2.Покоління прав людини.

У результаті наукової систематизації прав людини в історичному огляді з’явилася теорія трьох поколінь прав людини.

Покоління прав людини – це історичний етап в еволюції уявлень про права людини, визначений хронологічними межами, доповненими нормативно-правовими актами. В яких закріплені права людини.

Перше покоління прав людини – невідчужувані особисті (громадянські ) та політичні права. Було сформоване наприкінці 18- на початку 19 ст. до нього належать громадянські й політичні права, зокрема право на свободу думки, слова, совісті, віросповідання, асоціацій, на рівність усіх перед законом. Ці права були сформульовані у процесі здійснення буржуазних революцій, а потім конкретизувалися й розширилися у практиці та законодавстві демократичних держав. Вони дають людям можливість реалізовувати свою свободу від втручань з боку держави у сфери, що регулюються цими правами.

Перше покоління прав людини є основою індивідуальної свободи і кваліфікується як система прав, що зобов’язують державу утримуватися від втручання в сфери регульовані цими правами.

Перші акти англійського конституціоналізму, що закріплюють права людини – Петиція про права (1628), Білль про права (1689).

До першого покоління прав людини належать також американські декларації, а саме: Декларація прав Вірджинії (1776). Декларація незалежності США (1776), Білль про права (1791).

Деякі вчені відносять до першого покоління прав людини Велику хартію вольностей (1215). З таких самих підстав до першого покоління прав людини можна віднести й Литовські статути(1529,1566,1588) – юридичну пам’ятку литовського, білоруського та українського народів.

Проте відлік першого покоління прав людини можна вести з періоду встановлення юридичної рівності, коли зруйнувалися станові рамки середньовічного суспільства. Після ІІ світової війни необхідність забезпечення основних прав людини була визнана в більшості розвинутих країн.

Друге покоління прав людини передбачає соціальні, економічні та культурні права – сформувалися в процесі боротьби народів за поліпшення свого економічного становища та підвищення культурного статусу. Формувалися з кінця 18 до закінчення ІІ світової війни.

Друге покоління прав називають ще системою позитивних прав. Вони не можуть реалізовуватися без організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави, спрямованих на їх забезпечення.

Каталог природних і громадянських прав і свобод людини поповнився соціально-економічними й соціально-культурними правами та свободами в низці конституцій 20 ст. ( Мексиканські Сполучені Штати – 5.02.1917), у внесених доповненнях і поправках до старих конституцій. Соціальні , економічні та культурні права знайшли нормативне вираження в «Загальній декларації прав людини» 1948 року й особливо в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966 року.

Третє покоління прав людини можна назвати солідарними (колективними), тобто правами всього людства – правами людини і правами народів. До них належать: право на мир , право на вільний розвиток, на здорове довкілля, на спільну спадщину людства, а також право на комунікацію, що особливо актуально в умовах нового міжнародного інформаційного порядку.

Виникнення і розширення сфери захисту прав людини зумовило необхідність їх систематизації за групами (категоріями). Існує декілька підходів до такої класифікації, усі вони умовні: оскільки права людини взаємозалежні та взаємопов’язані, їх не можна розглядати окремо один від одного. Один з таких підходів, що розрізняє права людини за часом їх виникнення – це покоління прав людини.

Інший підхід розрізняє права людини за сферами життєдіяльності. Ця класифікація виділяє такі основні групи прав і свобод людини й громадянина: особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні та культурні.

Особисті права й свободи включають право на життя, на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість, свободу думки та віросповідання, свободу пересування.

Політичні права і свободи – це забезпечена законом та публічною владою можливість участі в суспільно-політичному житті держави та здійснення державної влади.

Економічні забезпечують людині вільне користування основними чинниками господарської діяльності.

Соціальні права покликані забезпечити достатній рівень життя та соціальну захищеність.

Культурні права гарантують духовний розвиток кожної особи, допомагають їй стати учасником культурного процесу.

Для України основним у галузі прав людини та громадянина є розділ ІІ Конституції України, який називається «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.»