2. Методика навчання конструктивним умінням.

Головна ідея методики формування конструктивних дій, полягає в тому, щоб вести дитину від наслідування діям дорослого до самостійного рішення конструктивних завдань різної складності. Основні уміння діти отримують на заняттях, у спільній діяльності з дорослим, а потім переносять їх, перетворюючи, доповнюючи і варіюючи, в самостійні ігри з будівельним матеріалом.

Ефективність будь-якого навчання залежить від того, на скільки воно цікаве дитині, наскільки викликає її активність. Для того, щоб викликати у дітей інтерес до ігор з будівельним матеріалом педагог використовує різноманітні прийоми:

- будує сам у присутності дітей молодшого дошкільного віку, залучаючи їх до обігрування будівлі (будує зоопарк, разом з дітьми поселяє в клітки тварин, до зоопарку приходять діти зі своїми батьками);

- використовує співтворчість: пропонує дітям добудувати, перебудувати, перетворити будівлю, яку він побудував (прибудувати ганок, балкон, звести паркан навколо будинку; зробити довшим міст; розширити доріжку);

- ознайомлює з будівництвом в дійсності на прогулянках, екскурсіях. Увагу старших дошкільників варто привертати до архітектурних особливостей споруд, розвиваючи при цьому вміння порівнювати будівлі за призначенням, конструкцією, способами декорування;

- демонструє зразок;

- показує способи побудови з поясненням прийомів конструювання;

- ставить перед дітьми проблемне завдання (як перебудувати будинок так, щоб у ньому помістилося 3 ляльки);

- повідомляє тему конструкції з вказівкою умов, яким вона повинна відповідати (побудувати кімнату для сім’ї з певною кількістю людей).

Використання педагогом конкретного прийому залежить від складності будови, способу з’єднання деталей, віку і здібностей дітей. Наприклад, на заняттях в усіх вікових групах використовують зразок конструкції, але по-різному. Так, малюкам 2-3 років вихователь показує зразок (огорожу для курчат), а потім діти виконують конструкцію разом з ним. В міру накопичення дитиною досвіду конструктивної діяльності ускладнюються завдання і змінюється методика використання зразка. Так, пропонується частковий зразок, тобто дитині показують тільки ті прийоми, які їй незнайомі (новий спосіб з’єднання деталей). Або ж показують незакінчений зразок будівлі, яку кожен вихованець може закінчити по-своєму (вихователь будує основу вагона, а діти можуть перетворити її в автобус, тролейбус тощо. Можна дати дітям один зразок конструкції, а вони виконують її кожен своїм способом. Можна пропонувати змінити зразок (побудувати аналогічний будинок, але добудувати поверх, або збільшити кількість під’їздів, змінити розмір вікон тощо). Дошкільникам, які мають досвід конструктивної діяльності, доцільно пропонувати не один, а 2-3 зразка на вибір. Для старших дошкільників в якості зразка використовують малюнок, креслення, схему будівлі. Їх також навчають складати схему майбутньої конструкції, самостійно визначаючи її особливості. Методика навчання дітей конструктивним вмінням уточнюється залежно від виду конструювання.