4. Становлення сюжетно-рольової гри дітей раннього і дошкільного віку, основні напрямки та етапи її розвитку.

У перші два роки життя дитини сюжетно-рольової гри немає, оскільки за своїм психологічним розвитком малюк не зовсім готовий до неї, а вся увага батьків і вихователів зосереджена на набутті первинних сенсорних, рухових, мислитель них навичок.

Ігрова діяльність дітей раннього віку відбувається у таких формах.

1. Предметно-ігрова діяльність. Вона передує сюжетно-рольовій грі і допомагає дитині опанувати навколишній предметний світ. Дитина грає з перших місяців життя, маніпулюючи з предметами, що супроводжується емоційним пожвавленням. У три - чотири місяці дитина передовсім знайомиться зі своїм тілом, опановує рухи, які багато разів повторює (підносить до обличчя руки, розглядає їх, опускає і знову підносить, і розглядає). Маніпуляції з предметами починаються з 4 місяця, але повністю формуються на 7-8 місяці. Для маніпуляції характерна багаторазова повторюваність однорідних дій, пов’язаних з вправлянням сенсомоторних механізмів. У процесі маніпуляцій розвивається рухова функція руки, зорове і слухове зосередження, сприймання предмету в цілому. Психічний розвиток, перші предметно-ігрові дії дитини відбуваються лише за умови спілкування з дорослими. Вони не тільки пропонують дитині іграшки і нові предмети, але й показують як із ними слід діяти і допомагають їй оволодіти цими діями. До кінця першого року життя дорослий навчає дітей іграм „у схованки”, „сороку-ворону”, „ладусі” тощо). Спершу малюк наслідує рухи, згодом і мовний супровід, не усвідомлюючи його значення.

Загалом, предметно-ігрові дії дітей протягом першого року життя мають ознайомлювальний характер, а гра є формою активної орієнтувальної діяльності.

2.Відображувальна гра. На другому році життя предметні ігри розвиваються найбільш повно. У цей період дитина оволодіває діями з двома видами предметів: іграшками та предметами знаряддями (ложка, чашка). Дії з предметами мають свою логіку - у пусту чашку можна щось налити, у повну -ні. Дії з іграшками не мають таких строгих обмежень. Тому формується два види предметних дій: власне предметні та ігрові. Ці дії формуються паралельно в спільній діяльності з дорослим. Але ігрові дії відрізняються більшою узагальненістю, часто протікають у формі „схеми дії”. На 2 році життя предметна гра проходить ряд етапів свого розвитку. 1етап - діти в спільній грі наслідують дорослого; 2етап - діти самостійно виконують ігрові дії з іграшками та предметами, які використовувала у спільній грі з дорослим, а потім переносить їх на інші іграшки чи предмети. 3етап - зображувальна гра, її зміст - умовно-знаряддєві дії. Дитина наслідує дії дорослих, часто замінює предмети яких їй не вистачає словом. Вона називає їжу, якою начебто годує ляльок, якості відсутніх предметів тощо. Це свідчить про те, що дитина навчилася відокремлювати дії від предмета. На цьому етапі дорослий спеціально дитину не навчає, усі дії вона помічає і відображає самостійно. Це створює умови для виникнення сюжетно-рольової гри.

У період відокремлення малюком дій від предметів формуються передумови для усвідомлення ним власних дій, порівняння їх з діями інших. Дитина починає називати свої дії у третій особі. Співвіднесення нею дії із собою є першим підготовчим етапом виникнення ролі, „роллю в дії” (Ф.Фрадкіна). У 2,5 роки в грі у дітей з’являється роль. 1етап - роль скрита; 2етап - роль називається після виконання дії; 3етап - відразу визначається з роллю, називає її і діє відповідно неї. Отже, роль виникає з дії, яку виконує дитина у грі з предметами. Поява ролі пов’язана зі зміною спрямованості свідомості дитини з предмета на людину.

