
- •Література.
- •1. Предмет педагогіки як науки. Становлення педагогіки. Виділення дошкільної педагогіки в окрему науку.
- •2. Джерела дошкільної педагогіки
- •3. Основні педагогічні поняття
- •4. Система педагогічних наук. Зв’язок дошкільної педагогіки з іншими науками
- •5. Педагогічне дослідження в галузі дошкільної педагогіки
- •Література.
- •1. Поніманська т.І. Дошкільна педагогіка. – к., 2004. – с. 27- 43.
- •3. Дошкольная педагогика /Под ред. В.И.Логиновой, п.Г.Саморуковой. – м., 1988.
- •1.Єдність і взаємодія виховання та розвитку в становленні особистості дитини.
- •2. Роль дорослого в розвитку дитини.
- •3. Роль діяльності у вихованні і розвитку дитини.
- •4. Вікова періодизація дитинства.
- •5. Вікові й індивідуальні особливості дітей.
- •Література
- •1. Коротка характеристика системи освіти в Україні.
- •4. Вища освіта.
- •2. Система дошкільної освіти, її завдання. Типи дошкільних закладів.
- •IV. Дошкільні заклади освіти інноваційного, альтернативного типу.
- •3. Програма виховання і навчання в днз:
- •Література
- •1. Поніманська т.І. Дошкільна педагогіка. – к., 2004. – с. 160-184.
- •1. Фізичний розвиток і фізичне виховання
- •2. Розвиток теорії фізичного виховання
- •3.Завдання й умови фізичного виховання дітей
- •4. Зміст та засоби фізичного виховання дошкільників
- •Література
- •1. Поніманська т.І. Дошкільна педагогіка. – к., 2004. – с. 203– 209.
- •4. Дошкольная педагогика /Под ред. В.И.Логиновой, п.Г.Саморуковой. – м., 1988.
- •1. Зміст понять «сенсорний розвиток», «сенсорне виховання»
- •2. Психолого-педагогічні основи сенсорного виховання
- •3. Завдання і зміст сенсорного виховання
- •1) Формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;
- •2) Формування знань про сенсорні еталони;
- •3) Формування вмінь самостійно застосовувати системи перцептивних дій та сенсорних еталонів в самостійній практичній і пізнавальній діяльності дитини.
- •Умови й методика сенсорного виховання в днз
- •Література
- •1. Поніманська т.І. Дошкільна педагогіка. – к., 2004. – с. 184-203.
- •5. Дошкольная педагогика /Под ред. В.И.Логиновой, п.Г.Саморуковой. – м., 1988.
- •1. Розумовий розвиток і розумове виховання
- •2. Розвиток теорії розумового виховання дітей
- •3. Завдання розумового виховання дошкільників
- •1) Формування системи наукових знань про навколишнє середовище (природу та суспільство);
- •2) Формування умінь і навичок розумової діяльності: психічних пізнавальних процесів, спеціальних розумових дій;
- •3) Розвиток розумових здібностей, формування культури розумової праці.
- •4) Формування пізнавальних інтересів та стимулювання пізнавальної діяльності
- •4.Зміст і засоби розумового виховання дітей
- •Тема. Естетичне виховання в дошкільному закладі.
- •Естетичний розвиток і естетичне виховання.
- •3.Теоретичні основи естетичного виховання: принципи естетичного виховання в дошкільному закладі; роль діяльності в естетичному вихованні і розвитку дитини; навчання і творчість.
- •4.Розвиток загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей.
- •5.Зміст і методи естетичного виховання в дошкільному закладі.
- •6. Умови, засоби і форми естетичного виховання в дошкільному закладі.
- •1. Визначення основних понять: „мораль”, „моральний розвиток”, „моральне виховання”, „моральна культура”. Механізми морального виховання.
- •4.Завдання морального виховання дошкільників
- •1. Формування моральної свідомості.
- •2. Розвиток навичок моральної поведінки.
