Література

1. Машовець М.А. Підготовка студентів до співпраці з батьками дітей дошкільного віку. – К., 2000.– Р.3.

2. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка – К.,2004. – С.422–426.

3. Залізняк А.М. Підготовка студентів до роботи з батьками з морального виховання дітей старшого дошкільного віку. – К., 2006.

4. Дитина в сім’ї /Упор. Т.Науменко. – К.: Ред. Загальнопед. газ., 2005.

5. Антонова Т. Проблемы и поиск современных форм сотрудничества педагогов детского сада с семьей ребенка //Дошкольное воспитание. – 1998. – № 6. – С. 66–70.

6. Детский сад и семья /Под ред. Т.А. Марковой. – М., 1981.

7. Островская Л.Ф. Педагогические ситуации в семейном воспитании дошкольников. – М.,1990.

8. Островская Л.Ф. Педагогические знания - родителям. – М., 1983.

9. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика. – М., 2001. – С. 351–361.

10. Алексєєнко Т.Ф. Готовність батьків до виховання дитини// Педагогіка і психологія. – 2002. – № 4. – С. 37 – 42.

11. Зверева О.Л., Кротова Т.В. Общение педагога с родителями в ДОУ: Методический аспект. – М.: ТЦ Сфера, 2005.

12. Евдокимова Е.С. Педагогическая поддержка семьи в воспитании дошкольника. – М.: ТЦ Сфера, 2005.

1.Соціально-педагогічне значення співпраці батьків і педагогів у процесі виховання дітей

В основі нової філософії взаємодії сім’ї та ДНЗ лежить ідея про те, що за виховання дітей несуть відповідальність батьки, а всі інші соціальні інститути покликані допомагати, підтримати, спрямувати, доповнити їхню виховну діяльність. Визнання пріоритету сімейного виховання вимагає іншого змісту взаємин сім’ї та ДЗ, який визначається поняттями „співробітництво”, „співпраця”, „взаємодія”.

Суть понять „співробітництво”, „співпраця” полягає у рівно вартості вкладу кожного учасника процесу та у відсутності привілею вказувати, контролювати та оцінювати.

„Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності, яка здійснюється на основі соціальної за допомогою спілкування.

У зв’язку з переходом на особистісну взаємодію вихователя і батьків у контексті „Сім’я ­­­­­­­­­- ДНЗ” дошкільний заклад повинен стати відкритою системою( тобто такою, яка передбачає залучення всіх членів родини до виховного процесу).

Співпраця передбачає гармонізацію стосунків між вихователями і батьками. І вихователі і батьки об’єднуються завдяки і заради дітей.

Як правило, дорослі не вибирають один одного за індивідуальними якостями, вони знайомляться через дітей.

Психолог В.Петровський визначив спілкування між вихователями і батьками як „ довірчо- діловий контакт”.

Аналіз проблеми співпраці вихователів і батьків у зарубіжній психолого-педагогічній науці свідчить про те, що саме на період 70-80 років припадає своєрідний бум пошуку правильних взаємин між дорослими - професіоналами і дорослими - батьками.

Дженні Лешлі вважає, що існують 5 головних підходів до рішення цього питання : три з боку професіоналів, два з боку батьків.

Перший підхід. Професіонали, які намагаються допомогти девіантним дітям.

Починаючи з 50 років науковці вважають, що на рівень інтелекту дітей великий вплив має оточення. А для реалізації свого потенціалу діти повинні мати рівні можливості. Діти , які ростуть в несприятливих умовах потребують особливої уваги і допомоги. Концепція деяких програм втручання в справи важких сімей приводила до того, що участь професіоналів була вагомішою за участь самих батьків. Тому батьки залучалися до роботи з метою покращення перспектив розвитку їхніх дітей.

Другий підхід. Дитячі труднощі розглядаються як сімейні.

У 70 роках в соціальній сфері та психіатрії поширилась думка, що труднощі, з якими стикаються діти, не можна розглядати відірваними від проблем сім’ї. Щоб уникнути проблеми дитини, всі члени сім’ї мають бути переконані в необхідності проведення змін, інакше можливі причини, цих проблем не будуть усунуті.

Третій підхід. Професіонали реально оцінюють свої можливості.

Результати експерименту по залученню батьків до навчально-виховного процесу показали , що батьки сприяють швидким успіхам дітей.

Четвертий підхід. Батьки, люди з правами і обов’язками.

Батьки заявили свої права на інформованість та звертання в дитячий заклад за порадами з метою кращого виховання своїх дітей. І такі організації, як консультативний центр з питань освіти та конфедерація за покращення державної освіти мають на меті змінити ставлення викладачів та забезпечити можливість контролю з боку батьків за освітою дітей.

