C (constantio)– рівень надійності д-зу

С1 – фізикальні дослідження

С2 – застосування спеціальних методів

С3 – д-з після діагностичної операції

С4 – д-з після видалення пухлини

С5 – д-з після патологоанатомічного дослідження

r – при класифікуванні рецидивів

Y – радикальна операція була не первинним етапом лікування

4. Групування за стадіями (аналог класифікації затвердженої МЗ СРСР в 1956 році)

Стадія злокачественного роста — прогностически важное понятие, отражающее степень злокачественности и агрессивности опухоли.

Определение стадии новообразования

• оценка разміру пухлини, ступіня ураження регіонарних lnn, наявності віддалених mts

• единство системи класифікації пухлин

• вибір оптимального лікування і оцінка прогнозу

• стандартизована форма рез-тів, что дає змогу інтерпретірувати заключення, щодо лікувальних процедур і їх рез-тів.

• зручність аналізу данних в клинічній літературі

Стадія	T	N	M
0	іs	0	0
І	1-2	0	0
ІІ	3-4	0	0
ІІІ	будь-яке	1-2	0
IV	будь-яке	будь-яке	1

На сьогодні є можливості, які дають змогу здійснити ранню діагностику раку шкіри, губи, слизової оболонки рота, язика, гортаноглотки, гортані, шийки матки, уретри, піхви, вульви і статевого члена, тому при цих локалізаціях пухлини введений офіційно термін раку in situ. З цієї точки зору потрібно І стадію раку (Т₁) зовнішньої локалізації розуміти як саму ранню умовно.

В зв`язку з цим розрізняють ранню і своєчасну діагностику раку.

Рання - розпізнавання пухлини в стадії інтраепітеліального росту, що гарантує повну ліквідацію пухлинного процесу.

Своєчасна - розпізнавання процесу в стадії, коли переважна більшість хворих можуть бути вилікуваними(T₁,T_2, N₀).

Клінічні групи

В залежності від можливості застосувати той або інший метод лікування і прогнозу хворих зі злоякісними пухлинами розділяють на 4 клінічні групи:

Група	Контингент
І	Іа - хворі з підозрою на злоякісну пухлину
	Іb - хворі з передраковими станами
ІІ	Хворі, які потребують спеціального, радикального лікування А - з хорошим прогнозом B – з непевним прогнозом
ІІІ	Хворі після радикальної операції, які є практично здоровими
ІV	Хворі із запущеними пухлинами, які не підлягають радикадбному оперативному лікуванню

КЛІНІКА І ДІАГНОСТИКА.

Поняття „онкологічна настороженість” – сума конкретних знань в галузі онкології, підозра на наявність онкозахворювання у випадку затрудненої д-ки і неясного хар-ру патологічного процесу, що допомогає розпізнати рак в більш ранній стадії.

Фізикальне обстеження

Скарги –

Про доброякісних пухлинах обумовлені механічним порушенням ф-ції органу або його стисненням, зміщенням

При злоякісних пухлинах обумовлені раковою інтоксикацією (анорексія, розлади смаку, апатія, нудота, зниження працездатності) та проростанням у навколишні структури (біль при проростанні нервових закінчень).

Анамнез

При збиранні анамнезу не можна дотримуватися трафарету, а необхідно намагатися отримати інформацію в рез-ті цілеспрямованих і обдуманих питань, пов’язаних з віком, статтю, професією (профшкідливості), побутом, шкідливими звичками хворого, місцем проживання (епідеміологія, забруднення, клімат), передраковими станами.

Основною рисою анамнезу хворого з пухлиною є мінімум даних. В початкових стадіях пухлинного процесу в анамнезі можуть бути відсутніми скарги, за виключенням хворих з тривало існуючими передпухлинними захворюваннями. В таких випадках основна ознака малігнізації полягає в змінах характеру відчуттів, які відрізняються від відомих хворому раніше, але також слабо виражених. У зв'язку з цим хворих, які знаходяться на диспансерному обліку, потрібно інформувати про необхідність явки їх до свого лікаря у випадку появи таких «незвичних» відчуттів, не дочікуючись формально призначеного терміну. Простіше вирішити таке питання у хворих із зовнішньою локалізацією передпухлинного захворювання, у яких відбулась зміна форми, консистенції, кольору попереднього утворення, що звертає на себе увагу хворого і лікаря.

Обєктивне обстеження.

Клініка пухлин обумовлена наявністю вузла, його розташуванням (впливом на ф-цію органів), станом (розпад, кровотеча, виразка).

Доброякісні пухлини. Загальний стан задовільний. Пухлинна округла або дольчаста, з гладенькою поверхнею, чіткими межами, неболюча, рухлива, не спаяна з оточуючими тканинами. Регіонарні lnn не збільшені, неболючі.

Злоякісні пухлини. Загальний стан середньої тяжкості або тяжкий. Зменшення маси тіла. Шкіра блідно-жовтушна. Пухлина без чіткіх меж, обмежено рухлива, бугриста, нерідко з виразкуванням поверхні, розпадом. Регіонарні lnn збільшені, болючі.

