3. Види конструювання.

В теорії і практиці дошкільного виховання склалося кілька видів конструювання.

1. Конструювання за зразком. Найпоширеніший вид конструювання. Він має багато позитивного: у дітей формуються різні вміння, вони оволодівають загальними способами дій, засвоюють послідовність операцій, пізнають конструктивні можливості будівельних матеріалів. За умови правильної методики навчання конструюванню за зразком діти підводяться до розуміння варіативності способів побудови конструкції, включаються в діяльність перетворюючого характеру.

2. Конструювання за заданою темою підводить дитину до творчого втілення поставленого завдання, але межі її вирішення визначені темою. Малюкам можна пропонувати спорудження меблів, обладнання ділянки. Для них важлива мотивація (побудуємо кімнату для ляльки). В середній групі в якості теми пропонують конструювання транспортних засобів. Дітям старшої групи цікава така тематика: військова, будівельна техніка; житло людей; музеї, театри міста тощо. У підготовчій групі доцільно проводити тематичне конструювання із конструкторів різного типу. Перевагу віддають рухливим конструкціям (атракціони).

3. Конструювання за власним задумом - складний вид конструювання, в якому дитина вирішує всі завдання самостійно: ставить перед собою мету діяльності, планує її, добирає необхідний матеріал, реалізує задум. Досвідчений педагог, організовуючи цей вид конструювання, починає з формування задуму, інакше діти будують те, що робили вже не раз. Малюкам вихователь підказує задум: показавши іграшку, пропонує побудувати що-небудь для неї. (матрійка втомилася, що треба побудувати, щоб вона відпочила?). З дітьми середнього і старшого дошкільного віку рекомендується провести бесіду; запропонувати пригадати, які споруди вони бачили на прогулянці, що особливо сподобалося; розглянути фотографії, малюнки із зображенням будівель. Необхідно допомогти кожній дитині під час реалізації задуму по-новому використати раніше набуті знання, вміння, успішно вирішити завдання і відчути радість від своєї творчості.

4. Конструювання за умовами містить великі можливості для розвитку дитини. Воно проводиться після того, як діти навчаться будувати той чи інший предмет, конструкцію. Пропонуючи виконати певну будівлю, вихователь задає її параметри (ширина річки, висота мосту повинні відповідати висоті корабля, яхти, які повинні під ним проплисти). Виходячи із заданих умов, дитина сама повинна визначити висоту мосту. У дослідженнях М.Поддьякова, Л.Парамонової розкритий вплив цього виду конструювання на розвиток перетворюючої мислительної діяльності, на формування узагальнених уявлень.

5. Спорудження за моделями - вид конструювання, розроблений А.Лурія. Дитині пропонується модель будівлі (малюнок, виконана педагогом будівля, обклеєна папером), на якій обриси складових елементів конструкції скриті (модель дивану, автомобіля). Дитина спочатку аналізує модель: виділяє складові частини (сидіння, спинка тощо), потім добирає ті форми, які потрібні для відтворення моделі. Починається маслинне комбінування ймовірних геометричних фігур, їх переміщення по відношенню однієї до іншої.

У кожного із розглянутих видів конструювання свої переваги, тому необхідно поєднувати їх у виховній роботі з дітьми протягом дошкільного дитинства. Організовуючи будь-який вид конструювання, необхідно розумно комбінувати навчальний вплив вихователя і самостійність та творчість вихованців.

5. Педагогічне керівництво будівельно-конструктивними іграми дітей в різних вікових групах.

Виховний і розвиваючий вплив будівельно-конструктивних ігор досягається лише тоді, коли керівництво вихователя поєднується із самостійністю і активністю дітей. При цьому вихователь вирішує такі завдання:

1) розширення уявлень дітей і спрямування їх уваги на працю будівельників та техніку, яку вони використовують;

2) навчання способам будівництва, виховання і розвиток самостійності, активності мислення, конструктивних творчих здібностей;

3) формування працелюбності, розвиток дружніх взаємовідносин дітей, їх об’єднання в колектив.

