2. Контроль за фізичним і нервово-психічним розвитком дитини раннього віку

Контроль за фізичним і нервово-психічним розвитком дітей раннього віку – складова частина системи оздоровчо-виховної роботи з дітьми в ДНЗ. Мета контролю – визначити рівень розвитку кожної дитини, вікової групи і дошкільного закладу в цілому.

Завдання контролю: 1) раннє виявлення відхилень у розвитку і станові здоров’я дитини;

2) вчасне проведення оздоровчого лікування і профілактики хронічних захворювань;

3) вивчення умов життя і виховання дітей з метою правильної організації навчально-виховного процесу.

Контроль дає можливість відповісти на такі питання: чи може дитина в даний час відвідувати ДНЗ? Чи потрібна їй консультація лікарів? Чи можна дитині робити чергове профілактичне щеплення? Чи може дитина займатися певним видом спорту? Чи готова до навчання в школі? Тощо.

Є два види контролю: 1) контроль за повсякденним станом здоров’я дитини та її поведінкою; 2) контроль за динамікою розвитку.

Перший вид контролю здійснює вихователь і медсестра ДНЗ під час прийому дитини вранці, бесід з батьками і спостережень за дитиною протягом дня. Він допомагає вчасно помітити стомлюваність дитини чи початок захворювання.

Об’єктивними показниками стану здоров’я дитини є: сон; апетит; характер неспання і рухової активності; настрій; температура тіла; стан шкіри; слизових оболонок рота, зіву; характер випорожнень; частота мочіння.

Якщо дитина здорова вона гарно їсть, засинає протягом 15-20 хвилин, сон спокійний, тривалість його 1,5 – 2, 5 год. (в залежності від віку). Просинаються здорові діти в гарному настрої, не вередують, з інтересом виконують той чи інший вид діяльності. Випорожнення кишечнику у здорової дитини раннього віку відбувається 2 рази на день, мочиться: у віці 1 року – 15 разів; 2-3 років – до 10 разів; в 4-7 років – 6 -7 разів на добу.

Найменші відхилення в поведінці дитини повинні привертати увагу вихователя, батьків. Порушення сну, апетиту, врівноваженого емоційного стану, симптоми підвищеної стомлюваності на занятті, пітливість, загальмованість – все це може бути симптомами захворювань (рахіт, анемія, гіпотрофія, цукровий діабет). Проте відхилення в поведінці дитини не завжди можуть бути ознаками захворювання. Порушення правил виховання дитини вдома, режиму дня, неправильне харчування, перевтома теж можуть бути причинами тих чи інших відхилень у поведінці дитини.

Відомості про дитину вихователь занотовує у щоденник групи, а медсестра – в історію розвитку.

Вирішуючи завдання контролю за повсякденним станом здоров’я дитини, необхідно кожного дня дотримуватися правильного проведення оздоровчих, профілактичний, виховних заходів, коректувати режим харчування, загартування, проведення масажу і гімнастики, тривалість прогулянки на свіжому повітрі, враховувати індивідуальні особливості дітей. (наприклад, в адаптаційний період дитині можна дозволяти не доїдати всього, раніше лягати спати тощо)

Другий вид контролю передбачає: огляд; антропометрію з оцінкою фізичного розвитку; визначення рівня нервово-психічного розвитку.

Огляд і антропометрія проводяться в такі терміни. Дітей 1 року життя до 6 міс. оглядають і зважують 1 раз на 10 днів, від 6 міс. до року – 2 рази на місяць; з 1 року до 3-х років – 1 раз на місяць; з 3 до 7 років – 1 раз на квартал. У віці 3,6,9,12 міс., 1р.3міс, 1р.6міс., 1р.9міс, 2р, 2р.6міс, і з 3 років до 7 років 1 раз на рік проводять поглиблений медичний огляд з обов’язковою повною антропометрією (маса тіла, довжина тіла, окружність грудей, голови). Результатом огляду є запис в історії розвитку дитини (епікриз). В ньому фіксуються дані за період, що пройшов, а також дані фізичного, психічного розвитку й загального функціонального стану організму. В кінці епікризу робляться висновки про загальний стан здоров’я дитини і призначаються медико-педагогічні рекомендації. Ця форма контролю забезпечує перспективне планування оздоровчої і виховної роботи в ДНЗ.

Основними показниками здоров’я дітей є: 1) рівень фізичного і нервово-психічного розвитку; 2) ступінь опору хвороботворним впливам (частота захворювань); 3) рівень функціональної діяльності організму; 4) наявність чи відсутність хронічних захворювань; 5) наявність чи відсутність відхилень в ранньому періоді розвитку. Висновок за цими показниками про здоров’я дитини робить лікар.

Контроль за нервово-психічним розвитком дитини здійснюється за прийнятими стандартами (показниками). Такими показниками є вміння, які сформовані у дитини під час навчально-виховного процесу. Щоб виявити ці вміння і прослідкувати за ступенем їх сформованості беруть до уваги лінії нервово-психічного розвитку дитини кожного вікового етапу.

