14. Менінгеальний синдром. Причини появи, основні складові симптоми.

Менінгеальний синдром: упертий, стійкий головний біль, часто з явищами нудоти і фонтаноподібного блювання, гіперестезія шкіри, підвищення чутливості до зорових та слухових подразників (загальномозкові симптоми). Подразнення мозкових оболонок може бути зумовлене їх запаленням, інтоксикацією та крововиливом у субарахноїдальний простір.

Досить типовою є поза хворого у ліжку, відома як поза «лягавої собаки»: хворий лежить із закинутою головою та підтягнутими до живота ногами.

Менінгеальний синдром характеризується наявністю менінгеальних симптомів: ригідністю потиличних м'язів, симптомами Менлеля, Керніга, Брудзінського, Бехтерева.

Ригідність потилиці викликана різким підвищенням тонусу м'язів, що розгинають голову. Спроби пасивно зігнути голову хворого закінчуються невдало: разом з головою піднімається верхня частина тулуба.

Симптом Менделя — різкий біль під час натискування на передню стінку зовнішнього слухового ходу. Хвороблива гримаса виникає і тоді, коли хворий знаходиться у непритомному стані.

Симптом Керніга - хворий неспроможний розігнути ногу в колінному суглобі, якщо вона перед тим була зігнута під прямим кутом у кульшовому та колінному суглобах. М'язи, що згинають гомілку, у цей час напружені.

Верхній симптом Брудзинського мимовільне згинання ніг у кульшових і колінних суглобах та підтягування їх до живота під час спроби пасивного згинання голови.

Середній симптом Брудзинського ті ж самі дії, що й у попередньому, у відповідь на натискування на лобок.

Нижній симптом Брудзинського, або контралатеральний, полягає в тому, що під час перевірки симптому Керніга, інша нога згинається у кульшовому та колінному суглобах і підтягується до живота.

Симптом Бехтерева - перкусія виличної дуги викликає головний біль та хворобливу гримасу.

15. Анатомічні дані про будову плечового сплетення. Клініка ураження основних нервів плечового сплетення (ліктьового, променевого, серединного).

Плечове сплетення утворюють волокна передніх гілок С5-С8 таTh1 спинномозкових нервів. Воно має три первинних жмутика – верхній (С5-С6), середній (продовження С7) та нижній (С8-Th1), які розташовані в надключичній ямці. Кожен з них дає передні і задні гілочки, з яких в подальшому формуються вторинні жмутики – латеральний, задній і медіальний, які локалізуються вже в підключичній ямці. Латеральний вторинний утворюється шляхом з’єднання передніх гілочок верхнього і середнього первинних жмутиків; задній – в наслідок з’єднання задніх гілочок всіх первинних жмутиків; медіальний є продовженням передніх гілочок нижнього первинного жмутика.

Від плечового сплетення відходять короткі (розташовані в надключичній ямці) та довгі (розташовані в підключичній ямці) нерви.

Ураження плечового сплетення (C5-Th1) дає периферичний параліч м'язів руки і порушення всіх видів чутливості в зоні іннервації сплетення. Нерідко на стороні ураження (випадіння) відзначається повний або частковий синдром Горнера. При наявності явищ подразнення виникає стійкий біль, що іррадіює по всій руці і підсилюється при рухах, болючість при натисненні в ділянці сплетення.

Клінічна симптоматика залежить і від локалізації вогнища в ділянці сплетення. При ушкодженні його верхнього первинного жмутика (C5-С6) виникає верхній тип паралічу (Ерба - Дюшенна), що характеризується ураженням м'язів плечового пояса і проксимального відділу руки зі зникненням сухожильного рефлексу із двоголового м'яза. Можливі чутливі розлади по зовнішній поверхні плеча і передпліччя.

Ушкодження нижнього і середнього первинних жмутиків (C7-Th1) дає нижній тип паралічу (Дежеріна-Клюмпке). Парези локалізуються в дистальних відділах руки при збереженості функції м'язів плечового пояса. Особливо страждають згиначі пальців і кисті. Зникає карпорадіальний рефлекс. Випадає чутливість на внутрішній поверхні кисті, передпліччя і плеча. Можливі вазомоторні та трофічні розлади в дистальних відділах кисті, нерідко спостерігається синдром Горнера (Рис. 7).

З нервів, що відходять від плечового сплетення, найбільш часто страждають пахвовий, серединний, ліктьовий і променевий.

Ураження променевого нерва дає параліч розгиначів передпліччя, кисті і пальців, а також довгого м'яза, який відводить великий палець і супінаторів, що зовні проявляється «звисаючою кистю» з приведеним великим пальцем. Частково порушується згинання передпліччя, зникає сухожилковий рефлекс із триголового м'яза, знижується карпорадіальний рефлекс. Випадає чутливість на тильній поверхні плеча, передпліччя, частково кисті і пальців (тильна поверхня I, II і половини III пальців). При ураженні нерва в нижній третині плеча зберігаються розгинання передпліччя і чутливість на плечі та передпліччі. Ураження нерва на передпліччі викликає параліч тільки розгиначів кисті і пальців та випадіння чутливості на їхній тильній поверхні.

Ураження ліктьового нерва визначає слабість долонного згинача кисті; згиначів V, IV і частково III пальців; приведення і розведення тих же пальців; протиставлення мізинця і приведення великого пальця. В зв'язку із цим порушується ліктьове згинання кисті; при стисненні кисті в кулак V, IV і до деякої міри III пальці згинаються недостатньо, неможлива опозиція мізинця. Розвивається часткова атрофія м'язів передпліччя і гіпотенора. Через атрофію і слабість міжкісткових і червоподібних м'язів пальці розведені, формується розгинальна контрактура в основних фалангах і згинальна в кінцевих фалангах, особливо IV і V пальців, великий палець відведений - кисть приймає вигляд «пазуристої лапи». При ураженні нерва в нижніх відділах зберігається згинання кисті і кінцевих фаланг V та IV пальців, однак підсилюється «пазуриста» форма її. Відповідно до зони іннервації відзначається випадіння чутливості: на тильній поверхні - по ульнарному краю кисті та на V, IV і половині III пальців; на долонній поверхні - також по ульнарному краю кисті, на V і половині IV пальців. Іноді спостерігається біль, що іррадіює в мізинець та вазомоторно-трофічні розлади.

Ураження серединного нерва визначає порушення променевого згинання кисті, згинання I, II і III пальців, розгинання середніх фаланг II і III пальців, протиставлення великого пальця та згинання його кінцевої фаланги, пронацію кисті. Через це частково порушується згинання кисті (зберігається лише за рахунок ульнарного згинання) і її пронація; при стисненні руки в кулак не згинаються I, II і частково III пальці («рука акушера»), неможлива опозиція великого пальця. Виникаюче внаслідок атрофії тенара сплощення долоні, розгинання всіх пальців і приведення великого пальця до вказівного обумовлюють «мавпячу» форму кисті. При ураженні нерва на рівні середньої третини передпліччя зберігаються пронація, згинання кисті і середніх фаланг пальців, випадіння чутливість на тильно-променевій поверхні кисті, I, II, III і половини IV пальця; також променевої частини долоні та I, II і III пальців. Для уражень серединного нерва особливо характерні вегетативно-трофічні розлади; при травмах часто спостерігається каузалгія.