16.) Зміни в кремлівському керівництві у жовтні 1964 року, їх наслідки для України

Відчутним ударом по бюрократії стало рішення про систематичне оновлення складу парторганів. Передбачалося, що керівні посади в КПРС займатимуть не більше, ніж два терміни по чотири роки. Невдоволеною правлінням Хрущова була і значна частина військових. У країні відбулося значне скорочення збройних сил. Серед верхівки партапарату, армії і КДБ - трикутника, на якому базувався тоталітарний комуністичний режим, - виникла думка про усунення Хрущова від влади. Змову очолили висуванці партійного лідера - секретарі ЦК КПРС Леонід Брежнєв, Микола Підгорний, Олександр Шелепін, голова КДБ Володимир Семичастний. Переворот запланували на час відпочинку керівника держави на Чорному морі. Щоб не викликати підозри, змовники також пороз'їжджалися поза межі Москви у службові відрядження та відпустки. 12 жовтня 1964 р. вони з'їхалися до столиці і провели засідання президії ЦК КПРС, на якому одностайно проголосували за зняття Хрущова з усіх посад. Два дні по тому терміново скликаний пленум ЦК, на який прибув лідер партії, ухвалив рішення «задовольнити прохання т. Хрущова М. С. про увільнення його з усіх посад у зв'язку з похилим віком та погіршенням стану здоров'я». Першим секретарем ЦК КПРС було призначено Л. Брежнєва. Процедура усунення від влади керівника партії і держави відбивала ті полігичні зміни, які відбулися у часи йо¬го правління: з'явилася можливість відсторонити від влади вождя, який не задовольняв верхівку партії, не піддаючи самого колишнього лідера репресіям. Помер Хрущов у 1971 р. Суть правління покійного лідера, символізує суперечливість особи М. Хрущова та його правління: з одного боку, боротьба зі сталінізмом, а з другого - утвердження власного авторитаризму, непослідовність у проведенні реформ. Більшість реформ Хрущова були визнані хибними і в найкоротші строки демонтовані Леонід Брежнєв своє правління оголосив ерою побудови «розвинутого соціалізму», своєрідного передпокою комунізму. У створенні власного культу новий вождь був ще більше позбавлений почуття міри, ніж його попередник. Нестримна пристрасть до вихвалянь і нагород (він мав 220 радянських і зарубіжних орденів і медалей) увінчалася присвоєнням собі звання маршала, нагородженням орденом Перемоги (всупереч його статутові), 4 зірками Героя Радянського Союзу та зіркою Героя соціалістичноі праці. Брежнєв не відзначався принциповістю і працелюбністю. Це влаштовувало його оточення, яке почало використовувати своє службове становище для власного збагачення. У верхніх ешелонах влади зросла корупція. У зв'язках із злочинним світом були заминаю деякі члени родини Брежнєва, керівники міністерства внутрішніх справ. Вища бюрократія, чиновництво менших ранив відповідно до своїх можливостей запускали руки у державну казну. Розкрадання державного майна, хабарництво, зловживання службовим становищем стали характерними злочинами того часу і свідчили про деградацію всієї системи. «Брежнєвщина» стала символом аморальності й кризи тоталітарного режиму, що і принесло багато негативних наслідків для України.