3.Становлення рольової гри. Сюжетно-рольова гра виникає до кінця 3 року життя. Її поява пов’язана з наявністю різноманітних вражень про оточуючий світ, накопиченням предметних ігрових дій, наявністю іграшок, частотою спілкування з дорослими, розвитком самостійності дітей. Перші сюжетні ігри протікають як безрольові, або зі скритою роллю. Дії дітей об’єднуються в ланцюжок по дві-три, які багаторазово повторюються. Основним змістом є дія з предметами, а форма гри - індивідуальна або гра поруч. Основи для об’єднання дітей ще немає. З часом виникають більш складніші сюжети, які включають дві-три ланки із 2-3 дій. При цьому дорослі добирають дітям іграшки, які викликають різноманітні зв’язані між собою дії. У перших сюжетних іграх немає підготовчого етапу, діти починають гру відразу, ідею гри подає іграшка.

Збагачення рольових дій в іграх окремих дітей поступово приводить до появи спільної гри, об’єднуючи спочатку 2-3 дитини, а потім і більшу їх кількість. Спочатку діти об’єднуються на основі дії, за її спрямованістю: лікар лікує хворого. Такі об’єднання нестійкі, короткочасні. Сама ж гра нетривала.

Основними тенденціями розвитку сюжетно-рольової гри дітей середнього і старшого дошкільного віку є:

• формування здатності до задуму;

• розширення і поглиблення змісту ігор;

• збагачення засобів зображення задуманого.

На 4-5 році життя в іграх дітей спостерігається цілісність сюжету, взаємозв’язок подій, які відображаються. У дітей формується інтерес до певних сюжетів, в які вони грали і раніше (в сім’ю, лікарню, будівельників тощо). Діти жваво відгукуються на нові враження, вплітаючи їх як сюжетні лінії, в знайомі ігри. Збагаченню змісту допомагає взаємодія дітей в грі, коли кожна дитина вносить щось своє, індивідуальне. В цьому віці починаються узагальнення і укорочення тих ігрових ситуацій, які в реальному житті є не дуже цікавими для дитини. Так, обід для малюків, які граються в дитячий садок триває кілька секунд. Іноді діти обмежуються символічними діями: матрос плаває по кімнаті, яка стала „ніби морем”.

Діти старшого дошкільного віку обдумано підходять до вибору сюжету, обговорюють його попередньо, на елементарному рівні планують і розвиток змісту. Деякі сюжети цікаві як молодшим дошкільникам, так і старшим. Проте в їх розвитку спостерігається певна тенденція: спершу виникають ігри з побутовими сюжетами, потім ігри на теми праці і нарешті - ігри суспільної тематики. Молодші дошкільники віддають перевагу першим двом сюжетам, а старші дошкільники іграм суспільної тематики. Різноманітність сюжетів залежить від масштабу і глибини пізнання дітьми навколишнього світу.

У старшому дошкільному віці продовжується узагальнення ігрових ситуацій; крім умовних і символічних дій ( поклав голову на долоні - заснув) діти активно використовують коментарі ( „Давайте так: ми вже прилетіли на Місяць!”). Коментарі заміщають яку-небудь подію. Діти їх використовують, щоб не порушувати логіку розгортання змісту гри.

Таким чином, протягом дошкільного дитинства розвиток і ускладнення змісту гри відбувається в таких напрямках:

• посилення цілеспрямованості, послідовності, зв’язності того, що зображається;

• поступовий перехід від розгорнутої ігрової ситуації до згорнутої, узагальнення зображеного в грі (використання умовних і символічних дій, словесних заміщень).

Збільшується тривалість розігрування сюжету. Молодші дошкільники розігрують сюжет протягом 10-15 хвилин, діти 5року життя - 40-50 хвилин, а старші дошкільники - кілька годин, днів. Це означає, що старші дошкільники збагачують гру новим змістом, надають їй більшого спрямування завдяки більшому досвіду і кращому розвитку психічних процесів.

