4. Роль матері в сім’ї і вихованні дитини

Сімейне виховання здійснюють два інститути: інститут материнства та інститут батьківства. Інститут материнства у всьому світі сильніший і краще досліджений. Опитування проведене серед підлітків і старших школярів, свідчить, що близько 90% з них найближчою людиною в сім’ї вважають матір.

Слово „мама”, „неня” мають божественне походження (за дослідженням українського історика І.Кузич-Березовського). Перше походить від імені правослов’янської богині землі - Ами, що в лепеті української дитини сприйнялось як мама. Друге виникло на основі ймення бога врожаю Нана, що в дитячому перезвуці стало „нянею”. В дослівному перекладі слово „мати” означає „жінка”. Мати за природою багатша функціями за батька, тому її зв’язок з дитиною і вплив на неї повноцінніший. Найбільша виховна сила матері - це її материнська любов. Та інколи вона перевищує доцільність, будучи то надмірною, то недостатньою.

Для сучасної жінки частіше діти не є її повним життям. Вона хоче стверджуватися та розвиватися як особистість, і як жінка, і як фахівець. Крім того, материнство має теж свою еволюцію. Був тип матері, яка все робила сама: народжувала, годувала, ростила, виховувала, навчала. Згодом у більш матеріально забезпечених сім’ях мати лише народжувала, бо були годувальниці, прислуги, гувернери та ін. У ХХ столітті з’являється новий тип матері. Вона, як правило не має допоміжного персоналу, але виховання здебільшого здійснюється нею та дошкільними закладами. Змінюється орієнтація матері в останні роки. Вона має право 3 роки бути в оплачуваній відпустці по догляду за дитиною і, якщо дозволяють статки, займатися своєю дитиною до 6 років.

Як свідчать соціологічні дослідження, і нині в багатьох сім’ях жінка є, як говорять, главою: вона вольова, емоційна, підприємлива, благочинна, наділена багатьма позитивними якостями та здібностями, - хороший організатор і господар, чудовий вихователь і натхненник, об’єктивний прокурор і суддя.

Народна педагогіка вважала матір вершиною гуманності за її сподвижницьку любов до дітей. І це закономірно, адже саме жінка-мати вчила дитя рідній мові, пісні, звичаям, завдяки їй дитина адаптувалася в довкіллі. Українська етнопедагогіка накопичила велику кількість фольклорних творів, притч, мініатюр про роль матері в житті дитини.

Батько розумний, а мати розумніша - ніколи дітей своїх не полише. Справжня мати і лає, і карає та від серця не відриває. Мамина молитва і з дна ріки врятує, і в горах збереже. Вогонь материнської любові на землі тримає, від хворі зберігає.

Мати для дитини - це цілий світ, могутній зразок, який дитина сприймає, наслідує, і на його основі формує свої інтелектуальні сили. Український педагог початку ХХ ст. Яків Чепіга підкреслював: „Од матері, од її вдачі, розуму й морального почуття, од уміння внушити добрість, ласку, дружбу, любов, справедливість, ніжність, од її здібності до виховання залежить майбутнє дитини”. Свого часу С.Ф.Русова стверджувала. Що нація народжується біля колиски, що тільки на рідному ґрунті, серед рідної пісні і слова здатна вирости національно свідома дитина. Мати ж перша природна вихователька.

Спостереження за практикою сучасного сімейного виховання дітей дало підстави Т.В.Сенько умовно визначити типи особистісної поведінки молодих матерів.

Мами з яскраво вираженою тенденцією до домінування. В їх особистісній поведінці виявляються як позитивні моменти (керівництво, наставляння, допомога, похвала), так і негативні (вміння примусити, наказувати, муштрувати). Їх спільною характерною особливістю є підвищена тривожність, нервовість і агресивність. Ця група матерів є найбільшою.

Мами зі змішаним типом особистісної поведінки. У них спостерігається як позитивне і негативне домінування, так і підкорення.

Мами з яскраво вираженою тенденцією до підкори. Для їх особистісної поведінки характерне як позитивне підкорення (довірливість, уміння погоджуватися), так і негативне підкорення (поступливість, образливість, надмірна вразливість).