П’ятий підхід. Батьки вважають себе вмілими дорослими. І це не безпідставно. Тому що більшість з них кваліфіковані фахівці в певних галузях. Спілкуючись з дітьми, серед яких знаходяться і власна... , батьки відкривають у собі нові якості – терплячість, витримка, уміння знайти правильні інтонації. Набувається досвід організаторської роботи, з’являється впевненість у собі.

Сучасний стан дошкільної освіти потребує цілісного підходу до особистості дитини, яка відчуває на собі організовані і стихійні, позитивні і негативні впливи природного і соціального оточення. Цим пояснюється необхідність взаємозв’язку дитячого закладу і батьків Їх спільних виховних зусиль. Від того на скільки взаємовідносини будуть узгоджені на стільки залежить успіх формування особистості.

Узгоджена взаємодія передбачає взаємодопомогу, співробітництво, узгодження зусиль. Які ж ціннісні сторони і переваги такої взаємодії?

- Зокрема які переваги дістає Дитячий заклад?

1. Завдяки кількості дорослих у групі значно розширюються можливості індивідуального навчання та розвитку для дітей, які зростають в неповній сім’ї, з’являється нагода спілкування з дорослими протилежної статі та адекватного їх спрямування.

2. Дитячий заклад має можливість ознайомитися з особливостями різних культур, до яких належать сім’ї однолітків.

3. Дитячий заклад набуває навичок взаємодії з іншими людьми.

Що корисного у співпраці для вихователя?

1. Зменшення кількості дітей на одного дорослого в групі.

2. Залучення та використання знань батьків у процесі занять, участь батьків у прийнятті рішень.

3. Спілкування між батьками сприяє створенню колективу однодумців, які заняті спільною діяльністю.

Для сім’ї.

1. Дає можливість батькам природньо спостерігати за власною дитиною у колективі дітей такого ж віку.

2. Сприяє більш відповідальному вихованню дитини вдома.

3. Емоційний контакт батьків і дітей впливає на формування глибоких почуттів єдності, гуманності та любові.

4.Перебуваючи в групі батьки краще починають розуміти сам процес навчання його значення і особливості

5. Працюючи у професійному оточенні батьки можуть відкрити в собі схильність до професійної педагогічної діяльності, що може призвести до пошуків додаткового навчання чи працевлаштування.

Така взаємодія складається не відразу. Найчастіше гальмує налагодження співпраці упереджене негативне узагальнення, яке можуть робити і батьки і вихователі. Це пояснюється низьким рівнем соціально - психологічної культури учасників процесу.

Що конкретно заважає?

1. Нерозуміння батьків самоцінності періоду дошкільного дитинства та його значення для формування особистості в цілому.

2.У батьків часто несформована „ педагогічна рефлексія” - вміння аналізувати власну виховну діяльність, критично її оцінювати, знаходити причини своїх педагогічних невдач. Як наслідок , нерозуміння батьками своєї ролі як соціальних замовників у визначенні змісту, форм та методів роботи дитячого садка з родиною.

3. Недостатня поінформованість батьків про життя і діяльність дитини в групі дошкільного закладу, а вихователів у родині. Тому необхідно створювати умови для відкритості дитячого садка, яка розглядається у двох напрямках „ відкритість всередину” та „ відкритість на зовні”.

„ Відкритість всередину” передбачає особистісну готовність вихователя, дитини, батьків відкрити самого себе в діяльності, розповісти про свої радощі, невдачі тощо. Крім того, це епізодичне та систематичне залучення батьків у життєдіяльність групи та дитячого садка. При цьому вихователь визначає їм ролі ( контролер, помічник, однодумець, зайва дитина).І від конкретної ролі залежить стратегія спільної діяльності.

Не менш важливо й те, ким відчуває себе вихователь - старший товариш, друг, нудний навчитель, випадкова людина.

Психологи радять використовувати такі нескладні, але ефективні правила у досягненні рівноправного співробітництва з батьками.

1. До кожного з батьків необхідно проявити щирий інтерес та бути готовими подолати власний егоцентризм у спілкуванні з ними.

2. Уміння вислухати батьків, вихователь повинен не тільки цікаво говорити але й слухати.

3. Звертатися до батьків своїх вихованців на ім’я вихователь привертає її до себе.

4. Доброзичливість до батьків.

5. Посміхайтесь, спілкуючись з батьками.

6. Найвірніший шлях до сердець батьків – бесіди з ними про те , що їх цікавить, дати відчути вашу повагу до їхньої думки важливе для завоювання авторитету в педагогічному спілкуванні.

„Відкритість на зовні” означає входження дитячого садка в макросоціум, готовність до співпраці з найближчими соціальними інститутами: школа, спорткомплекс, музична школа, бібліотека тощо. Так у бібліотеці може бути організована галерея, де демонструються роботи старших дошкільників, учні музичної школи виступають в дитячому садку, в спорткомплексі можуть проводитися спортивні свята за участю дітей , вихователів, батьків. Значно підняла б рейтинг дитячого закладу телетрансляція найбільш цікавих заходів, які там проводяться ( свята, розваги).