Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Загородня Лекції з дошк. педагогіки.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2.86 Mб
Скачать

2.Розвиток ігрового задуму в сюжетно-рольовій грі.

Сюжетно-рольова гра діяльна по своєму характеру. Основне джерело, яке заряджає гру дитини - це оточуючий її світ, життя, діяльність дорослих і ровесників. Гра є вторинним етапом у практичному пізнанні дитиною дійсності.

Основною особливістю сюжетно-рольової гри є наявність уявлюваної ситуації. Уявлювана ситуація складається із сюжету і ролей, які виконують діти, використовуючи різноманітні іграшки і предмети-замінники. Окрім сюжету і ролей у грі є третій структурний компонент - зміст.

Д.Ельконін виділяє такі компоненти сюжетно-рольової гри.

1) ролі, які перебирають на себе діти в процесі гри;

2) ігрові дії, за допомогою яких діти реалізують обрані ролі;

3) ігрове використання предметів, за якого реальні предмети заміняються ігровими;

4) реальні стосунки між дітьми, які виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється розвиток гри.

Сюжет гри - це ряд подій, що об’єднані життєво мотивованими зв’язками. У сюжеті через ігрові дії розкривається зміст гри - характер тих дій і відносин, якими пов’язані учасники подій. Сюжети ігор умовно поділяють на побутові (ігри в сім’ю, дошкільний заклад), виробничі, які відображають працю людей (ігри в лікарню, магазин, тваринницьку ферму), суспільні (ігри в святкування Дня міста, в політ у космос, в школу, бібліотеку). Протягом історії людства сюжети ігор змінюються, оскільки залежать від епохи, особливостей економіки, культурних, географічних, природних умов. Крім того в кожну епоху відбувалися події, які істотно впливали на життя і свідомість людей. Ці події завжди породжували нові сюжети дитячих ігор.

Зміст ігор, зазначає Д.Б.Ельконін, - це те, що відтворюється дитиною в якості центрального і характерного моменту діяльності і відносин між дорослими в їх побутовій, трудовій, суспільній діяльності. Залежно від глибини уявлень дитини про діяльність дорослих змінюється і зміст ігор. Так, діти молодшої групи, граючи в лікарню, багаторазово повторюють дії лікаря: міряють температуру, оглядають горло у „хворого”. Старші дошкільники, домовляючись про гру, уточнюють, які спеціалісти будуть лікувати хворих: хірург, терапевт, окуліст. Залежно від спеціалізації лікаря, кожен виконує специфічні ігрові дії, при цьому лікарі ласкаво говорять з пацієнтами, умовляють їх не боятися, заспокоюють. Таким чином, в змісті гри виражені різні рівні проникнення дитини в діяльність дорослих. Спочатку малюками помічається і відображається в грі лише зовнішня сторона діяльності (з чим людина діє: „людина - предмет”). В старшому дошкільному віці, в міру розуміння дитиною ставлення людини до своєї праці і розуміння суспільного її значення, в іграх починають відображатися відносини людей („людина - людина”), а предмети легко замінюються. Так, кубик може бути шматком мила, хлібом, праскою тощо. Іноді діти діють уявними предметами.

Роль є основним стержнем сюжетно-рольової гри. Частіше всього дитина бере на себе роль дорослого. Наявність ролі у грі означає, що у своїй свідомості дитина ототожнює себе з тією чи іншою людиною, від імені якої діє (веде літак як пілот, піклується про доньку як мама, лікує як лікар тощо). При цьому дитина вступає в різноманітні відносини з іншими граючими. Роль виражається в мовленні, жестах, міміці, пантоміміці. До ролі діти ставляться вибірково: вони, як правило, виконують ролі тих людей, або героїв, дії і вчинки яких вразили їх найбільше.

Інтерес дитини до тієї чи іншої ролі пов’язаний і з тим місцем, яке займає дана роль у розгортанні сюжету, в яких взаємовідносинах - рівноправ’я, підпорядкування чи керівництва вступає з іншими граючими дитина, яка взяла на себе ту чи іншу роль.

У грі діти використовують два види дій: оперативні і зображувальні, тобто дії „начебто”. Поруч з іграшками в грі використовуються різні предмети, яким надається уявне ігрове значення.

У сюжетно-рольові грі поступово розвивається цілеспрямованість дій. На другому - третьому роках життя діти починають гратися не задумуючись. Вибір гри визначається іграшкою, яка потрапила на очі, наслідуванням товаришів. У процесі самої гри виникає ціль - приготувати ляльці обід, вкласти її спати тощо. Ці цілі нестійкі і легко змінюються під впливом випадкових вражень. За даними психолого-педагогічних досліджень уже на третьому році життя дитину можна навчити ставити ціль у будівельних іграх, а потім в іграх із сюжетними іграшками (наприклад, побудувати ліжко, а потім вкласти ляльку спати).

На четвертому році життя дитина здатна йти від думки до дії, тобто визначати в що саме вона буде грати і ким буде. Проте в цьому віці часто переважає інтерес до дії через що ціль гри забувається (наприклад, дівчинка гралася в лікарню і виконувала обов’язки лікаря, але їй так сподобалося роздягати і одягати ляльку, що вона забула про свої рольові дії).

В іграх разом виникає необхідність в більш точному визначенні цілі гри, в узгодженні дій, а це найважче для малюків. У них і в спільній грі свій задум. Діти не вміють змовлятися, не завжди розуміють один одного, тому гра триває недовго і потребує керівництва з боку дорослого. Без розумного керівництва діти можуть залишитися на цьому рівні розвитку гри.

На 4-5 році життя діти можуть на тільки вибирати, обдумувати гру, але й розподіляти ролі. Спочатку перспектива коротка - прикрасити ялинку для ляльок. Це загальна ціль гри, сюжет же розвивається як імпровізація. Але під керівництвом вихователя діти навчаються розгортати дії послідовно. Розвиток задуму пов’язаний із загальним розумовим розвитком дитини, а саме з формуванням її пізнавальних інтересів.

У дітей 5-6 років формуються інтереси до різних видів праці, до подій суспільного життя. У них є улюблені герої, яких вони намагаються наслідувати. Тому задуми гри стають більш усвідомленими, стійкими і захоплюють дітей на довгий час. Поява тривалішого періоду гри свідчить про новий більш високий етап розвитку ігрової творчості.

У довготривалих іграх необхідна плановість, узгодженість дій, але і в них зберігається імпровізація, так як під час гри виникають нові ідеї, образи. Розвиток ігрової творчості виявляється і в тому як у змісті ігор комбінуються різні враження життя.

Для дітей 3-4 років важливі яскраві зорові враження. На 4-5 році стає звичним включення нових вражень в зміст добре відомих улюблених ігор. Відображення життя в грі - це не перехід від одного наслідування до іншого, а повтор їх в різних комбінаціях. Старші дошкільники сміливіше і різноманітніше комбінують в іграх свої знання.

Таким чином в дошкільному віці здатність до задуму одержує значний розвиток - від випадково, по асоціації виникаючої цілі до свідомо задуманої теми гри, планування її сюжету; від наслідування діям людини - до передачі її почуттів і переживань. У зв’язку із розвитком ігрового задуму почуття стають більш свідомими, складнішими. Ігрова творчість проявляється у пошуках засобів для зображення задуманого. Розвивається вона під впливом виховання і навчання в умовах матеріально-розвивального середовища.