Для дітей раннього віку 2-3 роки передбачені будівельні ігри з іграшками, заняття, на яких відбувається навчання необхідним діям, формування найпростіших умінь. Керівництво вихователя полягає у створенні ігрового середовища - відбір відповідного матеріалу і наповнення ним ігрової зони. Так, дітям даються кубики, цеглинки, призми, пізніше - дощечки для сполучення, пластини. За розмірами ці матеріали повинні бути такими, щоб малюки могли їх охопити рукою. А коли розвинеться координація рухів можна буде давати і більший за розміром будівельний матеріал для будівництва на підлозі, майданчику. Перевагу слід надавати стійкому будівельному матеріалу із дерева, оскільки пластмасовий матеріал легкий, гладенький, нестійкий у конструкціях ( виключення складає конструктор по типу „лего”). Матеріалу повинно бути достатньо, щоб ним мо8гли гратися усі бажаючі. В іграх дітей 2-3 років немає задуму і сюжету. Малюків приваблює сам матеріал і дія з ним, спрямована на його освоєння. Вихователь повинен вести дітей далі етапу освоєння будівельного матеріалу. Грі з ним надавати змістовного характеру. Змістом таких ігор може бути спорудження ліжок, стільців, будинків для образних іграшок. У малюків нема досвіду будівництва, тому вони не можуть гратися самостійно. Вихователь підказує їм задум (лялька втомилася, що треба зробити, щоб вона могла відпочити? І відразу ж будує стілець із 3 кубиків). Вихователь показує послідовність будівництва, а діти за ним повторюють. Він звертає увагу на правильність виконання дій, охайність споруди. Конструкція будівель досить елементарна - діти розташовують споруди ніби в горизонтальному плані - скоріше малюють ніж будують.

Для молодших дошкільників характерна певна процесуальність: споруджуючи будівлю вони руйнують її і починають будувати знову. Часто будівництво випереджає задум: дитина в процесі будівництва „впізнає” в споруді якийсь предмет. Педагог, збагачуючи задум дитини, звертає її увагу на оточуючі предмети і споруди та спонукає відобразити в своїх будівлях. У молодших групах діти частіше всього грають поруч. Вихователь вчить не заважати один одному, формує позитивні стосунки і на цій основі поступово привчає гратися невеликими групками по 2-3, 3-5, узгоджуючи свої дії, радіти спільним результатам.

Керуючи будівельно-конструктивними іграми дітей 5 року життя вихователь звертає свою увагу на: 1) подальший розвиток інтересу вихованців до будівельних ігор; 2) використання дітьми створених будівель у сюжетно-рольових іграх; 3) формування вміння будувати не тільки за зразком, але й за власним задумом; 4) навчання більш складним прийомам роботи. У дітей цього віку є необхідний досвід: уміння гратися невеликими групами, розподіляти між собою матеріал, узгоджувати ігрові дії, досягати спільного результату. У зв’язку з цим спостерігається поступове розширення тематики ігор: діти споруджують різноманітні будинки, машини, мости, кораблі. У конструкціях діти намагаються передати специфічні ознаки певних споруд - Хрещатик, центральну вулицю міста тощо. Поступово ускладнюється сама конструкція: споруди ростуть вверх, діти прикрашають їх різноманітними способами - башточками, колонами, різноманітними перекриттями. Під час прогулянок вихователь звертає увагу дітей на різноманітні будівлі, транспорт, на їх характерні особливості (будівлі є високі і низькі, мости великі і малі, грузовий транспорт великий, легковий - малий). Діти цього віку не можуть самостійно відобразити в грі те, що вони спостерігали. Тому вихователь разом з дітьми відбирає необхідний матеріал і показує поетапність зведення будівлі, знайомлячи таким чином дітей з основами будівництва не тільки будинків, але й мостів, машин тощо. Окрім цього вихователь вчить дітей вибирати тему, намічати послідовність зведення споруди. Дітей спонукають оцінювати збудоване, намічати варіанти його використання в сюжетно-рольових іграх, пропонувати необхідні зміни і доповнення.