Мами з позитивним ставленням до оточуючих. Для них характерне позитивне домінування (похвала, допомога, наставляння, керівництво) і позитивне підкорення (довірливість, натхнення, вміння погоджуватися). Але в цій групі відчутна тривожність.

Мами з негативним ставленням до навколишніх. В їхній поведінці домінує агресивність, сварливість, намагання образити, скривдити, вилаяти, приказувати. Це група матерів з підвищеною тривожністю.

Уявлення матерів про особистісну поведінку ідеальних дітей теж можна умовно поділити на кілька груп і співставити їх з вищеназваними групами мам.

Більшість мам першої групи називає ідеальною дитину, яка має підвладну форму поведінки. Причому існує яскраво виражена установка, що у дівчаток ця якість має проявлятися більшою мірою ніж у хлопчиків.

Мами другої групи у більшості випадків бажають бачити своїх дітей з таким же типом особистісної поведінки, як і у них, з переважно позитивним ставленням до оточуючих.

Мами третьої групи хочуть виховати дитину, в характері якої майже рівною мірою будуть присутні як позитивне ставлення до оточуючих, так і здатність до підкори.

Більшість мам четвертої групи свій ідеал дитини вбачає в її здатності позитивно ставитися до оточуючих і наслідуванні позитивного типу підкорення.

Мами п’ятої групи хочуть бачити позитивні риси поведінки (майже половина), решта - з ознаками домінування цих рис, якщо мова йде про синів; часткову сукупність усіх форм поведінки з перевагою підлеглості і позитивної підкори - у своїх дочок (теж майже половина); решта матерів вважають за необхідне виявляти негативні форми особистісної поведінки як запоруку виживання у сучасному прагматичному суспільстві.

Психологи виділяють 4 типи мам з різними стилями поведінки.

1. Спокійна, урівноважена мама. Це найбільш оптимальний варіант. Він може слугувати своєрідним еталоном материнства. Така мама зосереджує свою увагу на дитині, завжди все знає про неї, готова прийти на допомогу. У такої матері дитина відчуває психологічний і соціальний комфорт, що якнайкраще впливає на її всебічний розвиток.

2. Тривожна мама. Вона протилежна у своїх діях спокійній, урівноваженій мамі. Їй постійно здається, що з дитиною можуть трапитися якісь негаразди, що здоров’я її малюка під загрозою. На цьому концентрується увага всієї сім’ї, яка перебуває у стані постійних хвилювань за дитину, хоча ці хвилювання й безпідставні.

3. Тужлива мама. За своєю поведінкою вона дещо подібна до тривожної мами. Обидві вони напружені, чимось незадоволені. Але тужлива мама турбується не стільки про майбутнє дитини, скільки про своє майбутнє. Вона бачить у малюкові певний тягар, мороку, що стають перепоною на шляху досягнення якихось кар’єрних успіхів, свободи у своїх діях.

4. Упевнена, владна мама. Вона твердо знає, що їй треба від дитини, в яких рамках вона має розвиватися й діяти. Тому така мама постійно тримає дитину в наперед заданих параметрах, ніколи не дозволить своєму синові чи дочці виявляти свої власні інтереси. У такому разі незаперечно діє авторитарний стиль спілкування, пригнічення волі особистості дитини. А це нерідко призводить до конфліктів, коли дитина вже у зрілому віці намагається зламати цю авторитарну клітку, виявити своє „Я”.

Зрозуміло, що названі типи матерів - лише певна умовність, хоча нею не варто нехтувати. Але яка ж мама потрібна дитині? Без будь-яких застережень - ідеальна. Дитина щодня чекає від своєї мами життєдайного духовного вітаміну „М”. Мама має бути доброю, ніжною, турботливою, справедливою, розумною, стриманою, дбайливою, чуйною, люблячою, упевненою, передбачливою. Словом, найкращою. І дитя для мами повинне бути вродливим, ніжним, красивим, а головне - любимим, любимим на все життя.