
- •1. Дати визначення чутливості, навести класифікацію чутливості та термінологію, якою позначають розлади чутливості.
- •2. Шлях поверхневої чутливості (спино-таламічний). Розлади чутливості при ураженні шляху в спинному мозку, стовбурі мозку та корі мозку.
- •3. Шляхи глибокої чутливості (Голя та Бурдаха). Синдроми розладів чутливості при ураженні шляхів у спинному мозку, зоровому горбі.
- •4. Розлади чутливості при ураженні периферичних нервів, задніх корінців (с5-д1), задніх рогів спинного мозку (с5-д1 справа).
- •5. Периферичний параліч: причини виникнення, клінічні ознаки.
- •6. Центральний параліч: причини виникнення, клінічні ознаки.
- •7. Анатомічні дані та синдром ураження палеостріатума.
- •8. Анатомічні дані та синдром ураження неостріатума.
- •9. Синдром ураження мозочка. Анатомічні дані про зв’язки мозочка з іншими відділами нервової системи.
- •10. Синдроми ураження внутрішньої капсули та зорового горба. Анатомічні відомості про будову внутрішньої капсули та зорового горба.
- •11. Синдроми ураження та подразнення передньої та задньої центральних звивин.
- •12. Розлади мови при ураженні кори мозку.
- •13. Поняття про гнозис та праксис. Типи апраксій та агнозій.
- •14. Менінгеальний синдром. Причини появи, основні складові симптоми.
- •15. Анатомічні дані про будову плечового сплетення. Клініка ураження основних нервів плечового сплетення (ліктьового, променевого, серединного).
- •16. Анатомічні дані про будову поперекового сплетення. Клініка ураження стегнового нерву.
- •17. Анатомічні дані про будову крижового сплетення. Клініка ураження сідничного, малогомілкового та великогомілкового нервів.
- •18. Анатомічні відомості та клініка ураження зорового аналізатора.
- •19. Анатомічні відомості та клініка ураження групи окорушійних нервів (окоруховий, відвідний, блоковий).
- •20. Анатомічні відомості та клініка ураження трійчастого нерву. Невралгія трійчастого нерву.
- •21. Анатомічні відомості та клініка ураження слухового та вестибулярного нервів.
- •22. Бульбарний параліч. Клініка проявів, причини виникнення.
- •23. Псевдобульбарний параліч. Причини виникнення, патогенез основних клінічних проявів.
- •24. Альтернуючі паралічі при ураженні стовбуру мозку. Синдром ураження правої ніжки мозку.
- •25. Анатомічні відомості про будову лікворної системи. Методика дослідження ліквору та склад ліквору в нормі.
- •26. Зміни ліквору в патології. Синдроми білково-клітинної та клітинно-білкової дисоціації.
- •27. Синдром Броун-Секара на рівні д9 зліва: клініка рухових, чутливих та рефлекторних розладів.
- •28. Синдром ураження (стиснення) спинного мозку на рівні с5-д1. Клініка рухових, чутливих, рефлекторних, вегетативних та тазових розладів.
12. Розлади мови при ураженні кори мозку.
Афазія (від грец. phasis мова) — це порушення здатності говорити або розуміти мову, яке виникає внаслідок ураження кіркових мовних центрів. Відповідні м'язи (гортань, язик, губи), а також іннервація мовного апарату в такому разі неушкоджені.
Залежно від локалізації і ступеня ушкодження тканини мозку виділяють два основних види афазій: моторну (експресивну) та сенсорну (імпресивну, рецептивну). Розрізняють також семантичну, амнестичну і тотальну афазії. Згідно з класифікацією А. Р. Лурія (1969), виділяють три форми порушень експресивної мови: аферентну, еферентну та динамічну моторну афазії.
Аферентна моторна афазія виникає у разі ушкодження нижніх відділів зацентральної звивини, які забезпечують кінестетичну основу рухів артикуляційного апарату. Внаслідок цього особливо грубо порушується артикуляція звуків, схожих за місцем (передньоязичні: «л», «н», «т», «д») або за способом (щільові: «ш», «з», «щ», «х») утворення. Це призводить до заміни одних артикуляцій іншими, до заміни звуків фонем (замість «л» вимовляється «н», або замість «ш» «з» тощо). Хворий втрачає усі види усної мови - спонтанну, автоматизовану, повторення запропонованих слів, називання предметів. Страждають також читання та письмо. Часто цей вид афазії поєднується з оральною апраксією.
Еферентна моторна афазія (афазія Брока) виникає, якщо уражений центр Брока в задній частці нижньої лобової звивини лівої півкулі (у правшів). Цей тип афазії характеризується порушенням процесів переключення з однієї мовної одиниці (звук, слово) на іншу. На відміну від аферентної моторної афазії артикуляція окремих звуків зберігається, але страждає вимовляння серії звуків або фрази. Продуктивна мова замінюється постійним повторенням окремих звуків (літеральна персевсрація) або слів (вербальна персеверація), а у важких випадках проявляється мовним емболом.
Характерною рисою мови у разі еферентної афазії є так званий телеграфний стиль: речення будуються переважно з іменників, дієслова в них майже відсутні. Цей варіант афазії також супроводжується порушенням письма, читання, називання предметів.
Динамічна моторна афазія виникає, якщо уражена кіркова зона, розташована попереду від центру Брока. Основним дефектом цієї форми афазії є відсутність мовної ініціативи, мовна аспонтанність. Хворий не може активно висловити думку, задавати питання, однак він добре повторює окремі слова і речення, правильно відповідає на запитання. Підґрунтям цієї форми афазії є порушення внутрішньої мови, основна функція якої - програмування та побудова речень.
Сенсорна афазія (афазія Верніке) характеризується втратою здатності розуміти мову взагалі, як чужу, так і свою. Цей вид афазії виникає, якщо уражений задній відділ верхньої скроневої звивини (зона Верніке). Підґрунтям порушення розуміння мови є розлад фонематичного слуху. Під фонемою розуміють смислову та розпізнавальну ознаки мови. Хворий втрачає здатність розпізнавати звуки й розуміти слова. Мова сприймається ним як шум або розмова незнайомою мовою. Не розуміючи навколишньої мови, хворий намагається швидко і багато говорити (логорея, мовне нетримання). У важких випадках мова таких хворих є набором слів, не пов'язаних за змістом (словесна мішанина), з численними літеральними (заміна однієї букви іншою) та вербальними (заміна одного слова іншим, близьким за значенням) парафазіями. Свого мовного дефекту хворі звичайно не усвідомлюють.
Отже, для сенсорної афазії характерним є утруднене розуміння чужої мови і поганий слуховий контроль за власною мовою. Сенсорна афазія звичайно поєднується з порушенням читання (алексія) та письма (аграфія).
Амнестичиа афазія виникає, якщо уражені нижня ділянка тім'яної та задні відділи скроневої часток. Вона полягає в тому, що хворий забуває імена, назви предметів, але призначення їх знає. Наприклад, якщо показати ручку, то хворий скаже «це те, чим пишуть». Часом досить підказати перший склад забутого хворим слова, щоб він правильно його назвав. Розуміння мови звичайно не порушується. У мові хворого з амнестичною афазією переважають дієслова, у ній мало іменників.
Тотальна афазія характеризується втратою імпресивної та експресивної мови у всіх її проявах. Найчастіше це виявляється у разі великих вогнищ ураження як моторних, так і сенсорних мовних центрів, що буває за умови інфаркту мозку внаслідок закупорки середньої мозкової артерії.