У старшому дошкільному віці розширюється тематика і поглиблюється зміст ігор. А це веде за собою зміну структури гри. У грі починає виділятися підготовчий період. Спочатку діти домовляються лише про тему гри, іноді розподіляють ролі. Але з часом у підготовчому періоді діти не тільки визначають тему гри але й розподіляють ролі, відповідно можливостей граючих, відбирають іграшки, намічають лінії розгортання сюжету, оговорюють елементарні правила і вимоги до якості виконання ролі.

У старшому дошкільному віці збільшується і кількість граючих до 7-8 осіб. Також змінюються вимоги до іграшок. Якщо для малюків важлива яскравість і лише деякі основні риси дозволяють визначити призначення іграшки і її використання в грі то старші дошкільники віддають перевагу більш складній іграшці, яка максимально наближена до реального предмета.

Етапи розвитку сюжетно-рольової гри.

1етап. Основним змістом гри є дія з предметом, яка здійснюється в певній послідовності. Часто ця послідовність порушується. Ланцюжок дій має сюжетний характер. Основні сюжети побутові. Дії однорідні і часто повторюються. Ролі не визначаються. За формою це гра поруч, або поодинока. Діти охоче грають з дорослими. Самостійна гра короткочасна. Джерело гри іграшка або предмет-замінник, який раніше використовувався у грі.

2етап. Основний зміст гри - дії з предметами. Ці дії розгортаються більш повно і послідовно відповідно ролі, яка вже позначається словом. Послідовність дій стає правилом. Виникають перші взаємодії між учасниками на основі використання спільної іграшки. Але об’єднання короткочасні. Сюжети побутові. Одна й та ж гра повторюється багато разів. Іграшки заздалегідь не добираються. Діти часто використовують улюблені. В грі об’єднуються по 2-3 особи.

3етап. Основний зміст гри - дії з предметами. Але вони доповнюються діями, спрямованими на встановлення різноманітних контактів з граючими. Ролі чітко позначені і розподілені до початку гри. Починає виділятися підготовчий етап. Іграшки і предмети добираються, частіше всього, по ходу гри, але відповідно дії і ролі. Логіка і характер дії визначається роллю. Це стає основним правилом. Гра частіше спільна, але можуть зустрічатися паралельні дії граючих. Тривалість гри збільшується, сюжети стають різноманітнішими. Кількість учасників гри збільшується.

4етап. Основний зміст гри - взаємовідносини дорослих і явища суспільного життя. Тематика різноманітна, визначається безпосереднім і опосередкованим досвідом дитини. Ігри спільні. Об’єднання стійкі. Вони будуються на сонові спільних інтересів або симпатій.. Ігри одного змісту не тільки повторюються, але й розвиваються, збагачуються. У грі чітко виділяється підготовчий етап. Кількість учасників 7-8 і більше. Після гри об’єднання не розпадаються.

Ці рівні відображають загальний розвиток сюжетно-рольової гри, але в одній віковій групі суміжні рівні можуть співіснувати.

5. Сюжетоскладання як особливий вид творчих ігор дошкільників.

Сюжетоскладання або гра у вигадування казок - це гра у процесі якої діти з допомогою дорослого створюють нові казки на основі відомих, користуючись сюжетною схемою казки.

Багато психологів і педагогів вказували на близькість казки і гри. Так, О.В.Запорожець писав, що, діяльність дитини по сприйманню казки „за своєю психологічною природою дуже близька до гри. Але якщо в грі дитина реально діє в уявлюваних обставинах, то тут і дії, і обставини є уявними”. Казка і її використання в діяльності дітей має великий вплив на пізнавальний і моральний розвиток дитини. Образність і яскравість казкових персонажів, втілення в них добра і зла сприяють розвитку у дитини внутрішнього співпереживання героям.

