1. Поняття готовності до навчання в школі та самоцінність дошкільного дитинства

Перехід дитини із дошкільного закладу у школу є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей, зі зміною „соціальної ситуації розвитку”, з особистісними новоутвореннями, які Л.С.Виготський назвав „кризою 7 років”. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дошкільному закладі, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у ДНЗ і сім’ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі є продовженням того, чим вона займалася, що опановувала раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування у школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Отже, одним із завдань дошкільного закладу є підготовка дітей до школи. Результатом підготовки є готовність до школи. Ці два терміни пов’язані між собою причинно-наслідковими відношеннями: готовність до школи безпосередньо залежить від якості підготовки.

У психолого-педагогічній літературі О.В.Запорожець, Л.А.Венгер, Г.М.Ляміна та інші визначають поняття готовності до шкільного навчання, як багатогранній розвиток особистості дитини і розглядають у двох взаємопов’язаних аспектах: 1) загальна психологічна готовність; 2) спеціальна.

Загальна готовність виявляється в досягненні дитиною до моменту вступу до школи такого рівня фізичного, інтелектуального, морального, вольового, естетичного розвитку, який створює необхідну основу для безболісного входження в шкільне середовище і успішного її навчання в школі. Отже, складовими загальної готовності є фізична готовність, соціально-психологічна, морально-вольова.( за С.А.Козловою, Т.А.Куликовою).

Психологічна готовність включає в себе важливі якісні показники психологічного розвитку дитини: мотиваційну готовність, інтелектуальну, зокрема, рівень пізнавальної діяльності і мислительних операцій, функціонування пізнавальних процесів, оволодіння елементами учбової діяльності; певний рівень соціального розвитку. Названі компоненти в сукупності забезпечують психологічні передумови входження дитини в шкільне середовище, успішного засвоєння матеріалу.

2. Характеристика загальної та спеціальної готовності до школи

1. Спеціальна готовність до школи є своєрідним доповненням психологічної готовності. Вона визначається наявністю у дитини спеціальних знань, умінь, навичок, які необхідні для предметного навчання( математики, рідної мови, тощо). Робота яка проводилась у дитячому закладі з формування елементарних математичних уявлень з розвитку мови і підготовки до оволодіння грамотою забезпечує необхідний рівень спеціальної готовності дітей до навчання.

Дитина, що вступила до школи повинна бути готова до нового способу життя, нової системи взаємовідносин з людьми, до активної розумової діяльності. Щоб виконувати нові обов’язки, безболісно переносити зміни в режимі великих навантажень дитина повинна володіти хорошим здоров’ям і фізичним розвитком.

2. Психологічна готовність до систематичного навчання в школі – це підсумок всього попереднього розвитку дитини в дошкільному віці. Вона формується поступово і залежить від умов в яких живе дитина. Психологічну готовність умовно поділяють на інтелектуальну і особистісну. Остання вимагає певного рівня розвитку соціальних мотивів поведінки і морально-вольових якостей особистості. Таким чином психологічна готовність виявляється в сформованості основних психічних сфер дитини: мотиваційної, морально-вольової, розумової.