2.Особливості гри-драматизації та робота над нею.

Гра-драматизація - це розігрування в особах літературних творів із збереженням послідовності епізодів. Сюжет гри, послідовність подій, ролі, вчинки, мова героїв визначається текстом літературного твору. Наявність наперед даного сюжету і ролей наближає гру-драматизацію до ігор, які мають готовий зміст і правила, і відрізняє від сюжетно-рольових ігор на теми літературних творів, у яких зв’язок з тим чи іншим твором менш стійкий і визначений: можливі поєднання подій із різних літературних творів, введення нових героїв, довільна передача змісту тощо. Частіше всього основою гри-драматизації є казка. У казці образи героїв змальовані найбільш яскраво, вони приваблюють своєю динамічністю, ясним мотивуванням вчинків, дії чітко змінюють одна одну, тому діти легко їх відтворюють.

Для розгортання гри-драматизації необхідно пробудження інтересу у дітей до неї, знання ними змісту і тексту, наявність костюмів, іграшок. Костюм доповнює образ, але він не повинен заважати дитині активно діяти. Якщо нема костюму, то використовують його елементи.

Гра-драматизація здійснюється в кілька етапів.

1) підготовка до гри. Цей етап передбачає вибір літературного твору вихователем, який повинен мати виховне значення і нескладний динамічний сюжет, що легко засвоюється. У сюжеті повинно бути декілька наскрізних героїв та епізодичних, а також багато діалогів. Окрім цього він охоплює заходи, спрямовані на засвоєння літературного тексту: читання або розповідання вихователем тексту; прослуховування тексту в звукозаписі; бесіда з дітьми про особливості характерів голосів персонажів; переказування змісту тексту, під час якого діти запам’ятовують послідовність подій, вправляються у використанні прямої мови та ін; переказування дітьми твору за ілюстраціями, малюнками тощо.

2) збагачення знань дітей про персонажів та події, про які йдеться у грі; вправляння у виразному читанні тексту; підготовка атрибутів і декорацій. Цій меті служать спеціальні вправи, спрямовані на пошук і розвиток виражальних засобів, необхідних для створення образу. Спеціально розучувати казку не слід, оскільки діти і так швидко її запам’ятовують. Також не доцільно спеціально навчати дітей виражальним рухам, бо це робить гру штучною неживою. Вибір виразних засобів повинен опиратися на розуміння дітьми суті образів, ідей твору. Вихователь доцільно використовує питання, поради тощо. Підготовка до гри захоплює всю групу. На кожну роль вибирається декілька виконавців, решта дітей беруть участь у підготовці матеріальної бази гри - виготовляють декорації, атрибути. Вихователь справедливо і об’єктивно розподіляє ролі, максимально залучаючи до гри несміливих дітей. У разі потреби вихователь організовує кілька паралельно граючих груп.

3) власне гра-драматизація, в якій відбувається творча самореалізація дитини в першу чергу її акторські здібності. У багатьох іграх необхідна роль ведучого (автора, який переповідає текст). Спочатку цю роль виконує вихователь, а згодом і самі діти.

Завдання, які вирішує гра-драматизація на кожному віковому етапі опрацювати самостійно в підручнику Т.І.Поніманської , с.342-343.