- •3. Виховання моральних почуттів.
- •5. Рівні морального розвитку та закономірності морального виховання
- •6. Засоби та методи морального виховання дітей дошкільного віку
- •2. Природа.
- •3. Власна діяльність дітей: спілкування, гра, праця, навчання, художньо-творча діяльність.
- •Виховання гуманного ставлення до оточуючого.
- •2.Вияв і виховання чесності, скромності, правдивості, справедливості в дошкільному віці.
- •3. Роль дружби в житті дитини, взаємодопомога дітей і її види
- •4. Виховання вольових якостей особистості
- •5. Девіантна поведінка в дошкільному віці.
- •2Група - примхи як результат неправильного виховання, нерозумної організації життєдіяльності дитини.
- •Причини виникнення впертості.
- •Як ліквідувати впертість?
- •1.Поняття про дисциплінованість і культуру поведінки дитини.
- •2.Своєрідність дисципліни дошкільника.
- •3. Виховання культури поведінки у дошкільників
- •1.Сутність поняття „патріотизм”, його структура. Сучасні підходи до патріотичного виховання.
- •2.Патріотичне виховання в днз, його зміст, напрямки і завдання.
- •3.Інтернаціональне виховання в дошкільному закладі.
- •Література.
- •2. Ставлення до дітей в архаїчних культурах.
- •3. Становлення ідеї захисту прав дітей у міжнародному праві.
- •4. Захист прав дітей в українській правовій системі.
- •4. Завдання, напрямки, зміст і форми правового виховання в дошкільній освіті.
- •3. Правове виховання дітей дошкільного віку.
- •Література
- •1. Праця та її функції. Визначення трудового виховання
- •2. Розвиток теорії трудового виховання
- •3. Завдання трудового виховання
- •4. Засоби трудового виховання в днз
- •5. Особливості трудової діяльності дошкільників
- •6. Види праці в дошкільному віці
- •7. Умови трудового виховання в дошкільному закладі
- •Література
- •1.Поняття про початкове економічне виховання дошкільників
- •2.Завдання економічного виховання дошкільників в програмах навчання і виховання в днз
- •3.Зміст початкового економічного виховання в дошкільному віці
- •Література.
- •1. Визначення понять «стать», «статева соціалізація», «статеве виховання», «статерольове виховання». Значення статевого виховання.
- •2. Завдання статевого виховання.
- •3. Сучасні моделі і принципи статевого виховання.
- •4. Статевий досвід дошкільників та помилкові статеві уявлення
- •5. Становлення статевої ідентифікації, диференціації та самосвідомості в дошкільному віці
- •6. Зміст і методи статевого виховання в дошкільному закладі
- •7. Роль сім’ї у статевому вихованні дитини
- •Література
- •1. Визначення понять „обдарованість”, „талант”
- •2.Характеристика проявів обдарованості в дошкільному віці
- •3. Взаємовідносини в сім’ї з обдарованою дитиною
- •Література
- •1. Особливості нервово-психічного та фізичного розвитку дітей раннього віку.
- •2. Пізнавальної діяльності. 3. Мови. 4. Емоційної сфери. 5. Ігрової діяльності.
- •2. Спілкування з дорослими як необхідна умова успішного розвитку особистості дитини
- •3. Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного закладу. Робота з батьками. Організація життя в дошкільному закладі.
- •4. Педагогічні правила виховання дітей в сім’ї і дитячому закладі. Індивідуальний підхід.
- •Індивідуальний підхід
- •5.Завдання і засоби виховання дітей раннього віку
- •Література
- •1. Перший рік життя дитини, особливості її розвитку. Поділ 1 року життя на вікові етапи.
- •Розвиток рухів
- •Загартування
- •Досягнення дитини 1 місяця:
- •3. Виховання дітей від 2-4тижнів до 2.5-3місяців.
