3. Санітарно-гігієнічна освіта персоналу днз і батьків вихованців

Одним із завдань роботи медичних і педагогічних кадрів є санітарно-гігієнічна освіта персоналу ДНЗ і батьків вихованців. Ця робота здійснюється відповідно плану.

Основними питаннями на яких зосереджена увага вихователів це: 1) особливості догляду за малюками; 2) режим дня і харчування; 3) створення сприятливих умов для успішного протікання режимних процесів; 4) протиепідемічні заходи боротьби із захворюваннями.

В санітарно-освітній роботі з батьками вихователі звертають увагу на наступні питання: 1) особливості організації режиму і харчування; 2) система виховання (правила виховання дітей вдома і ДНЗ); 3) загартовування дітей; 4) правила догляду за дітьми; 5) профілактичні засоби захворювань; 6)правила поведінки після профілактичного щеплення тощо.

Форми санітарної освіти: 1) бесіди; 2) випуски газет, бюлетенів, журналів тощо; 3) виставки відповідної літератури; 4) пам’ятки; 5) збори персоналу ДНЗ, і батьків вихованців, наради; 6) інструктаж для працівників ДНЗ; 7) створення тематичних міні-бібліотек; 8) оформлення куточків для батьків; 9) консультації; 10) круглі столи з обговоренням важливих питань здоров’я дітей раннього віку.

В санітарно-освітній роботі, що здійснюється в ДНЗ, велику роль відіграє батьківський комітет і медичні працівники. В цій роботі вони керуються принципами: системності, поступовості; широкого використання наочних засобів санітарної просвіти; відповідності застосовуваних засобів завданням освіти; видання друкарського матеріалу та його поширення; контролю набутих знань.

Завідувач, методист і медпрацівники ДНЗ мають координувати свою роботу з метою біль ефективного вирішення навчально-виховних і оздоровчих завдань.

Тема. 4.1. Теоретичні основи гри.

1. Походження і суть гри.

2. Наукові теорії та сучасні дослідження гри.

3. Особливості гри як засобу всебічного розвитку дитини.

4. Класифікація дитячих ігор.

Література.

1.Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. - К., 2004. - р.4.,С.303-313.

2.Поніманська Т.І., Дичківська І.М. Дошкільна педагогіка. Практикум. - К.,2004.

3.Дошкольная педагогика /Под ред.. В.И. Логиновой, П.Г. Саморуковой. - М.,1988. - Гл.2.

4.Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика. - М., 2001. - Р.4, с.257-273.

5.Болотина Л.Р., Баранов С.П., Комарова Т.С. Дошкольная педагогика. - М.,2005. - С.157-165.

6.Психология и педагогика игры дошкольника /Под ред.. А.В.Запорожца, А.П.Усовой. - М.,1966.

7.Жуковская Р.И. Игра и ее педагогическое значение. - М., 1975.

8.Субботский Е.В. Ребенок открывает мир. - М., 1991.

9.Игра дошкольника /Под ред. С.Л.Новоселовой. - М., 1989.

10.Менджерицкая Д. Воспитателю о детской игре. - М.,1982.

1.Походження і суть гри.

Гра являє собою особливу діяльність, яка розквітає в дитячі роки і супроводжує людину протягом усього життя. Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання. Не дивно, що проблема гри привертала і привертає до себе увагу багатьох дослідників філософів, психологів, соціологів, мистецтвознавців, етнографів, біологів і педагогів. Кожного з них у грі цікавив свій аспект, але всі вони сходяться на думці, що гра - невід’ємна частина людської культури. Так, І.Сеченов убачав причину гри в особливостях дитячої психіки. К.Станіславський закликав акторів учитися у дітей, які граються щирості почуттів. Американський учений Н.Вінер схвалював спроби розроблення моделі гри математичним способом.

В сучасній теорії питання про історичне походження гри є одним із головних, тому що проливає світло на її природу. Більшість сучасних вчених пояснюють гру як особливий вид діяльності, який склався на певному етапі розвитку суспільства.

На початку XX ст.. у дослідників не було єдності у питанні про те, що первинним в історії людства: праця чи гра. Висувалися гіпотези, що гра виникла раніше праці. Вперше з протилежним твердженням про те, що ”гра - це дитя праці”, виступив німецький психолог і філософ В.Вунд, а надалі цю точку зору розвинув російський філософ Г.В.Плеханов у роботі „Листи без адреси” (1912).

Г.В.Плеханов вивчав проблему походження мистецтва в людському суспільстві. Він дійшов висновку, що гра має багатовікову історію і виникла в первісному суспільстві разом з різними видами мистецтва. Вона є першою сходинкою художньої діяльності. Дикуни грали як діти. Зміст гри складали танці, пісні, елементи драматичного і образотворчого мистецтва. Іноді грі приписували магічне значення ( перед полюванням дикуни виконували „танок бізона”, закликаючи цим самим духів допомогти їм уполювати цю тварину). Г.Плеханов підкреслив генетичну спільність гри і праці. На думку Г.Плеханова, в історії людства праця передувала грі і визначала її зміст. Прибічники біологічних теорій гри стверджують, що гра є і у тварин, тому вона старша за працю. Але ігри дітей відрізняються від ігор тварин, які за своєю суттю є вправлянням інстинктів. Тигреня народжується хижаком, а людина стає мисливцем у процесі життя і виховання в суспільстві. У дитини є бажання наслідувати дорослого, тому в своїх іграх вона відтворює його діяльність, готуючись до неї. В іграх первісних племен зображувалася війна, полювання, землеробство. Немає сумніву, що спочатку була війна, а потім гра, яка відображала військові події. Спочатку було враження, а потім з’явилося бажання відтворити це враження. Г.Плеханов вказує, що гра іноді супроводжувала працю первісних народів (посів рису у богобосів). У деяких випадках гра виникала із потреб праці (полюючи на тюленя ескімос наслідує рухи тварини). Таким чином, в історії суспільства праця старша за мистецтво і гру: спочатку були землеробські роботи, полювання, війни, а потім - це знаходило відображення в танцях, піснях, елементах драматичного і зображувального мистецтва, тобто в грі. Але в житті окремої людини гра, на думку Г.Плеханова, передує праці. В цьому полягає соціальне призначення гри: вона слугує засобом передачі ” культурних надбань із роду в рід”, готує дітей до праці. Г.Плеханов звернув увагу на соціальну суть гри, оскільки діти відображають, те що бачать навколо, в тому числі і працю дорослих. А так як у людському суспільстві рано склався поділ праці на чоловічі і жіночі види і обов’язки, то хлопчики і дівчатка в іграх наслідували тих представників статі, до яких відносилися самі.

