Мотиваційна готовність

Чим приваблює дітей школа?

Які мотиви визначають бажання дитини йти до школи?

1.Зовнішня сторона шкільного життя (мені куплять красиву форму, портфель, тощо. У школі не треба спати і бути цілий день). Зовнішні аксесуари шкільного життя, бажання змінити обстановку дійсно здаються старшим дошкільникам, привабливими. Але це не головні мотиви. Школа приваблює дітей своєю основною діяльністю – учінням.

2. Істині мотиви – „Навчуся читати”, „Хочу бути схожим на тата”, „Хочу вивчитися і стати вчителем, лікарем”, тощо. Ці бажання пов’язані з новими моментами в розвитку старшого дошкільника. Йому вже не достатньо лише в грі відображати оточуючу дійсність, трудову діяльність дорослих він прагне на рівні дорослих брати участь в ній. Бути учнем – це усвідомлена дитиною сходинка вгору до дорослості.

Якщо дитина не готова до позиції школяра, то навіть за наявності необхідного запасу знань, умінь, навичок, високого рівня інтелектуального розвитку їй буде важко в школі. Такі першокласники ведуть себе в школі по- дитячому, навчаються дуже нерівно. Якщо учбова діяльність цікавить, то виконується на рівні, але якщо вона виконується тільки із почуття обов’язку і відповідальності, то дитина виконує завдання неякісно, без старань і, як правило, такій дитині важко досягти хороших результатів.

Ще гірше, якщо дитина не хоче іти до школи, „Не хочу – там двійки ставлять”, „Боюся”. Основна причина – помилки у вихованні (залякування), „Ось підеш до школи там тобі покажуть” і т. п.

Дослідження показують, що виникнення свідомого ставлення дитини до школи визначається способом подачі інформації про неї. Важливо щоб отримана інформація про школу була не тільки зрозумілою для дитини, але й пережита нею. З цією метою проводяться екскурсії до школи, розповіді про шкільне життя, бесіди, перегляди діафільмів, кінофільмів, відеофільмів, організація спільних виставок, спортивних змагань, конкурсів, тощо. Особливу роль відіграє гра в школу. Моральною основою „прийняття” школярами нового стилю взаємостосунків з учителем є вихована в дошкільному віці звичка до беззаперечного виконання вимог і вказівок дорослого, поваги до нього, знання і виконання правил культури поведінки стосовно старших.

Вольова готовність

Серйозної уваги вимагає і формування вольової готовності майбутнього школяра. Його чекає напружена праця і від нього вимагатиметься робити не тільки те, що хочеться, але й те що необхідно, зокрема виконувати вимоги вчителя, режиму, оволодівати програмними знаннями.

До 6 років відбувається оформлення основних елементів вольової дії: дитина здатна: 1) поставити мету, 2) прийняти рішення, 3) скласти план дій, виконати його, 4) докласти певних зусиль, долаючи перешкоди, 5) оцінити отриманий результат. Але ці компоненти вольових дій ще не достатньо розвинені. Так цілі, які ставить дитина не завжди стійкі й усвідомлюються на думку Сечинова, до 6 років дитина поступово в своїх діях звільняється від впливу матеріального середовища, в основу дій лягають не тільки чуттєві спонукання, а й думка та моральні почуття, сама ж дія отримує через це певний зміст і стає вчинком. Усі дослідники волі в дошкільному віці, відмічають, що ціль досягається успішніше за наявності ігрової мотивації та оцінки поведінки з боку ровесників (у випадку колективної гри).

Значно змінюється до 6 років ступінь довільності дій дитини. У цьому віці рухи стають об’єктом свідомої вольової діяльності. Як відмічала Я.З.Неверович, „більш досконалі вміння аналізувати власні рухи і увага до точності малюнка рухів говорять про психологічну готовність дитини до навчання в умовах школи, про можливості свідомо набувати рухові вміння трудового порядку, складні форми вмінь і навички типу письма, малювання, гри на інструментах, танцю, тощо.

Довільність 6-річної дитини проявляється і в цілеспрямованому заучуванні віршів, в здатності побороти безпосереднє бажання відмовитися від привабливого заняття, гри заради доручення дорослого (допомога мамі, вихователю). Шестирічна дитина здатна сама підпорядковувати мотиви своєї поведінки. Тому в цьому віці необхідно розвивати здатність діяти за моральними мотивами, в разі потреби, відмовлятися від того, що безпосередньо приваблює.

Відмінною рисою вольової регуляції поведінки дошкільника є характерне для дитини ставлення до труднощів і типові для неї способи її подолання.

Тому, як показують спеціальні дослідження (В.І.Котирло) першочергове значення у формуванні волі має виховання мотивів досягнення мети. Дитину слід привчати не боятися труднощів, не пасувати перед ними, а долати їх, досягати поставленої мети. Це вміння допоможе дитині самостійно чи з незначною допомогою дорослого долати труднощі з якими вона зустрічається в першому класі.

Розвиток дисциплінованості, організованості, які допомагають дитині керувати своєю поведінкою великою мірою залежить від ступеню її сприйнятливості вимог дорослого, так як дорослий є носієм соціальних норм поведінки і правил. На таку сприйнятливість великий вплив має характер стосунків дорослих і дітей, оволодіння дітьми змістом вимог дорослих через „словесні інструкції”.

До складу морально-вольової готовності входить і комплекс якостей які виражають ставлення дитини до праці: бажання працювати, почуття задоволення від хорошої роботи, повага до людей праці, оволодіння необхідними трудовими навичками. Для шкільного життя особливе значення мають навички самообслуговування, колективної праці.

Отже, морально-вольова готовність включає в себе найбільш важливі з позиції шкільного навчання риси особистості і поведінки дитини, які забезпечують процес адаптації до умов школи. Ця сторона готовності теж своєрідний підсумок навчально-виховної роботи в дитячому закладі.