- •Неспання
- •Організація режиму в групі
- •Загартування
- •Розвиток рухів
- •Розумовий розвиток та виховання
- •Емоційний розвиток
- •Розвиток голосових реакцій
- •Основні досягнення дитини
- •4. Виховання дітей від 2.5-3 міс. До 5-6 місяців
- •Фізичне виховання
- •Годування
- •Розвиток рухів
- •Загартовування
- •Розумове виховання.
- •Розвиток дій з предметами.
- •Елементи морального і естетичного виховання
- •Музичні заняття.
- •Основні досягнення дитини
- •5. Виховання дітей від 5-6 міс. До 9-10 місяців.
- •Фізичне виховання
- •Годування
- •Неспання
- •Розвиток рухів
- •Загартування
- •Розумове виховання
- •Розвиток дій з предметами
- •Елементи морального і естетичного виховання.
- •Музичне виховання
- •Досягнення малюка
- •6. Виховання дітей від 9-10 місяців. До 12 місяців
- •Фізичне виховання
- •Годування
- •Розвиток рухів
- •Розумове виховання
- •Сенсорне виховання і розвиток дій з предметами.
- •Елементи морального і естетичного виховання
- •Музичне виховання
- •Досягнення дитини:
- •7. Організація занять з дітьми першого року життя. Організаційні умови для дітей 1-го року життя.
- •Перелік занять з дітьми до 3-х місяців:
- •Література
- •1. Загальні особливості розвитку дітей другого року життя.
- •2. Режим, організація режимних процесів.
- •Неспання.
- •3. Виховання дітей другого року життя. Фізичне виховання.
- •Моральне виховання.
- •Виховання гуманних почуттів позитивних взаємовідносин.
- •Організація самостійної діяльності дітей.
- •Навчання на заняттях.
- •Література
- •1. Особливості розвитку дітей третього року життя.
- •2. Режим, організація режимних процесів.
- •3. Організація самостійної діяльності.
- •4. Заняття з дітьми третього року життя
- •5. Досягнення дітей 3 року життя
- •Література
- •Планування і облік виховної роботи в групах раннього віку
- •2. Контроль за фізичним і нервово-психічним розвитком дитини раннього віку
- •3. Санітарно-гігієнічна освіта персоналу днз і батьків вихованців
- •1.Походження і суть гри.
- •2.Наукові теорії та сучасні дослідження гри.
- •Класифікація дитячих ігор.
- •2.Розвиток ігрового задуму в сюжетно-рольовій грі.
- •3. Режисерські ігри дітей дошкільного віку.
- •4. Становлення сюжетно-рольової гри дітей раннього і дошкільного віку, основні напрямки та етапи її розвитку.
- •6.Роль вихователя у розвитку ігрової діяльності дітей.
- •Література.
- •1.Характеристика ігор з будівельним матеріалом, їх розвиваюче і виховне значення..
- •2. Методика навчання конструктивним умінням.
- •3. Види конструювання.
- •6. Створення умов в дошкільному закладі для ігор з будівельним матеріалом.
- •Тема 4.4. Театралізовані ігри дошкільників.
- •Література
- •1. Загальна характеристика театралізованих ігор, їх види.
- •2.Особливості гри-драматизації та робота над нею.
- •3.Гра на тему літературного твору.
- •4.Умови розвитку театралізованих ігор.
- •5. Педагогічне керівництво театралізованими іграми.
- •Література.
- •1. Загальна характеристика ігор з готовим змістом і правилами.
- •2.Сутність дидактичної гри.
- •3. Структура дидактичної гри.
- •4. Види дидактичних ігор.
- •5. Педагогічне керівництво дидактичними іграми
- •6. Характеристика рухливих ігор, їх вплив на всебічний розвиток дошкільника. Види рухливих ігор.
- •7. Методика проведення рухливих ігор з дітьми різних вікових груп.
- •Література
- •1. Характеристика сучасної української сім’ї.
- •Функції сім’ї.
