
- •1. Дати визначення чутливості, навести класифікацію чутливості та термінологію, якою позначають розлади чутливості.
- •2. Шлях поверхневої чутливості (спино-таламічний). Розлади чутливості при ураженні шляху в спинному мозку, стовбурі мозку та корі мозку.
- •3. Шляхи глибокої чутливості (Голя та Бурдаха). Синдроми розладів чутливості при ураженні шляхів у спинному мозку, зоровому горбі.
- •4. Розлади чутливості при ураженні периферичних нервів, задніх корінців (с5-д1), задніх рогів спинного мозку (с5-д1 справа).
- •5. Периферичний параліч: причини виникнення, клінічні ознаки.
- •6. Центральний параліч: причини виникнення, клінічні ознаки.
- •7. Анатомічні дані та синдром ураження палеостріатума.
- •8. Анатомічні дані та синдром ураження неостріатума.
- •9. Синдром ураження мозочка. Анатомічні дані про зв’язки мозочка з іншими відділами нервової системи.
- •10. Синдроми ураження внутрішньої капсули та зорового горба. Анатомічні відомості про будову внутрішньої капсули та зорового горба.
- •11. Синдроми ураження та подразнення передньої та задньої центральних звивин.
- •12. Розлади мови при ураженні кори мозку.
- •13. Поняття про гнозис та праксис. Типи апраксій та агнозій.
- •14. Менінгеальний синдром. Причини появи, основні складові симптоми.
- •15. Анатомічні дані про будову плечового сплетення. Клініка ураження основних нервів плечового сплетення (ліктьового, променевого, серединного).
- •16. Анатомічні дані про будову поперекового сплетення. Клініка ураження стегнового нерву.
- •17. Анатомічні дані про будову крижового сплетення. Клініка ураження сідничного, малогомілкового та великогомілкового нервів.
- •18. Анатомічні відомості та клініка ураження зорового аналізатора.
- •19. Анатомічні відомості та клініка ураження групи окорушійних нервів (окоруховий, відвідний, блоковий).
- •20. Анатомічні відомості та клініка ураження трійчастого нерву. Невралгія трійчастого нерву.
- •21. Анатомічні відомості та клініка ураження слухового та вестибулярного нервів.
- •22. Бульбарний параліч. Клініка проявів, причини виникнення.
- •23. Псевдобульбарний параліч. Причини виникнення, патогенез основних клінічних проявів.
- •24. Альтернуючі паралічі при ураженні стовбуру мозку. Синдром ураження правої ніжки мозку.
- •25. Анатомічні відомості про будову лікворної системи. Методика дослідження ліквору та склад ліквору в нормі.
- •26. Зміни ліквору в патології. Синдроми білково-клітинної та клітинно-білкової дисоціації.
- •27. Синдром Броун-Секара на рівні д9 зліва: клініка рухових, чутливих та рефлекторних розладів.
- •28. Синдром ураження (стиснення) спинного мозку на рівні с5-д1. Клініка рухових, чутливих, рефлекторних, вегетативних та тазових розладів.
8. Анатомічні дані та синдром ураження неостріатума.
Хвостате ядро, лушпина і кора премоторної зони.
При ураженні ділянок неостріатуму, – розвивається гіпотонічно-гіперкінетичний синдром, або синдром мимовільних, насильних рухів – гіперкінезів.
При ураженні окремих ділянок смугастого тіла і при порушенні балансу медіаторів в межах екстрапірамідної системи, в результаті вибіркової загибелі певних типів клітин та з інших, ще незрозумілих до кінця причин, виникає майже протилежний паркінсонізму за змістом синдром – виникають насильні, мимовільні рухи в різних ділянках тіла, що часто супроводжується зниженням м’язового тонусу (гіпотонією). Такі рухи називають гіперкінезами.
Гіперкінези ділять на два основних типи: повільні – дистонії (начебто, насильні поступові зміни тонусу м’язів, що призводять до змін поз, повільних рухів у кінцівках та тулубі) і швидкі – дискінезії (переважно швидкі скорочення м’язів, що призводять до посмикувань частин тіла).
До дистоній відносяться:
• Атетоз - хробакоподібні безперервні скорочення м’язів пальців кистей та стоп (у важких випадках можуть скорочуватися і м’язи тулуба), що призводять до вичурних, незгабних поз кінцівок, які постійно змінюються.
• Торсійна дистонія — обертальні штопороподібні рухи, які охоплюють голову, шию, тулуб, ноги і призводять до утворення патологічних поз тіла. Ці рухи виникають за рахунок неправильного розподілу тонусу м'язів тулуба та кінцівок.
• Фокальні дистонії:
- спастична кривошия — торсійно-дистонічне явище, яке зумовлене спастичним напруженням м'язів шиї (постійним чи періодичним), переважно m. Sterno-cleido-mastoideus, що призводить до насильного повороту голови в сторону (тортіколіс) або її закидання назад (ретроколіс), вперед (антеколіс). ;
- блефароспазм – насильне періодичне зімкнення очних щілин, при мруження, яке може супроводжуватись «функційною сліпотою»;
- оро-мандибулярна дистонія (спазм) – насильні рухи в ділянці рота, що нагадують гримаси, постійно повторюються, можуть супроводжуватись висолопленням язика;
- писальний спазм – специфічний спазм м’язів передпліччя та кисті з утворенням незвичної пози, часто болючий, який виникає тільки під час письма і не виникає при інших видах діяльності.
До дискінезій відносяться:
Хорея – швидкі скорочення окремих м’язів тулуба, обличчя та кінцівок, хаотичні, непослідовні, неритмічні, внаслідок яких людина сіпається, начебто пританцьовує весь час (хорея = танок). Особливо це помітно під час ходи. Скорочення м’язів обличчя нагадує постійні гримаси. В легких випадках такий генералізований неспокій може сприйматись як непосидючість, виглядати майже фізіологічно. Характерний симптом Черні: неможливість втримати в одному положенні висунутого язика, який весь час то висувається, то ховається. Також характерний симптом Гордона-2: при викликанні колінного рефлексу гомілка, розгинаючись, на мить застигає в цьому положенні, а вже затим опускається. Краще досліджувати в положенні, коли ноги вільно звисають.
Міоклонія – вкрай швидкі скорочення м’язів (наче від удару електричного струму). Можуть біти у одній групі м’язів, в одному сегменті тіла, або в різних, розкидані по тілу; ритмічні та аритмічні.
Тик – як правило швидкий рух у певній ділянці тіла, що стереотипно повторюється. Можуть бути набори тиків, що охоплюють різні ділянки, по черзі, але вони відрізняються від хореї стереотипністю малюнку повторення, інколи – послідовністю охоплення різних ділянок.
Гемібалізм – досить швидкі, розмашисті за амплітудою рухи в руці та нозі, що нагадують рух при киданні предмету (як у спортсмена, що кидає диск – дискобола). Виникає гемібалізм при ушкодженні субталамічного ядра.