Думки Г.Плеханова отримали розвиток в працях нових поколінь учених, передовсім психологів і педагогів, яких хвилювало питання: чи завжди існувала ігрова діяльність, яка передує в житті дитини праці ?

Д.Б.Ельконін на основі аналізу етнографічного матеріалу висунув гіпотезу про історичне виникнення і розвиток рольової гри, яку виклав у монографії „Психологія гри”. Виникнення дитячої гри він пояснював тим, що на зорі розвитку суспільства діти рано включалися у життя дорослих, брали безпосередню участь у їхній діяльності ( збір плодів, ловіння риби тощо). Потреби у грі тоді вони ще не відчували. Ускладнення знарядь праці, перехід до полювання, тваринництва, землеробства зробило неможливим участь дітей на рівні з дорослими в трудовому процесі, оскільки від малюків вимагалося багато знань, вмінь, спритності, сили тощо. Це спричинило потребу у спеціальній підготовці до трудової діяльності. З цією метою почали виготовляти зменшені знаряддя: луки, списи, ножі тощо. Діти вправлялися з ними, і такі заняття вважалися іграми-вправами. Рольових ігор на цьому етапі розвитку суспільства ще не існувало.

З розвитком виробничих сил, виникненням різних ремесел, розвитком техніки звужувалося коло доступних дітям сфер виробництва, окремі види праці вони могли лише спостерігати. Змінювалися і функції предметів, якими діти оперували: якщо зі зменшеного лука можна було стріляти і влучати в ціль , то зменшена гвинтівка була лише моделлю, адже стріляти з неї було неможливо. Так з’явилися іграшки і рольові ігри, завдяки яким діти задовольняють своє прагнення до спільного життя з дорослими.

Отже, гра є історичним утворенням. Її виникнення зумовлене розвитком суспільства і пов’язаною з ним зміною становища дитини в системі суспільних відносин. Цю концепцію походження гри не можна визнати вичерпною, оскільки згідно з нею спонукає до гри лише прагнення брати участь у праці дорослих. А це означає, що, включившись досить рано у таку працю, дитина вичерпає свою потребу в грі реальною участю у житті дорослих і не буде гратися. Проте це не зовсім так. Факти доводять, що потреба у грі є і у дітей, які рано залучаються до важкої праці. Так, Маргарет Мід, вивчаючи життя дітей на Самоа, з’ясувала, що вони рано залучаються до праці, але гра у них є. Її зміст - це пісні, танці, елементи обрядів. Отже, окрім бажання брати участь у діяльності дорослих до гри дитину спонукає бажання пізнати оточуючий світ, відобразити в грі своє враження і переживання.

Дослідник історії театру В.Всеволодський-Генгрос доводив, що гра зародилася у докласовому суспільстві і була пов’язана з музикою, танцями, піснями. Дорослі гралися, як діти, виконуючи ритуальні дії. З розвитком суспільства виникли драма, танець, інші види мистецтва, спорт, а гра як безпосереднє відображення подій життя залишилася лише у дітей.

Таким чином, сучасна вітчизняна теорія гри базується на положеннях про її історичне походження, соціальну природу, змісті і призначення в людському суспільстві.

Соціальна природа гри як феномену полягає у конкретно-історичному характері творчих сюжетно-рольових ігор, змістом яких є відображення суспільних відносин людей. В іграх діти відтворюють поведінку дорослих а також негативні явища їхнього життя. Цю особливість дітей охарактеризував К.Ушинський : „ В однієї дівчинки лялька пере, шиє, миє, прасує; в іншої - валяється на дивані, приймає гостей, поспішає до театру або на раут; у третьої - б’є людей , заводить, скарбничку, рахує гроші. Нам доводилося бачити хлопчиків, у яких „чоловічки” отримували чини і брали хабарі”. Отже, зміст дитячих ігор вбирає в себе різноманітні ознаки суспільного життя, в тому числі і негативні.

Гра як діяльність притаманна передусім молодому організму, що зумовлене потребою дитини у виявленні активності. Гра є не лише фактором настрою, емоцій дитини, а й важливим чинником розвитку функцій мозку, серцево-судинної, нервової систем її організму. Перебіг усіх життєво важливих фізіологічних і психічних процесів у організмі дитини пов’язаний із задоволенням потреб в активності, нових враженнях, вияві здорових емоцій.

Гра як соціальне явище, що виникло в процесі історичного розвитку людства з трудових дій, відображає реальну діяльність, удосконалюється з розвитком відносин „ людина-суспільство”. Вона є активною, свідомою, цілеспрямованою діяльністю, яка втілює потребу дитини в активності.