Тема 1. Політична економія як наука.

1. Виникнення і розвиток політекономії.

Економічна думка зародилась ще в стародавньому світі. Зокрема, перші спроби з'ясувати загальні принципи економічного розвитку зробили давньогрецькі мислителі Ксенофонт, Платон, Аристотель, а також філософи стародавнього Риму, Індії, Китаю, Єгипту. І сам термін "економіка" вперше вжив Аристотель (384 - 322 p.p. до н.е.). Походить цей термін від давньогрецьких слів "ойкос". тобто дім, домашнє господарство, господарство, і "'номос", що в перекладі означає вчення, закон. Отже, термін 'економіка" можна перекладати як вчення про домашнє господарство, або ж як вчення про господарство взагалі.

Проте в умовах рабовласницького та феодального суспільства не існувало стрункої системи економічних поглядів на економічні процеси. Економічні знання виступали в той час лише як елементи єдиної, але ще нерозчленованої науки, та й потреби в самостійній економічній науці практично не було. Така потреба з'явилася в умовах капіталістичних відносин, коли високими темпами почали розвиватися продуктивні сили й широкого розповсюдження набули товарне виробництво і обіг. В суспільства з'явилася потреба в дослідженні джерел багатства націй і народів, груп людей та окремих осіб. Саме тоді й відбулося становлення економічної теорії як науки під назвою політична економія. Цей термін уперше застосував французький економіст Антуан Монкретьєн у праці "Трактат політичної економії" (1615 p.). Назва походить від грецьких елів "поліс" - місто, суспільство, держава; "ойкос" - дім, господарство; номос" - вчення, закон. Таким чином, політична економія - це наука про закони суспільного господарства і на.

Оскільки капіталістичні відносини почали складатися передусім в торгівлі, то й перша школа буржуазної політекономії виходила з того, що джерелом багатства суспільства є торгівля. головним чином зовнішня. Ця школа відома під назвою "меркантелізм" (від італійського слова "мерканте" - торговець, купець). Вчення зародилось у XVI - XVII ст. у країнах Західної Європи і виражало інтереси торгової буржуазії Меркантслісти об'єктом дослідження обрали обіг (передусім зовнішню торгівлю), вважаючи, що суспільне багатство створюється у сфері обігу А тому вони й не створили і не могли створити наукову систему поглядів на економічні процеси.

З проникненням капіталу у сферу виробництва погляди ідеологів буржуазії істотно змінилися, що й обумовило виникнення класичної буржуазної політичної економії. її першими представниками були Вільям Петті (1623-1687 рр.; Англія) і фізіократи на чолі з Франсуа Кене (1694-1774 рр.; Франція). Вони вважали, що джерелом багатстві! є природа і праця в сільському господарстві. Крім того, Ф. Кене в "Економічній таблиці" (1758 р.) вперше зробив спробу розглянути процес суспільного відтворення як цілісну систему виробництва, обміну і споживання. Однак вчення фізіократів носило обмежений характер, оскільки виходило з того, що тільки сільськогосподарське виробництво є джерелом багатства. Все інше виробництво і невиробничу сферу фізіократи вважали безплідними, а зайнятих в них людей - паразитами.

Цю обмеженість подолали інші представники класичної буржуазної політекономії, зокрема такі, як А. Сміт ("Дослідження про природу та причини багатства народів", 1776 р.) і Д. Рікардо ("Начала політичної економії та оподаткування", 1817 p.). Вони вважали, що багатство суспільства створюється у виробництві незалежно від його галузевих особливостей, а прибуток підприємця втілює неоплачену працю найманих робітників. Крім того, Д. Рікардо відкрив закономірність, яка виражає співвідношення між оплаченою працею (заробітною платою робітників) та неоплаченою (прибутком підприємця), і довів, що прибуток буде високим або низьким у тій самій пропорції, в якій буде низька або висока заробітна плата. Отже, класична буржуазна політекономія започаткувала трудову теорію вартості.

В цей самий час виникла і дрібнобуржуазна політична економія, яка виражала економічні інтереси дрібних товаровиробників міста і села. її представники С Сісмонді, Ж. Прудон і деякі інші писали про вади і суперечності капіталістичного суспільства, але не бачили реальних шляхів їх усунення. Тому-то й ці вчені закликали повернутися до старих форм господарювання.

Інакше кажучи, класична буржуазна політекономія започаткувала об'єктивний аналіз механізму відтворення, висунула і обґрунтувала систему понять і категорій, викрила ті чи інші вади капіталізму й шукала шляхи їх усунення, започаткувала трудову теорію вартості.

В нових історичних умовах розроблення економічної теорії здійснили Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Виражаючи інтереси робітничого класу вони уперше для пізнання економічних процесів застосували метод матеріалістичної діалектики, завершили створення розпочатої класичною буржуазною політекономією теорії трудової вартості. В своїй праці " Капітал " К. Маркс, використавши найкращі досягнення класичної буржуазної політекономії, розробив вчення про двоїстий характер пращ, втіленої в товарі, обґрунтував вчення про додаткову вартість, яке розкриває економічну суть капіталістичної експлуатації людини людиною. В " Капіталі" обґрунтовується висновок про історичну обмеженість капіталізму і неминучість його заміни соціалізмом.

Вчення К. Маркса і Ф. Енгельса стало віхою в історії економічної думки. З його появою в економічній теорії склались два напрями: марксистський і буржуазний. Прихильники першого концентрують свою увагу на вивченні соціально-економічних відносин як складових всієї системи виробничих відносин. Прихильники другого напряму в центр дослідження ставлять конкретно-економічні відносини, які є складовою частиною організаційно-економічних відносин.