IV. Дошкільні заклади освіти інноваційного, альтернативного типу.

Провідними принципами цих закладів є новітність, альтернативність підходів щодо форм, методів, засобів, змісту виховання та навчання дітей.

Авторський дошкільний заклад реалізації ідей видатних педагогів (С.Русової, М.Монтессорі, В.Сухомлинського та ін.).

Центр розвитку дитини – дошкільний заклад із здійсненням психофізичного розвитку, корекції й оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома.

Дитячий садок – початкова школа – освітній заклад, який забезпечує наступність, реалізацію загальноосвітніх програм дошкільної і початкової загальної освіти або наскрізної освітньої програми.

Завдання та функції усіх дошкільних закладів визначаються стосовно до регіональних, національних, економічних, культурних та інших умов і конкретизуються в залежності від типу дошкільного закладу, його Статуту і договору між ДНЗ та батьками кожної дитини чи особами, що їх замінюють.

3. Програма виховання і навчання в днз:

Програма виховання в дошкільному закладі – це державний документ, що визначає цілі, завдання і зміст навчально-виховної роботи з дітьми в ДНЗ. У ній передбачені завдання всебічного виховання дошкільників у відповідності з їх віковими та індивідуальними особливостями. У програмі визначена роль дошкільної освіти як першої сходинки у системі освіти, у формуванні повноцінної, творчої особистості, розкриваються завдання і зміст навчально-виховної роботи для кожної групи в цілому, відведена керівна роль вихователеві.

Науково, методично обґрунтована програма покликана синтезувати історичні надбання, нові досягнення теорії та практики дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, відповідати особливостям пізнавальної діяльності дітей, забезпечувати їхній гармонійний розвиток.

а) історія створення програми.

Із розвитком суспільства і дошкільного виховання зокрема, змінювалися і програми виховання та навчання дітей дошкільного віку.

Основні вказівки щодо організації, змісту і методів роботи дошкільного закладу були видані відділом Наркомосу в 1919 році в спеціальному документі „Инструкции по ведению очага и детского сада”. Для покращення роботи дитячих садків велике значення мало створення науково обґрунтованої програми навчання і виховання дітей дошкільного віку. Пошуки найбільш досконалих форм і змісту програм тривали увесь час. У той час була створена низка проектів, програм і програмно-методичних документів, кожен із яких відображав існуючий рівень розвитку теорії та практики дошкільного виховання. Так, у 1921 році був створений „Порадник по соціальному вихованню” (НКО УРСР), а в 1924 році „Програма вивчення дитини та дитячого колективу”. У 1928 році був створений проект програми, який проіснував до 1932 року та матеріали до порадника 1928 року „Дошкільне виховання”. У проекті програми 1932 року були розділи, що відповідали основним видам дитячої діяльності: суспільно-політичне виховання; трудове; музичне; зображувальна діяльність; математика; грамота. У цьому проекті була зроблена спроба визначити завдання та обсяг роботи з дітьми в дитячому садку. У 1934 році в РРФСР виходить уніфікована програма, а в 1935 році на Україні –„Програма та внутрішній розпорядок дитячого садка”. Велику увагу в ній приділено організації та змісту життєдіяльності дітей. Вона включала такі розділи: суспільне виховання; фізичне виховання; ліплення; малювання; трудові заняття; розвиток мови; заняття з книгою; заняття з картиною; початкові знання про природу; розвиток першопочаткових математичних уявлень; заняття грамотою. Програма мала недоліки: складний пізнавальний матеріал; не враховувалися вікові особливості дітей, недооцінювалася керівна роль вихователя.