В чому ж особливість казкових сюжетів?

Виявляється народні чарівні казки, не дивлячись на їх різноманітність, мають однорідну будову. Детальний опис сюжетної схеми казки дають В.Я.Пропп в книзі „Морфологія казки” та Д.Родарі „Граматика фантазії”. Якщо спростити пропоновані схеми то отримаємо таку схему казки.

1.Фіксація першопочаткової нестачі, нездійсненого бажання; посилання героя за об’єктом, якого не вистачає.

2.Зустріч героя з дарувальником чарівного засобу; попереднє випробовування героя.

3.Отримання героєм чарівного засобу від дарувальника; подолання з його допомогою перепон на шляху до об’єкта якого не вистачає.

4.Зустріч героя з антагоністом; основне випробування героя.

5.Перемога героя і отримання ним об’єкта, який шукає.

6.Повернення героя і отримання ним нагороди.

Якщо підставити в цю схему конкретних персонажів і описати їх конкретні дії, вийде нова казка, придумана вами.

Основні блоки казкової схеми пов’язані з основними персонажами казки, яких , як правило, буває не більше 6-7 (це герой, персонаж який шукають, той хто відправляє героя, дарувальник, помічник, антагоніст). В російських казках існують традиційні типи персонажів. Так, цар - типовий відправник, Іванко-дурник - типовий герой, змій - антагоніст, баба-яга - дарувальник, Сірий Вовк - чарівний помічник. Кожен смисловий блок зв’язаний з появою нового персонажу. Отже, схема казки задає послідовність із 6-7 сюжетних подій. Більше для дитини поки і не потрібно.

Дорослий, граючи з дитиною у вигадку, може користуватися цією схемою, пропонуючи дитини зразки трансформації, зміни (спочатку незначної) кожної смислової частини казки. Зміни, які вносить дорослий є зразком для дитини, активізують її уяву, а сама сюжетна схема дозволяє спрямувати її в більш строге русло, задає смислові опори, надає фантазії дитини більшу логічність, зв’язність.

При цьому важливо пам’ятати два моменти. По-перше, ні в якому разі не можна заздалегідь пояснювати схему дитині і вимагати від неї придумування за схемою. У цьому випадку творча гра перетвориться в дидактичну, а можливо і механічну роботу, яка буде нецікавою дитині. Крім того зникає момент очікування невідомого (що буде далі), який є найпривабливішим моментом гри у придумування. Інша справа, якщо дитина знає багато казок, і в неї є інтуїтивні уявлення про те, як буває в казці, а по ходу гри ці уявлення стають більш чіткими. По-друге, оскільки мова йде про спільне придумування, то дорослий повинен користуватися саме загальною схемою казки. Навіть якщо дорослий заготовить конкретний варіант трансформації, він не може і не повинен його реалізовувати у спільній діяльності, так як дитина по-своєму буде розгортати сюжет. Придумана удвох казка буде завжди відрізнятися від задуму кожного.

Цілком ймовірно, що спочатку гра в „переробку” казки може насторожувати дітей, шокувати, бо до появи вовка в знайомій казці діти готові і знають, що від нього чекати, поява ж іншого персонажу - це несподіванка. Хто він, друг чи ворог, хороший чи негідник? Але поступово діти звикають до такого вільного оперування різними персонажами з відомих казок і сміливо беруть на себе відповідальність за все те, що може статися.

Така гра має оздоровлюючий ефект. Вона допомагає дитині позбавитися нав’язливих ідей: не боятися вовка, уявити в смішному вигляді відьму, змія, встановити чіткішу межу між світом реальним і вигаданим.

Старший дошкільник легко приймає зміну знайомої казки. Проте, змінюючи конкретних персонажів, способи їх дій, діти намагаються зберегти моральний смисл казки, тобто добро завжди перемагає зло. Це повинно стати правилом і для дорослих, які грають з дітьми у вигадку.