2.6. Класифікація витрат для економічного аналізу

Організація ефективної системи управління підприємством і ухвалення адекватних ринковому середовищу управлінських рішень неможливі без дієвої системи економічного аналізу. Аналіз витрат допомагає оцінити досягнуті результати діяльності, визначити ефективність проведених витрат, уточнити, чи не будуть вони надмірними, підкаже, як встановити ціни, яким чином застосовувати відомості про витрати на короткострокову і довгострокову перспективу, як регулювати і контролювати витрати, а також як спланувати реальний рівень прибули. У зв'язку з цим, для проведення аналізу витрати класифікуються на: фактичні, планові, кошторисні, стандартні, загальні і структурні, повні і часткові.

Фактичні витрати характеризують розмір дійсно витрачених засобів на випущену продукцію. Вони визначаються на основі даних бухгалтерського обліку після закінчення звітного періоду і відображають достовірну інформацію про фактично понесені витрати на виробництво продукції, робіт, послуг. Фактичні витрати служать основою для економічного аналізу, прогнозування, планування і ухвалення рішення на короткострокову і довгострокову перспективу по виготовленню, вдосконаленню або заміні окремих видів продукції.

Планові витрати - це максимально допустимі витрати даної організації на виготовлення продукції, передбачені планом на майбутній період. Тобто це прогнозне значення граничної величини витрат на виробництво відповідних видів продукції. У основі розрахунку планових витрат лежать прогресивні середньорічні норми витрати всіх видів витрат.

Кошторисні витрати - різновид планових витрат, який розробляється на разові роботи і вироби, що виконуються по замовленнях. Вони лежать в основі договірної ціни при розрахунках із замовником.

Загальні витрати - сума постійних і змінних витрат, необхідних для певного об'єму випуску продукції. Зазвичай загальні витрати зростають у міру збільшення обсягу випуску. У економічній теорії розділення загальних витрат на постійних і змінних залежить від ситуації і тимчасового інтервалу. Так, відрахування до пенсійних і страхових фондів, здійснюваних підприємством згідно з колективною угодою, можуть відноситися до постійних витрат, оскільки ці платежі здійснюються навіть в тому випадку, якщо підприємство не випускає продукцію. У довгостроковому періоді для збільшення об'єму випуску потрібна заміна устаткування, і постійні витрати приймають форму змінних.

Повні витрати - сумарні витрати на виробництво і реалізацію продукції. Повні витрати включають: всі виробничі витрати, витрати на маркетинг, зміст адміністрації, виплату відсотків і інші централізовані корпоративні витрати. Повні витрати можуть розраховуватися на одиницю продукції.

Нарешті, зважаючи на специфіку технологічного процесу конкретного підприємства, доцільно нормувати витрати, пов'язані як з виробництвом, так і з реалізацією продукції. Для цього використовують стандартні витрати, тобто проектні витрати на виробництво окремих видів продукції. Стандартні витрати визначаються і залежать від обсягу вироблених в звітному періоді одиниць продукції (робіт, послуг) і складаються з вартості матеріалів, витрат по оплаті праці працівників основного виробництва і інших витрат, безпосередньо відношуваних на собівартість продукції (робіт, послуг).