2. Функції сім’ї.

Сім’я - складна багатофункціональна підсистема суспільства і водночас доволі закрита для впливів ззовні окрема педагогічна система. Функції, які виконує сім’я, взаємозалежні і взаємопроникні, безпосередньо активізують життєдіяльність її членів. До функцій сім’ї науковці відносять: економічну або господарсько-побутову, рекреативну або психологічну, репродуктивну(сексуально-еротичну), виховну та функцію первинної соціалізації, комунікативну, регулятивну.

Репродуктивна (лат. productio - самовідтворення) функція зумовлена необхідністю продовження людського роду, відтворення населення у соціальній структурі суспільства. Соціологи твердять, що виконуючи репродуктивну функцію, в основі якої інстинктивне прагнення людини до продовження роду, сім’я є відповідальною за фізичний, психічний та інтелектуальний розвиток дитини. Нині в Україні, як і в інших європейських країнах, демографи відзначають зниження рівня народжуваності, що характеризується як демографічна криза. Станом на 2001 рік демографи визначили збільшення частки сімейних пар без дітей, з однією дитиною та нереалізованих бажаних орієнтацій на дводітну сім’ю, особливо у містах. Однак у селах частка пар з дітьми збільшилась ( сім’ї з трьох осіб і більше), менш поширене відкладання часу народження дітей. Український уряд, дбаючи про відтворення нації, видав постанову, відповідно до якої матерям виплачується одноразова допомога на дитину у розмірі 8 тисяч гривень. Це сприяло тому, що народжуваність дещо зросла, проте одна постанова не вирішує демографічної кризи в якій опинилася Україна. В середньому ж по Україні склад сім’ї залишився без змін. Народження дітей сприймається не тільки як обмеження матеріальне, а й як можливе обмеження свободи батьків: в освіті, кар’єрі, реалізації своїх здібностей, підвищенні кваліфікації. Налаштованість на бездітність все більше поширюється на подружжя дітородного віку.

Соціологи, демографи, психологи виокремлюють фактори, які зумовлюють зменшення складу сім’ї: поширені орієнтації на роздріблення сімей і, як наслідок, - переважання простих (нуклеарних) сімей; посилення регулювання кількості і термінів народження дітей в сім’ях; поширення малодітності та надмірної однодітності; стійка тенденція формування підвищення частки неповних сімей, які складаються з матері та дитини, внаслідок безшлюбного материнства і збільшення кількості розлучень; якість здоров’я населення і рівень розвитку охорони здоров’я в країні. За оцінкою медиків, 10-15% дорослого населення за станом здоров’я не можуть мати дітей. Крім того тривогу викликає стан екології, морально-духовний клімат соціуму - алкоголізм, наркоманія, ВІЛ-СНІД, паління, погане харчування. У молодих сім’ях поширені бездітність та однодітність. Жінки у віці 20-29 років у середньому народжують 1,2 - 1,4 дитини, що не відповідає потребам відтворення населення. Несприятлива дітородна ситуація в таких сім’ях зумовлена, насамперед, матеріальними труднощами та відсутністю житла. Народження дітей понад 4/5 подружжів мотивує рівнем доходів, заробітку; 2/3 - наявністю чи відсутністю власного житла. Особливо в скрутному становищі знаходяться сім’ї студентів та військовослужбовців.

Економічна або господарсько-побутова функція - одна з першорядних функцій, вона забезпечує статус сім’ї як повноправної виробничо-господарської одиниці і є необхідною умовою добробуту, фізичного розвитку усіх її членів, здійснення громадських свобод і прав. Історично сім’я завжди була основним господарським осередком суспільства. Економічна функція завжди була пов’язана з накопичуванням: це міг бути і посаг для доньки-нареченої, і дорогі речі, що можна передавати у спадок, і цінні подарунки на день повноліття, весілля, накопичення грошей тощо. Соціально-економічні зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, активізують економічну функцію сім’ї, часто зашкоджуючи іншим функціям ( особливо виховній). Економічні причини: високий рівень бідності, особливо серед сімей з дітьми та сімей, у складі яких є дорослі або діти-інваліди; низький рівень забезпечення соціальних гарантій - забирають у батьків надзвичайно багато часу для заробляння грошей та ведення господарства. Часто до виконання цієї функції долучаються й малолітні діти, що є порушенням їхніх прав.

Виховна функція та функція первинної соціалізації. Особливості виховної функції сім’ї полягають у тому, що вона одночасно виховує дорослих і дітей та реалізується у таких трьох аспектах: 1) становлення, розвиток, виховання дитини як особистості, сприяння розвитку її здібностей; 2) здійснення виховного впливу сім’ї на кожного індивіда впродовж усього його життя; 3) спонукання дітьми саморозвитку, самовдосконалення своїх батьків та інших родичів.

