функцій, значущих для навчання;

4) методики і технології, відповідні віковим та функціональним особливостям;

5) раціональна організація навчального процесу;

6) формування цінностей здоров’я та здорового способу життя.