9. Синдром ураження мозочка. Анатомічні дані про зв’язки мозочка з іншими відділами нервової системи.

Мозочок – одне з провідних утворень нервової системи, які відповідають за статику, координацію рухів та м’язовий тонус.

Анатомічно мозочок складається з середнього відділу – хробака (vermis) та півкуль (hemispherae).

Через нижні ніжки проходять шляхи, які несуть інформацію від утворень стовбуру головного мозку та спинного мозку до мозочка:

- Задній спино-мозочковий шлях (шлях Флексіга). Перший нейрон цього шляху знаходиться у спинномозковому ганглії, його дендрити йдуть у складі периферичних нервів та з’єднуються з пропріорецепторами м'язів, суглобів, сухожилків та окістя, його аксон у складі заднього корінця підходить до ядер Стиллінга (стовпів Кларка), які розташовані медіально в основі заднього рогу спинного мозку і розповсюджуються вздовж спинного мозку від рівня С8 до рівня L2 – сегментів. Ці клітини являються другими нейронами, їх аксони, власне кажучи, і формують задній спинномозково-мозочковий шлях, tractus spinocerebellaris posterior, (шлях Флексіга). Волокна цього шляху розташовуються у задніх відділах бокових стовпів близько до поверхні спинного мозку, вони піднімаються (на однойменному боці) до нижньої ніжки мозочка і через неї проходять до кори стародавнього мозочка (палеоцеребеллума).

- Вестибуло-мозочковий шлях починається від вестибулярного ядра Бєхтєрєва і через нижні ніжки досягає ядра вершини (n.fastigii).

- Оливо-мозочковий шлях починається у нижній оливі на протилежному боці і закінчується на клітинах Пуркіньє у корі мозочка.

- Ретикуло-мозочковий шлях починається від ретикулярної формації, доходить до кори черв'яка і поєднує мозочок з екстрапірамідною системою.

Через середні ніжки проходять шляхи, які з'єднують кору півкуль мозку через міст з мозочком.

- Лобно-мосто-мозочковий шлях починається від передньої та середньої лобних звивин, проходить через centrum semiovale, переднє стегно внутрішньої капсули і закінчується в клітинах мосту, які є другим нейроном цього шляху.

- Потилично-скроневий шлях починається від кори скроневої та потиличної часток півкуль великого мозку і через заднє стегно внутрішньої капсули досягає клітин мосту.

Усі аксони других нейронів клітин мосту переходять на протилежний бік і через середні ніжки мозочка досягають кори його півкуль. Наступний нейрон зв'язує кору півкуль мозочка із зубчастим ядром.

Через верхні змішані ніжки мозочка проходять:

a. Передній спинномозково-мозочковий шлях, tractus spinocerebellaris anterior, (шлях Говерса). Перший нейрон цього шляху знаходиться у спинномозковому ганглії, його дендрити йдуть у складі периферичних нервів та з’єднуються з пропріорецепторами м'язів, суглобів, сухожилків та окістя, його аксон у складі заднього корінця підходить до „других нейронів”, розташованих вздовж всієї довжини спинного мозку, включаючи поперековий відділ, і дають початок передньому спино-мозочковому шляху, tractus spinocerebellaris anterior. Його волокна йдуть у передніх периферичних відділах бічних канатиків спинного мозку як своєї, так і протилежної сторони, і досягають мозочка. На відміну від заднього спинномозково-мозочкового шляху, передній шлях минає міст та середній мозок і входить у черв’як через верхні ніжки мозочка, де відбувається перехрест волокон, що йшли по протилежному боку. Завдяки полісинаптичному проведенню імпульсів палеоцеребеллум отримує інформацію про всі аферентні сигнали глибокої чутливості і про всі зміни м’язового тонусу.

b. Провідні шляхи, що йдуть від мозочка (еферентні), починаються від зубчастого ядра і проходять через верхні мозочкові ніжки. Ці шляхи роблять подвійне перехрестя верхніх ніжок (перехрестя Вернекінка) і закінчуються на червоних ядрах (п. rubrae) з протилежного боку. Від червоних ядер починається руброспінальний шлях (монаківський шлях). Після виходу з червоного ядра цей шлях знов перехрещується (перехрестя Фореля), спускається у стовбурі мозку, у складі бокового стовпа спинного мозку і досягає α- і γ-мотонейронів передніх рогів. Вірогідно, так відбувається вплив мозочка на тонус м’язів.

c. Але головним виходом з мозочка є денто-рубро-таламо -кортикальний шлях, по якому інформація про рухові програми, які зберігаються у мозочку, як в бібліотеці, відправляються до моторної кори, до передньої центральної звивини.

Основним феноменом, який характеризує ураження мозочка є атаксія (тобто, порушення координації рухів). Вона може проявлятись як статична (наприклад, хитання в позі Ромберга, нестійкість та падіння – астазія) та динамічна (неспроможність рівно ходити – абазія, чи некоординовані рухи при виконанні вказівних проб – пальце-носової та колінно-п’яткової). Спостерігається хитка хода з широко розставленими ногами, схожа на ходу п’яного. Ця атаксія мало збільшується при заплющених очах у протилежність атаксії, викликаної ураженням задніх канатиків спинного мозку (сенситивної атаксії).

- Дисметрія – порушення можливості точної оцінки відстані, що призводить до передчасної зупинки або до промахування (мимо попадання, яке частіше проявляється як гіперметрія – попадання далі від цілі, при вказівних пробах).

- Асинергія – порушення узгодження іннервації м’язових груп, що необхідна для виконання тонких рухів. Окремі м’язові групи функціонують незалежно одна від одної і не здатні забезпечити єдиний загальний рух. Проявляється, як асинергія Бабінського – хворий не може прогнутись назад стоячи, падає, або при проханні сісти в ліжку без допомоги рук одночасно підіймає ноги, не в змозі синергічно притиснути їх до ліжка і сісти.

- Адіадохокінез – неможливість синхронного чергування швидких протилежних за напрямком рухів, що виконуються м’язами агоністами та антагоністами. Наприклад супінація та пронація рук виконується повільно, не ритмічно.

- Інтенційний тремор – тремтіння, що виникає під час руху і відсутнє у спокої. Виникає при спробі точного попадання в ціль. Рух утруднюється все більше з наближенням пальця руки або носка ноги до цілі.

- Феномен віддачі – обумовлений порушенням швидкого пристосування до зміни м’язового тонусу. Наприклад, рука хворого, що з силою протидіяла руці дослідника, не може миттєво розслабитися у той момент, коли дослідник зненацька прибирає свою руку, і продовжує розпочату дію, виконуючи поштовхоподібний рух.

- Гіпотонія – в’ялість та швидка виснажуваність (астенія) іпсилатерально мускулатури внаслідок порушення регуляції м’язового тонусу.

- Скандована мова – мова сповільнена, переривчаста, з неправильними наголосами, бідною артикуляцією та вибухоподібною вимовою деяких слів внаслідок асинергії мовної мускулатури.

- Агравія – неможливість визначити вагу предмету. На боці ураження предмет здається легшим, ніж є у дійсності.

- Мегалографія – зміна почерку внаслідок порушення координації рухів та інтенційного тремору (букви великі та нерівні).

- Ністагм – ритмічні, поштовхоподібні рухи очних яблук, тремтіння очних яблук під час погляду у бік як аналог інтенційного тремору окорухових м’язів.

Ураження хробака демонструє переважно розлади осі тіла – координації ходи та стояння, а ураження півкуль мозочка – порушення координації тонких рухів у кінцівках. При тому симптоми проявляються на боці ураження мозочка, унілатерально.