Дослідження ділянки ймовірних метастазів – обовязкове. Правильній постановці діагнозу метастазів в lnn сприяє знання анатомії лімфатичної системи (шляхи ортоградного (за током лімфи) і ретроградного метастазування) і закономірностей метастазування в залежності від локалізації ракового процесу.

Велике значення (при АПУДомах та інших пухлинах, що продукують білогічноактивні речовини) має виявлення паранеопластичних синдромів, зумовлених підвищеною секрецією гормонів

• Гормон росту - гіпертрофічна остеоартропатія, гігантизм внутрішніх органів.

• Кортизол - стероідний діабет, артериальна гіпертензія, набряки, мязова слабкість, ожиріння, місяцеподібне обличчя, атрофічні смуги на шкірі, розлади психики.

• при муцин-продуцирующих аденокарциномах (рак поджелудочной железы, желудка, лёгкого, простаты и толстой кишки) - тромбофлебиты, артериальные эмболии, эн­докардит (прояви ДВС-синдрому)

• при парапротеинемиях (на грунті збільшення густини крові) - симптомы, свидетельствующие о снижении эффективности периферического кровотока (головная боль, головокружение, носовые кровотечения, эпи­лептические припадки, ухудшение слуха, нарушения психики, ишемия миокарда).

Запровадження симптому «малих ознак» як прояв ракового росту розуміється головним чином по відношенню до раку шлунка, хоч цей принцип має таке ж значення і для інших локалізацій злоякісних пухлин. Тим не менше потрібно підкреслити, що навіть дуже незначні порушення функції внутрішніх органів, які відмічають хворі, далеко не завжди викликані початковими стадіями раку. Це явилось підставою для пошуків таких ранніх стадій активно, тобто при профілактичних оглядах населення.

З загальнобіологічної точки зору при об'єктивному дослідженні хворих з передпухлинними захворюваннями і ранніми формами раку можна виділити слідуючі синдроми:

1.Синдром „плюс-тканин” - проліферація тканин від незначних (визначають оптичними приладами) до справжніх злоякісних пухлин.

Найбільш ранніми передпухлинними процесам, які можуть бути розпізнані в клініці, являються дифузні і вогнищеві передпухлинні проліферації епітелію шкіри і слизових оболонок. До таких змін відноситься лейоплакія (білі плями), тобто розростання покривного епітелію слизових оболонок з проявом кератинізації, але без явищ атипізму. Пальпаторних змін немає. Змінами цього виду являються також доброякісні пухлини (папіломи, поліпи, аденоми), в меншій мірі родимі плями і бородавки. Якщо такі утвори знаходяться на поверхні органу (шкіри), і хворий, звикнувши до них, не звертає на них уваги, то проявом їх злоякісності потрібно вважати зміну їх форми (ріст!), консистенції, кольору. В цих випадках діагноз раку може бути остаточно вирішеним при патогістологічному дослідженні пухлини.

Самі часті передпухлинні „плюс-тканини” - різні форми старечих дискератозів шкіри. Ріст пухлини з них проявляється зміною їх консистенції і форми.

2. Синдром „мінус-тканина” – зменшення товщини, обєму тканини. Класична форма - еритрроплакія Кейра ( витонченістю епітелію).

3. Синдром патологічних виділень. При пухлинах одним з симптомів можуть бути кров’янисті виділення і (рідко) значні кровотечі. Останні зустрічаються при пухлинах шлунка, сечового міхура, бронхів внаслідок виразкування пухлини, в якій порушений процес утворення згустків крові. Всяка видима і прихована кровотеча зобов’язує лікаря запідозрити пухлину і провести відповідне обстеження хворого. Кровотеча не являється ранньою ознакою раку, тим більше її наявність не можна ігнорувати.

4. Синдром порушення ф-ції зумовлений порушеннями, викликаними анатомо-функціональними особливостями пухлини і анатомо-функціональними порушеннями органу, ураженого пухлиною. Анатомічні порушення з'являються тим раніше, чим менший орган або його частина, де розвивається пухлина, і залежать від анатомічної форми росту пухлини.

При внутрішньоорганному і периорганному рості пухлини, особливо трубчастих органів (ШКТ, бронхи, холедох, уретра) порушується тільки частково прохідність органів, а повна його непрохідність з'являється значно пізніше. Внутрішньоорганно ростучі пухлини викликають більш рано симптом непрохідності. Малих розмірів пухлини невеликих трубчастих органів (сегментарного бронха, великого дуоденального соска) порівняно рано викликають закупорку просвіту цих органів і появу симптомів ателектазу або жовтяниці. І, навпаки, при пухлинах правої половини товстого кишечника, що має великий просвіт, навіть внутрішньоорганно ростучі ракові пухлини рідко призводять до явищ непрохідності, незвпажаючи на запущеність процесу. Відповідно, при оцінці цього симптому потрібно виходити із конкретних анатомічних умов.

Складніша оцінка порушень функціонального стану органу, не пов'язаного з механічними впливами пухлинами. В цих випадках необхідно проводити аналіз, виходячи із змін, що виникли в результаті: 1) порушення функції органу; 2) функціональних проявів самої пухлини.