6. Домашні конфлікти: механізми та профілактика.

Становлення людської особистості починається в сім’ї, тому надзвичайна роль у цьому процесі належить саме батькам. Навіть доросла людина сприймає і оцінює події, явища повсякденного життя з позицій тих критеріїв, які вироблені під впливом батьків ще в дитинстві.

Спостерігається закономірність концентричності: від того, які люди будуть створювати нові сім’ї, на яких стосунках вони будуть будуватися, що батьки будуть знати про свої завдання, функції сім’ї, про закономірності розвитку дитини, які біологічні, вікові та соціальні фактори впливають на цей процес, буде залежати те, які люди увійдуть у суспільство.

Тому взаємини між батьками безпосередньо впливають на виховання дитини. Непоправної шкоди малюкові завдають ті батьки, які конфліктують між собою з будь-якого приводу. Психологи давно довели пряму залежність дитячих неврозів, страхів, проблем у спілкуванні від конфліктів у сім’ї.

Деякі батьки легковажать: конфлікт владнається, в сім’ї запанує мир. Дехто навіть переконаний, що сварки корисні, так як вони, мовби освіжають рутину сімейного життя. Проте батьки не знають, що психіка дитини відрізняється від психіки дорослого. Дитина ще не вміє прогнозувати майбутнє, планувати. Дитина живе „тут і зараз” і тому дуже важко переживає конфлікти між батьками.

На думку фахівців, багато дітей, не розуміючи причин конфлікту, намагаються звинуватити себе. Наприклад, дитина може вирішити, що вона дуже погана і батьки її більше не люблять. Відомо, що батьківська любов для малюка - джерело життєвих сил.

Якщо дитина стала свідком конфлікту дорослих, необхідно, на думку психологів, відверто поговорити з малюком, приголубити його, сказати, що він ні в чому не винен, і тато з мамою люблять його.

Найскладніше пояснити дитині сварку. Досить сказати, що батьки були чимось роздратовані, а тому говорили голосно і різко. Зараз все владналося, мама і тато люблять одне одного і намагатимуться більше не сваритися.

Не всі діти залишаються сторонніми спостерігачами конфлікту. Деякі діти під час сварки приймають сторону одного з батьків, протистоячи проти іншого.

Не можна підтримувати таку поведінку дитини. Адже, дружина може вибачити своєму чоловікові вчорашню непоступливість, а маленький син чи донька може віддалитися від батька, що, як йому здалося образив маму.

Більшість проблем у взаєминах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми виникають в результаті невиправданих очікувань та неправильного спілкування. Нажаль, діти не завжди чують від батьків мудрі і добрі слова. Проте слід пам’ятати, що діти наслідують наш стиль спілкування, нашу поведінку в різних ситуаціях.

Достатньо поспостерігати за грою дитини, щоб мати уявлення про взаємини батьків, стиль життєдіяльності сім’ї. У грі відбувається процес ідентифікації, яка значною мірою формує характер дитини. Велике значення у формуванні 3-4річного малюка має особистий приклад батьків.

Якщо в сім’ї постійні конфлікти, то дитина вчиться сваритися. Це так просто. Значно складніше показати дитині життя без конфліктів і сварок. У сім’ї трапляються конфлікти між дітьми і між дітьми та батьками. Варто звернутися до народної педагогіки, щоб навчитися попереджати конфлікти між дітьми. Найпоширенішим прикладом є дражнили - невеликі віршовані твори, які виступають своєрідною формою словесної агресії, певним способом висміювання тих чи інших відхилень від норм та правил поведінки, способом утвердження неписаного кодексу дитячого життя.

Бажаючи сформувати у дитини ті чи інші корисні звички, батькам доцільно показувати їй, що вони самі роблять це із задоволенням - ранкову гімнастику, чищення зубів, подяка рідним за турботу, допомога їм тощо.

Американські психологи розробили основні принципи хороших взаємин між батьками і дітьми:

- дайте зрозуміти вашому малюкові, що завжди готові допомогти;

- відкладіть усі справи, коли ваш малюк хоче з вами поспілкуватися;

- найкраще спілкування з дитиною - це спілкування наодинці;

- не висміюйте свою дитину перед чужими людьми. Це може викликати образу або злостивість;

- під час довірливого спілкування з дитиною намагайтеся бути з нею на одному рівні (фізичний зріст);

- ніколи не принижуйте малюка навіть словами;

- якщо дитина хоче досягти якогось результату, допоможіть їй спланувати свої дії;

- надайте дитині свободу вибору, не дивлячись на результат її самостійних дій; якщо ви розгнівалися на дитину, не треба зразу з’ясовувати стосунки, так як це буде необ’єктивно. Краще спочатку заспокоїтися, а потім поговорити з дитиною;

- робіть все, щоб стосунки між вами залишалися відкритими і довірливими.

Вітчизняний психотерапевт О.Г.Добрович визначає спеціальні вміння, які допомагають підтримувати добрі стосунки в сім’ї: вміння „тримати посмішку” (зберігати приємний вираз обличчя у процесі спілкування), звертати увагу на інших, уважно слухати, що говорять інші, говорити „ні”, не ображаючи, схвалювати інших.