Так, в період новонародженості перевіряють ступінь зрілості зорового і слухового аналізаторів, сформованість перших слухово-зорових орієнтовних реакцій.

З кінця першого місяця до трьох – подальший розвиток слухово-зорових орієнтовних реакцій, емоційно-позитивні голосові і рухові реакції. Від 4 до 6 міс. – вищеперераховані вміння й початок лепету, перші прояви активності під час годування.

В період від 7 до 12 міс. – подальший розвиток загальних рухів, розвиток дій з предметами, розуміння мови дорослого і активне мовлення, елементи сенсорного розвитку, навички під час годування і користування горшком, спілкування з ровесниками, спостереження за діями інших.

На другому році життя виявляють – розвиток розуміння мови і активне мовлення дитини, сенсорний розвиток, розвиток гри і дій з предметами, розвиток загальних рухів, формування навичок самостійності.

На третьому році життя оцінюється рівень розвитку дитини по таких лініях: розвиток активного мовлення, сенсорний розвиток, розвиток гри і дій з предметами, формування зображувальної діяльності і конструктивних дій, розвиток загальних рухів, виховання навичок самостійності.

Методи контролю за нервово-психічним розвитком дитини: 1) метод опитування матері; 2) метод спостереження за поведінкою дитини в групі; 3) метод діагностики психічного розвитку.

Контроль за нервово-психічним розвитком проводиться на 1 році – кожного місяця, на другому році життя – раз на три місяці; на 3 році життя – раз на 6 місяців (в терміни близькі до дня народження + – 2-3 дні для 1 року життя і + – 5 днів для 2-3 років життя).

В методиці діагностики психічного розвитку дитини щодо кожного показника фіксується: 1) назва показника, термін його формування; 2)матеріал, необхідний для перевірки; 3) ситуація перевірки; 4) методика виявлення сформованості показника; 5) поведінка дитини, яка засвідчує виконання чи невиконання завдання. (Див підручники К.Л.Печори та Є.Фрухт).

Під час діагностики вихователь не навчає, а виявляє вже наявні у дитини вміння. Діагностичне заняття проходить в звичайній для дитини обстановці. Розвиток мовлення дітей на 2-3 році життя може перевіряти логопед.

На 1 році життя нормальним вважається розвиток, якщо вміння формується у дитини в межах 15 днів. Якщо раніше на 16 днів, то розвиток випереджаючий, якщо вміння сформувалося на місяць пізніше, то затримка в розвитку, на 2 місяці – відставання в розвитку; на 3 місяці – глибоке відставання.

На 2 році життя нормальним вважається розвиток, якщо вміння формується у межах 3 місяців. Якщо вміння сформувалося пізніше на 3 місяці, то це уповільнений темп розвитку; на 6 місяців пізніше – відставання у розвитку; на 9 місяців – глибоке відставання.

На 3 році життя нормальним вважається розвиток, якщо формування вмінь відбувається у межах 6 місяців. Ранній розвиток – уміння сформувалося на 6 місяців раніше; відставання на 6 міс. – відставання у розвитку, а якщо на рік і більше – глибоке відставання.

К.Л. Печорою розроблений якісно-кількісний метод об’єктивної оцінки кожної дитини за групами розвитку.

До 1 групи відносять дітей, які розвиваються з випередженням і в межах вікової норми.

До 2 групи – дітей з відставанням у розвитку на 1 епікризний період. Для дітей першого року життя епікризний період – 1 місяць, для дітей 2 року життя – 3 місяці, для дітей 3 року життя – 6 місяців.

До 3 групи відносять дітей, розвиток яких відстає на 2 епікризних періоди.

До 4 групи – дітей, розвиток яких відстає на 3 епікризних періоди.

До 5 групи відносять дітей розвиток яких відстає на 4-5 епікризних періоди.

В групі відмічається ступінь розвитку кожного вихованця, який відображає кількість показників за якими відстає дитина ( див. таблицю 15-17 на с. 163 -167 підручника за редакцією Є.Фрухт Оздоровча і виховна робота в будинку дитини).

Дані динаміки розвитку заносяться в карту нервово-психічного розвитку дитини, яка заповнюється вихователем або медсестрою. Таким чином дається комплексна оцінка стану здоров’я дитини і на її основі визначають групу здоров’я. Їх 4 основних.

Так, до першої групи відносять дітей здорових, які не мають хронічних захворювань, рідко хворіють, з нормальними показниками фізичного і нервово-психічного розвитку без відхилень від вікової норми.

До другої групи відносять дітей здорових, але з незначними відхиленнями, з початковими змінами у фізичному і нервово-психічному розвитку, а також тих, які часто хворіють (до 4 разів на рік), але не мають хронічних захворювань.

До третьої групи відносять дітей з хронічними захворюваннями в стадії компенсації, тобто без порушень загального самопочуття, які рідко хворіють, без частих загострень хронічних захворювань.

До четвертої групи відносять дітей з хронічними захворюваннями, з порушенням загального самопочуття, із загостренням хронічних захворювань.