У зв’язку з Постановою ЦК ВКП(б) „Про педологічні перекручення в системі нарком осів” (1936 рік), виникла необхідність переглянути зміст існуючої програми і створити нову. І у 1938 році було видане „Керівництво для вихователів дитячих садків”. У ньому правильно висвітлювалися завдання виховання дітей дошкільного віку, наголошувалося на всебічному розвитку особистості та урахуванні вікових особливостей дітей, матеріал подавався не за віковими групами, а за розділами. Недоліки: 1) багато питань фізичного, морального виховання не знайшли відображення у програмі; 2) не було науково обґрунтовано питання навчання дітей дошкільного віку; 3) недостатньо висвітлювалася робота з батьками. У 1953 році, в зв’язку із введенням навчання в дитячих садках та з метою покращення якості навчально-виховного процесу і підготовки дітей до школи „Керівництво..” було перероблене. При цьому чітко виділявся освітній зміст, який діти повинні засвоїти на заняттях під керівництвом вихователя. У 1959 році приймається Постанова „Про заходи щодо покращення вихованні і медичного обслуговування дітей дошкільного віку”. Нею передбачалося об’єднання, з урахуванням місцевих можливостей, ясел і дитячих садків в єдиний заклад – ясла-садок та розробка єдиної програми виховання дітей перед дошкільного та дошкільного віку. Нова програма опиралася на дані дитячої психології, дошкільної педагогіки, суміжних наук та ураховувала досвід практичної роботи з дітьми дошкільного віку. У 1962 році була створена і затверджена Міністерством РРФСР єдина програма навчання і виховання дітей раннього і дошкільного віку. У ній був розділ „Навчання на заняттях”. Програма була побудована на принципах системності, доступності, урахування вікових особливостей дітей, науковості. У ній грамотно були визначені режими дня для кожної вікової групи, чергувалися різноманітні види діяльності, наголошувалося на керівній ролі вихователя. У 1969 році була випущена нова програма виховання і навчання дітей дошкільного віку, яка опиралася на новіші досягнення науки та практики. У наступні роки „Програма” неодноразово перевидавалася і у 1978 році вийшло її 8-ме видання. У 1984 році була створена комісія, результатом роботи якої була розробка нової типової програми за загальною редакцією М.Поддьякова, Н. Курбатової. Ця програма лягла в основу української програми виховання та навчання в дитячому садку за редакцією Є. Таранової, що вийшла в 1986 році. У програмі намагалися врахувати національну специфіку України, її кліматичні, географічні, економічні, культурні особливості. Так, її зміст рекомендував ознайомлення дошкільників з творами українських письменників, композиторів, кращими зразками українського народного фольклору та народного декоративного мистецтва. За цією програмою дитячі заклади працювали до 1991 року.

б) характеристика сучасних державних, регіональних, авторських та альтернативних освітніх програм.

У сучасній Україні дошкільні заклади мають право самостійно обирати програму виховання дітей з комплексу варіативних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України, а також розробляти і впроваджувати власні. Колективами науковців в останні роки створена низка програм.

„Малятко”. Авторами її є науковці Інституту педагогіки, Інституту психології Академії педагогічних наук України, педагогічних університетів України. Науковий керівник З.П.Плохій. Ця програма затверджена Міністерством освіти України у 1991 році.

Вона створювалася як програма цілеспрямованого, усестороннього, багатогранного глибинного розвитку, виховання і навчання дитини-дошкільника в різноманітних сферах життя і видах діяльності. В основу програми покладено загальні ідеї, що відображають погляди авторів на психічний і фізичний розвиток дітей, формуванні їх особистості в дошкільному дитинстві. Програма визначає завдання і зміст виховання і навчання дітей віком від 2 до 7 років. У ній вперше реалізовано принципи демократизації педагогічного процесу, гуманізації змісту і методів навчання і виховання дітей в ДНЗ. Орієнтує на розширення кола уявлень дітей про культурні традиції українського народу, починаючи з сім’ї і закінчуючи рідним містом (селом), країною.

Навчально-виховний матеріал систематизовано за віковими групами у розділах „Сенсорне виховання”, „Виховуємо здорову дитину”, „Гра”, „Дитина і навколишній світ”, „Рідна природа”, „Мовленнєве спілкування”, „Художня література”, „Цікава математика”, „Образотворче мистецтво”, „Конструювання”, „У світі музики”, „Праця”. Завдяки цьому вихователі мають змогу врахувати не тільки вік, а й рівень розвитку кожної дитини, щоб раціонально дозувати матеріал. У розділі „Психологічні характеристики” подано вікові характеристики дітей раннього та дошкільного віку. Останній розділ „Разом із сім’єю” передбачає напрями спільної діяльності педагогів і батьків вихованців, спрямованої на повноцінний розвиток особистості. До програми розроблені методичні рекомендації (К., 1993).

„Дитина”. Створена у 1992 році працівниками Київського міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів ім. Б.Грінченка. Науковий керівник О.Проскура. Програма виховання та навчання дітей від 3-х до 7-ми років створювалась, як програма збагаченого, багатогранного розвитку і виховання дитини-дошкільника в різних видах діяльності. В основу програми покладені загальні ідеї, що відображають погляди авторів на дошкільне дитинство як: самоцінний етап життя людини; етап підготовки до шкільного дитинства; період упродовж якого формуються не тільки передумови, а й провідні риси особистості, що визначатимуть її спрямованість, поведінку і діяльність.

Тема. Фізичне виховання дітей дошкільного віку

1.Фізичний розвиток і фізичне виховання.

2. Розвиток теорії фізичного виховання.

3. Завдання й умови фізичного виховання дітей.

4. Зміст та засоби фізичного виховання дошкільників.