Без спеціального навчання будівельно-конструктивним навичкам і вмінням, без цілеспрямованого керівництва з боку дорослих, споруди дітей залишаються досить елементарними за конструкцією і бідними за тематикою. Тому необхідні вміння і навички у дітей формують на заняттях, що є першим етапом у керівництві будівельно-конструктивними іграми. 2-й етап - навчання прийомам конструювання та розвиток конструктивних умінь і здібностей у процесі керівництва самостійними іграми дітей.

На заняттях діти оволодівають необхідними технічними вміннями, навчаються планувати свою діяльність, відбирати матеріал відповідно задуму, дізнаються про конструктивні особливості матеріалів (одні - склеюються, інші - зшиваються, треті - пригвинчуються тощо). Усе це сприяє розширенню тематики ігор, розвитку самостійності в будівельно-конструктивних іграх.

Вихователь у процесі керівництва будівельно-конструктивними іграми використовує ті ж прийоми, які застосовує, керуючи сюжетно-рольовими іграми. Чим молодші діти, тим частіше він використовує методи і прийоми прямого керівництва.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку вихователь звертає увагу на такі моменти: розширення колективних будівельних ігор; навчання дітей попередньому плануванню, постановці мети гри, визначенню учасників гри за попередньою змовою; застосування конструктивно-будівельних умінь не тільки за наочним зразком, але й за малюнком, фотографією.

Керівництво іграми старших дошкільників великою мірою спрямоване на поєднання інтелектуальної та практичної діяльності. Вихователь вчить їх обдумувати ігрові дії, порівнювати, розвиває кмітливість, заохочує винахідливість, спонукає втілювати в життя прийняте рішення. У зв’язку з ускладненням ігрових матеріалів вихователь показує як правильно його використовувати. Розглядаючи складну споруду вихователь звертає увагу не лише на її основні особливості, але й на другорядні деталі, для того, щоб роботи дітей були досконалішими, найбільш наближеними до дійсності. Вихователь вчить „читати” зображення (фотографії, малюнки) будівель, виділяючи основне і частини, розуміючи симетрію і контрасти. У старшій групі великого значення набуває слово. Так, джерелом будівельної гри іноді може стати розповідь вихователя. Важливою є і участь вихователя у підготовчому етапі гри. Він допомагає визначитися з метою гри, послідовністю дій, розподілити обов’язки, заохочує до обговорення ігрового задуму, підтримує цікаві пропозиції, критичні зауваження. Це розвиває у дітей самостійність думки і пошуку. У грі вихователь допомагає лише порадою, даючи можливість розвиватися дитячій творчості. У тих випадках, коли діти не можуть самостійно справитися з проблемою вихователь показує необхідний технічний прийом. Вихователь звертає увагу і на вміння дітей гратися дружно, не пригнічувати ініціативи один одного. Після гри корисно розглянути споруду, обговорити її відповідність задуму, відмітити внесок кожної дитини. Варто засуджувати бажання деяких вихованців підпорядковувати весь хід будівництва лише своєму задуму. Вихователеві необхідно заохочувати малоактивних, спонукати їх до більшого прояву ініціативи. Дуже важливим є привчання дітей до адекватної реакції на справедливу критику і об’єктивну оцінку їх діяльності, а також формування вміння помічати свої недоліки, намагатися ураховувати їх під час наступних ігор.

Таким чином, важливими умовами навчального і виховного впливу будівельно-конструктивних ігор є: педагогічно грамотне керівництво за якого зберігається творчість і самостійність дітей; розвиток інтересів вихованців до техніки; використання наочних посібників; навчання способам переведення плоскісного зображення в об’ємну споруду.