Важливу роль у процесі первинної соціалізації відіграє виховання дитини в сім’ї. Батьки були і залишаються першими і найголовнішими вихователями дитини. Сім’я є першою і головною соціальною групою, яка активно впливає на формування особистості дитини. У сім’ї переплітаються природно-біологічні і соціально-психологічні зв’язки батьків і дітей. Ці зв’язки надзвичайно важливі, адже вони визначають особливості розвитку психіки і первинну соціалізацію дітей на ранньому етапі їх розвитку. Роль сім’ї полягає у поступовому залученні дитини до суспільного життя, у сприянні її розвитку відповідно до соціокультурного середовища, в якому вона з’явилася на світ. Передача дитині того соціального досвіду, який мають попередники, ознайомлення та залучення до культури тієї країни, де вона народилася і живе, її моральних норм, традицій народу - пряма функція батьків. Можливість виховного впливу на дитину закладена в самій природі ставлення батьків до дітей, сутність якого полягає в розумній опіці, наданні свободи, усвідомленні відповідальності, спілкуванні старших з молодшими. Вимоги батьків і особливості взаємин батьків і дітей можуть бути різні за характером. Вони реалізуються у їхній свідомій виховній діяльності за допомогою визначеного стилю життя, переконання. Власний приклад батьків - важливий засіб впливу на виховання дитини. Його виховне значення базується на притаманній дитячому вікові здатності до наслідування. Недаремно народна мудрість говорить: „Яблучко від яблуні недалеко падає”, „Яка хата - такий тин, який батько - такий син”, „Які самі, такі й сини”. Безпосередній досвід дитини, отриманий у сім’ї, подеколи стає єдиним критерієм ставлення її до світу, людей. Часто батьки залишають цей фактор поза увагою, бо реальність фіксує дисфункцію сімейних стосунків через поширення алкоголізму, наркоманії, проституції, агресивності, конфліктності, ревнощів, подружньої невірності та ін.. Не на останньому місці й медичні причини: хронічні інфекційні та венеричні захворювання, психічні та сексуальні відхилення. Все це деформує виховання дитини, провокує „соціальне сирітство”. Найбільш проблемними щодо забезпечення виховання дітей здоровими і соціально благополучними є неповні сім’ї. У них виховується 1,5 млн. дітей віком до 18 років. Вони потребують надійного соціального захисту, а також інноваційних соціально-педагогічних послуг: соціально-педагогічного супроводу, педагогічного патронату, психолого-педагогічного консультування.

Рекреативна та психотерапевтична функції. Їх сутність у тому, що сім’я є тією нішею, де людина може почуватися абсолютно захищеною, прийнятою, незважаючи на її статус, зовнішність, життєві успіхи, фінансовий стан і таке інше. Ці функції забезпечують фізичну, матеріальну і психологічну взаємодопомогу, зміцнення здоров’я членів сім’ї. Разом з тим, функції в умовах психологічних стресів, що постійно тривають на основі соціальної депресії і кризи мають відгравати роль морального щита, який захищає сім’ю, кожного члена від негараздів. Вислів „Мій дім - моя фортеця” добре коментує ту думку, що здорова, неконфліктна сім’я - найбільш надійна опора, найкращий притулок, де можна почувати себе захищеним, щасливим, любимим, потрібним.

Комунікативна функція задовольняє потребу членів сім’ї у спілкуванні. Моральне і психологічне здоров’я людини, її емоційна культура залежить від характеру внутрішнього спілкування, його морально-психологічної атмосфери та стосунків у сім’ї.

У сучасній соціальній психології прийнято ділити всі види відносин між людьми на:

- співробітництво - ідеальний випадок взаємовідносин, що передбачає взаєморозуміння і взаємопідтримку;

- паритет - рівні „союзні” відносини, які ґрунтуються на взаємній вигоді членів союзу;

- змагання - характеризуються бажанням домогтися більшого і кращого в суперництві;

- конкуренцію - бажання займати керівне положення, пригнічувати інших в будь-яких сферах стосунків;

- антагонізм - різкі протиріччя між членами групи, за яких їх об’єднання має вимушений характер і зберігається завдяки сильному натиску зовні.

Усі 5 видів відносин можуть бути в різних сім’ях. Як же різні види відносин впливають на виховання дітей?

Для дітей прохолодна атмосфера паритету не може бути визнана ідеальною, адже для них дуже важливим є емоційний зв’язок з батьками, а емоцій тут якраз і не вистачає. Хоча паритет - це не найгірший варіант стосунків. Прийнятним є і змагання, якщо воно спрямоване на досягнення корисних цілей. Але слід остерігатися, щоб змагання не переросло в конкуренцію, так як вона негативно впливає на стосунки членів сім’ї. Нищівними є і антагоністичні відносини в сім’ї, які перетворюють її на конфліктну. Така атмосфера в сім’ї є суперечливою щодо вимог, які висуваються дорослими до дитини, вона позбавлена тепла, миру, спокою, стабільності, що є обов’язковими умовами нормального розвитку особистості дитини. Зростає ризик нервово-психічних захворювань дітей, знижується їх здатність до адаптації та соціалізації в цілому. В такій атмосфері дитина не засвоює цілу низку моральних загальнолюдських норм суспільної поведінки, у неї часто формується негативне ставлення до одного із батьків.

Регулятивна функція має забезпечити систему регулювання взаємовідносин між членами сім’ї. На цій основі здійснюється первинний соціальний контроль діяльності усіх членів сім’ї та реалізація влади й авторитету батьків. У демократичній сім’ї регулятивна функція визначається моральними нормами, особистим прикладом старших членів сім’ї, батьків у ставленні до дітей, оцінки їх різноманітної діяльності. Ця функція виявляється і у взаємодії усіх членів сім’ї з суспільством.

У сучасній сім’ї особлива роль належить функціям духовного спілкування, емоційної підтримки, виховній функції, оскільки суспільство, навчально-виховні заклади не можуть забезпечити таких унікальних умов для емоційно-духовного життя особистості, якими володіє сім’я.