Література

1. Поніманська т.І. Дошкільна педагогіка. – к., 2004. – с. 160-184.

2. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика. – М., 2001. – С. 95-103.

3. Болотина Л.Р., Баранов С.П., Комаров Т.С. Дошкольная педагогика. – М., 2005. – С. 88-93.

4. Дошкольная педагогика/ Под ред. В.И.Логиновой, П.Г.Саморуковой. – М., 1985. – Гл. 5.

5. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Суми. – 2004. – С. 43-60.

6. Вільчковський Е.С. Критерії оцінювання стану здоров’я, фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. – К., 1998.

7. Єфименко М.М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. – К., 1995.

8. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. – М., 1986.

9. Богина Т.Л.. Терехова Н.Т. Режим дня в детском саду. – М., 1987.

10. Алексеева А.С., Дружинина Л.В., Ладодо К.С. Организация питания детей в детских учреждениях. – М., 1990.

11. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. К., 1999.

12. Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Машовець М.А. Здоров’я дитини – від родини. – К., 2006.

1. Фізичний розвиток і фізичне виховання

Гармонійний розвиток людини неможливо уявити без різнобічного фізичного виховання. Цей процес здійснюється протягом усього життя людини, а починається у ранньому віці. У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров’я, виховуються основні риси особистості людини. Сім’я, дошкільні заклади, позашкільні установи мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок. Міцне здоров’я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах.

Фізичне виховання перш за все спрямоване на покращення і зміцнення здоров’я людини, на розвиток її фізичних якостей, на підготовку молоді до праці та захисту Батьківщини. У перші 6-7 років фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини.

Фізичне виховання є складовою частиною педагогіки, яка оперує наступними основними поняттями: „фізична культура”, „фізична досконалість”, „фізичне виховання” та „фізичний розвиток”.

Найбільш загальним є поняття „фізичної культури”. Це невід’ємний елемент загальної культури особистості.

Фізична культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей суспільства, які накопичені, створюються і використовуються для фізичного вдосконалення людини. Зміст фізичної культури структурують: 1) особиста гігієна (навички в праці, поведінка в побуті, звичка до режиму); 2) загартовування організму в природних умовах; 3) фізичні вправи.

Кожен народ виробив свої національні види вправ та ігор, що фізично розвивають і гартують людину. Вони і сьогодні поповнюють та збагачують сучасні методи фізичного виховання. Фізична культура як і будь-яка інша завжди національно своєрідна. Стосовно української національної фізичної культури то вона сягає часів Київської Русі. Ще тоді були напрацьовані прекрасні методи вишколу, гартування дітей, формування воїнського лицарства і мужності. Вершиною національного фізичного виховання, самовдосконалення тіла і духу була епоха Запорізької Січі. Тут сила і витривалість, гартування тіла у повсякденному житті і військових справах проходили в постійних іграх, забавах, танцях, змагальних вправах тощо. Усі ці історичні національні надбання слугують основою для формування повноцінної фізичної культури сучасної молоді, зміцнення її здоров’я.

Фізична досконалість – історично обумовлений рівень гармонійного фізичного розвитку, здоров’я, фізичної готовності людини, що оптимально відповідає вимогам суспільства.

Фізичний розвиток – процес зміни морфологічних і функціональних ознак організму, основою якого є біологічні процеси, зумовлені спадковими генетичними факторами, умовами зовнішнього середовища і вихованням.

Показниками фізичного розвитку є:

– антропометричні та біометричні дані6 зріст, маса тіла, життєва ємкість легень, об’єм грудної клітки;

– розвиток основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння та ін..);

– рівень сформованості фізичних якостей ( швидкості, спритності, витривалості, сили, гнучкості);

– рівень показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами лопаток тощо).

Ріст і розвиток дитини – не тотожні процеси: ріст – це збільшення розмірів тіла та окремих його частин, а розвиток – диференціювання тканин і органів. Дитина росте і розвивається нерівномірно. У період сповільнення темпів росту інтенсивніше відбуваються процеси диференціювання тканин і формоутворення, а в період інтенсивного росту дещо сповільнюються темпи розвитку. Проте процеси росту і розвитку взаємопов’язані та неперервні. Їх черговість і послідовність значною мірою визначають вікові особливості дітей. Так, протягом першого року життя процеси росту переважають над процесами диференціювання. Протягом цього періоду довжина тіла дитини збільшується на 24,3-25,4 см, маса – на 6950 – 7300 г. Протягом другого року дитина виростає відповідно на 10-15 см і 2,5-3 кг. Далі темпи росту стабілізуються: щорічно маса тіла збільшується на 1,5-2 кг, а зріст – на 4-5 см.

У період раннього дитинства швидко розвиваються рухові можливості, координація, зростає м’язова сила. Диференціювання центральної і периферичної нервової систем зумовлює розвиток мовлення, емоцій тощо. У дошкільному віці темпи розвитку знижуються і відбувається інтенсивний розвиток фізичної сили, спритності рухів.

Параметри фізичного росту і розвитку дітей не є незмінними. За останні 20-30 років простежується явище акселерації – прискореного розвитку і збільшення антропометричних показників. Маса новонароджених тепер на 100-133 г більша, а до підліткового віку діти стають на 15-20 см вищими, ніж їхні однолітки 100 років тому. Маса 6-річних дітей збільшилася за останні 75 років на 500 г, зріст – на 1,5 см, а однорічних дітей – відповідно на 1,5-2 кг і на 5 см. На думку вчених, це спричинено різними факторами зовнішнього середовища – сонячна радіація, електромагнітні коливання, урбанізація, зміна харчування тощо.

Фізичний розвиток відбувається у відповідності з біологічними законами – єдності середовища і організму, постійного переходу кількісних змін у якісні. А це дає можливість, змінюючи умови життя, методи фізичного виховання підвищити рівень функціональних можливостей організму, змінити показники фізичного розвитку.

Організм може існувати й успішно функціонувати лише тоді, коли перебуває у рівновазі з навколишнім середовищем, під впливом якого йому доводиться змінювати фізіологічні функції, тобто виявляти реактивність.

Реактивність організму – здатність організму змінювати фізіологічні функції під впливом зовнішнього середовища. У повсякденному житті реактивність організму виявляє себе через своєрідні захисні реакції, які протидіють шкідливим впливам навколишньої дійсності, допомагають йому якнайкраще пристосуватися до зовнішнього середовища.

Дитина приходить у цей світ з певними вродженими задатками і можливостями, а її повноцінний фізичний і психічний розвиток потребує з перших днів життя виховного впливу, спрямованого на формування особистості в єдності фізичних і психічних проявів.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку – систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров’я, формування рухових навичок і фізичних якостей.

У перші 6-7 років фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини.

Правильно організоване фізичне виховання сприяє повноцінному фізичному розвитку дитини, підвищення рівня функціональних та адаптаційних можливостей організму.