- •Особливості становлення та розвитку інституту сім’ї в Україні. Виховний ідеал української сім’ї.
- •4. Роль матері в сім’ї і вихованні дитини
- •5. Роль батька у вихованні дитини.
- •6. Батьківський авторитет
- •7. Перинатальна педагогіка і батьківське ставлення до дитини
- •Алкоголізм і родовід
- •Література
- •1.Виховні традиції в українській родині.
- •Завдання, методи і напрямки родинно-сімейного виховання.
- •1. Правове виховання.
- •4. Особливості спілкування дорослих з дітьми в сім’ї та днз.
- •6. Домашні конфлікти: механізми та профілактика.
- •Умови успішного виховання дітей в сім’ї.
- •Авторитет і особистий приклад батьків.
- •Література
- •1.Соціально-педагогічне значення співпраці батьків і педагогів у процесі виховання дітей
- •2. Виховання батьків.
- •3. Форми співробітництва батьків і педагогів
- •3. Батьки й темперамент.
- •Дитина - сангвінік
- •Література
- •1. Поніманська т.І. Дошкільна педагогіка. – к., 2004. – с. 429 – 432.
- •1. Поняття готовності до навчання в школі та самоцінність дошкільного дитинства
- •2. Характеристика загальної та спеціальної готовності до школи
- •Інтелектуальна готовність
- •Моральна готовність до навчання в школі
- •Мотиваційна готовність
- •Вольова готовність
- •Фізична готовність
- •3. Шкільні фактори ризику та здоров’я дітей
- •4. Адаптація до умов шкільного навчання
- •Література
- •1. Зміст понять „перспективність навчання і виховання”, „спадкоємність”, „наступність”. Необхідність наступності.
- •2. Проблеми та пріоритетні напрямки наступності дошкільної та початкової шкільної освіти на сучасному етапі.
- •Пріоритетні напрямки наступності.
- •3. Зміст наступності в навчально-виховній роботі днз і початкової школи
- •4. Зв’язок програм навчання і виховання в дошкільному закладі та середній загальноосвітній школі
- •5. Наступність у методах і формах навчання
- •6. Важливі аспекти та форми співпраці днз і школи
- •4) Психологічний
- •Умови плідної співпраці:
- •Тема: Дошкільна освіта за кордоном
- •Оглядові лекції з дошкільної педагогіки
- •IV. Дошкільні заклади освіти інноваційного, альтернативного типу.
- •Умови успішного виховання дітей в сім’ї.
- •Авторитет і особистий приклад батьків.
- •4.Розвиток загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей.
- •3. Правове виховання дітей дошкільного віку.
- •Література
- •1. Поніманська т.І. Дошкільна педагогіка. – к., 2004. – с. 313 – 326.
- •1. Значення іграшки, її освітня і виховна цінність
- •2. Історія іграшки
- •3. Українська народна іграшка
- •4. Види іграшок
- •5. Вимоги до іграшок
- •Дошкільна педагогіка
- •Екзаменаційні запитання з дошкільної педагогіки
- •Система педагогічних наук. Зв’язок дошкільної педагогіки з іншими науками.
4. Вища освіта.
Основними типами вищих навчальних закладів є університети, інститути, академії, коледжі, технікуми (училища), консерваторії.
Університет ( класичний університет) – багатопрофільний вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямків науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів, проводить наукові дослідження, сприяє поширенню наукових знань, здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення, має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності.
Академія - ВНЗ, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Інститут – ВНЗ або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить науково-виробничу діяльність, має високий кадровий та матеріально-технічний потенціал.
Консерваторія (музична академія) ВНЗ, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі культури і мистецтва – музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.
Коледж – ВНЗ або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох споріднених) напрямків підготовки або спеціальності, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.
Технікум (училище) – ВНЗ або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.
Відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки студентів, способів реалізації освітньо-професійних програм та соціальних функцій у системі освіти вищі навчальні заклади розподіляються за такими рівнями акредитації:
1-й рівень – технікуми, училища, які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста;
2-й рівень – коледжі та інші прирівняні до них за результатами акредитації ВНЗ, які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста, бакалавра;
3-й і 4-й рівні акредитації (університети, академії, інститути, консерваторії), які готують: фахівців на основі загальної середньої освіти – з присвоєнням кваліфікації бакалавра, спеціаліста, магістра; на основі вищої освіти – з присудженням наукових ступенів кандидата та доктора наук у встановленому порядку.
Підготовка фахівців у ВНЗ може здійснюватися на очній формі навчання, заочній, вечірній, екстерном та за дистанційною формою.
Екстернат – є особливою формою навчання осіб, які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень, для здобуття ними певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у ВНЗ заліків, іспитів та інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.
Дистанційне навчання – форма навчання, коли спілкування між викладачем і студентом відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо- та відеокасет, комп’ютерних мереж, кабельного та супутникового телебачення.
5. Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів).
6. Самоосвіта громадян. Передбачає створення відкритих народних університетів, лекторіїв, бібліотек, центрів, клубів, навчальних радіо- і телепрограм тощо.
7. Аспірантура в Україні є основною формою підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Існує очна (три роки) із забезпеченням аспірантів державною стипендією і заочна аспірантура (4 роки). Аспірант працює під керівництвом свого наукового керівника, складає екзамени кандидатського мінімуму, готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук.
8. Докторантура - вищий ступінь у системі підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Діє при провідних ВНЗ, наукових установах і організаціях. До докторантури приймаються особи, які мають науковий ступінь кандидата наук і досягли значних успіхів в обраній галузі. Термін підготовки в докторантурі 3 роки. Докторантам виплачується державна стипендія і призначаються наукові консультанти.
в) освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні.
Система освіти передбачає здобуття громадянами України певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Освітні рівні: початкова загальна освіта, загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.
Освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.
Кваліфікований робітник – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на базі загальної середньої освіти здобув кваліфікаційний розряд, що визначає ступінь кваліфікації робітника відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника.
Молодший спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на базі повної загальної середньої освіти здобув загальнокультурну підготовку, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення типових професійних завдань, передбачених відповідною посадою.
Бакалавр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно орієнтовані уміння і знання щодо узагальненого об’єкта праці і здатний вирішувати типові професійні завдання, передбачені для відповідних посад.
Спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад.
Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі.
Наукові ступені: кандидат наук, доктор наук.
Кандидат наук – перший науковий ступінь в Україні, що присуджується особам з вищою освітою, які склали кандидатський мінімум і захистили кандидатську дисертацію. Ступінь кандидата наук присуджують спеціалізовані ради ВНЗ або науково-дослідних установ.
Доктор наук – науковий ступінь, який присуджується особам, що захистили докторську дисертацію й мали до того, як правило, вчений ступінь кандидата наук ( в Україні) або магістра.
Вчені звання: старший науковий співробітник, доцент, професор.
Старший науковий співробітник – вчене звання і штатна посада в науково-дослідних установах. Це звання присуджується докторам і кандидатам наук, які мають друковані праці або винаходи і обіймають відповідні посади.
Доцент – вчене звання для викладачів вищих закладів освіти, яке присвоюється особам, що мають як правило, науковий ступінь кандидата наук, друковані наукові праці або винаходи і обрані на посаду.
Професор – вчене звання, що присвоюється найбільш кваліфікованим викладачам вищих навчальних закладів освіти і науковим працівникам науково-дослідних установ. Це звання надається особам, які мають науковий ступінь доктора наук, а в окремих випадках - висококваліфікованим спеціалістам, які не здобули вченого звання, але мають певні заслуги в галузі науки, техніки, з багаторічною педагогічною діяльністю, а також є авторами наукових праць і навчально-методичних посібників.