3. Структура дидактичної гри.

Дидактична гра має свою структуру. Структура дидактичної гри - це основні елементи, які надають їй форми навчання і гри одночасно: навчальні та ігрові завдання, ігровий задум, ігрові дії, правила, пізнавальний зміст, результат.

Дидактичні завдання визначаються вихователем відповідно до програми.

Кожна дидактична гра має специфічне навчальне завдання, що відрізняє її від іншої (наприклад, з розвитку мовленнєвого спілкування - розвиток мовленнєвого апарату, зв’язного мовлення, закріплення звуковимови тощо). Наявність дидактичного завдання підкреслює спрямованість навчального змісту гри на пізнавальну діяльність дітей. Для дітей дидактичне завдання формулюється як ігрове.

Ігрові завдання - це дидактичні завдання, які виконуються дітьми в ігровій діяльності. Так, У грі „відгадай предмет за звучанням” навчальне завдання - розвивати слухове сприймання, вчити співвідносити звук з предметом. А ігрове завдання, яке пропонують дітям - уважно слухати звуки і відгадати, які предмети їх видають.

Ігровий задум - у дидактичних іграх здебільшого виражений у самій назві. Наприклад, мета дидактичної гри „Школа” полягає в тому, щоб у цікавій для дітей формі навчити їх правильно описувати об’єкти, розповідати про явища природи. Діти в цій грі виконують роль учнів у школі, „читають”, а насправді описують картинки. Іноді ігровий задум має форму ігрового завдання, наприклад: підбери однакові за формою, кольором і величиною смужки паперу. У таких іграх діти, виконуючи ігрове завдання, навчаються диференціювати предмети за певними ознаками.

Ігрові дії - надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей інтерес до змісту гри. Адже ігровий задум можна реалізувати лише в ігрових діях. Ігрові дії організовують діяльність кожної дитини і об’єднують колектив у грі. Ці дії різноманітні. Іноді вони зумовлені елементами змагання. Наприклад: треба швидко помітити схожість або відмінність, сказати або не сказати заборонене слово, не пропустити чергового ходу. До таких ігор належать ігри типу лото, доміно. Чим менші діти, тим ігрові дії простіші. Дітей раннього і молодшого дошкільного віку в дидактичні грі захоплює процес гри, а результат їх поки не цікавить. Тому ігрові дії прості і однотипні: розібрати і зібрати матрійку; відгадати за звуконаслідуванням, хто кричить (кішка, собачка, корова); самому зобразити, як кричить та чи інша тварина; впізнати і назвати предмет та інші. Для дітей середнього і старшого дошкільного віку передбачаються більш складні ігрові дії, як правило, ті, які складаються із кількох ігрових елементів. Так, в деяких іграх діти виконують, як і малюки, імітаційні дії, але останні передбачають вже відтворення образу, а не показ якої-небудь окремої ознаки, як раніше („Що ми робили не скажемо, але що зробили, покажемо”, „ Відгадай із якої я казки”). Діти 5-6 років, беручи участь в сюжетній дидактичній грі виконують комплекс ігрових дій, пов’язаних з реалізацією певної ролі (продавець, покупець тощо). В 4-5 років діти виконують ігрові дії почергово (настільно-друковані ігри типу „Лото”, „Доміно”, „Лабіринт”). В іграх старших дошкільників переважають ігрові дії розумового характеру: проявити спостережливість, порівняти, пригадати раніше засвоєне, класифікувати предмети або явища за тими чи іншими ознаками тощо. Отже, в залежності від віку і рівня розвитку дітей змінюються і ігрові дії в дидактичній грі. Але є одне педагогічне правило, якому педагог (як і батьки) повинен слідувати, організовуючи дидактичну гру: її розвивальний вплив напряму залежить від того, наскільки різноманітні і змістовні дії, які виконує дитина. Якщо в процесі дидактичної гри вихователь діє сам, а діти лише спостерігають, то її навчально-виховна цінність зникає.

Правила гри. Кожна дидактична гра має свої правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри, водночас виконують дуже важливу функцію - організовують гру. Правила гри - це точно визначені вимоги до дітей, які дають в ігровій формі. Правила роблять гру демократичною: їм підкоряються всі учасники гри. Навіть в середині однієї дидактичної гри правила відрізняються. Одні спрямовують поведінку і пізнавальну діяльність дітей, визначають характер і умови виконання ігрових дій, встановлюють їх послідовність, інколи почерговість, регулюють відносини між граючими. Інші правила обмежують рухову активність дитини, спрямовують її в інше русло, ускладнюючи тим самим рішення навчального завдання (закрити очі, поки вихователь переставляє іграшки; граючи в більбоке, тримати іграшку тільки в правій або тільки в лівій руці). В деяких іграх є правила, які забороняють які-небудь дії і передбачають покарання (пропуск ходу, фанти). Правила, які забороняють підсилюють контроль дитини за своєю поведінкою, що підвищує довільність останньої ( в грі у „Мовчанку” забороняється говорити, в грі „Скажи навпаки” - кидати м’яч, поки не сказане слово). В іграх для старших дошкільників правила вказують як вибирати і змінювати ведучого, кого вважати переможцем, а кого переможеним, що ведуть за собою поразка і перемога.

Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміння взаємодіяти з іншими, переборювати негативні емоції у зв’язку з невдачами тощо. У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки. Вони по-різному впливають на поведінку дошкільників: одні діти беззаперечно приймають ігрові правила і стежать за їх виконанням іншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних - порушують їх, намагаючись виграти; ще інші за недотримання правил іншими учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігрових правил в організації і спрямуванні поведінки дітей є важливим педагогічним завданням.

Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, тобто зміст тих знань, умінь і навичок, які застосовують для розв’язання ігрового завдання і таким чином фіксуються в ній як у практичній діяльності.

Результат гри. Результатом гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні учасників гри від участі в ній. Для вихователя результатом гри є рівень засвоєння дітьми знань, їхні успіхи у розумовій діяльності, налагодженні гармонійних стосунків.

Усі компоненти тісно пов’язані між собою, відсутність, ігнорування хоча б одного з них унеможливлює гру.