Висновок щодо підтвердження теорії експериментальним фактами

Для експерименту з науковими цілями узагальнення виду отриманої каузальної залежності, якщо мав місце чистий лабораторний експеримент, проходить в три етапи. На першому робиться висновок про вид залежності, на другому – про обґрунтування теоретичної моделі, яка використовується. І вже потім реалізовується шлях від теорії до реальності, тобто розглядається відповідність «психологічна реальність» - її пояснення за допомогою перевіреної в лабораторному експерименті наукової гіпотези. Підкріпленість теорії експериментальними даними дозволяє розповсюдити запропоновані в ній узагальнення самого високого рівня на всі ті види психологічної реальності, які можуть розглядатися у відповідному змістовому контексті.

Для експериментів з практичними цілями логіка висновку інколи спрощується. Узагальнення із експериментів, які «дублюють» або «покращують» реальний світ, прямо співвідносять встановлені психологічні закономірності з можливістю їх прояву в тих або інших ситуаціях або видах діяльності щодо учасників експерименту. Так, якщо перевірялася гіпотеза щодо більшої ефективності нового методу навчання у порівнянні з певним традиційним, то отримання даних «за» ЕГ прямо інтерпретується як доказ того, що новий метод «краще» традиційного. Нерідко робиться і наступний необґрунтований крок: автоматично вважається «доведеною» і та теоретична ланка узагальнення, яке є основою розробки цього нового методу навчання.

При цьому дослідник виходить за рамки принципу фальсифікації гіпотез. Цей принцип стверджує, що при не запереченні ЕГ, ми ще не можемо вважати доведеною істинність теорії, бо завжди можна очікувати нових заперечуючи фактів і знову сформульованих пояснень (виходячи із інших теорій). В цьому сенсі будь-яка гіпотеза завжди відкрита для подальшої перевірки.

Проблема виникнення нових гіпотез

Гіпотези формулює дослідник, вирішуючи наукові задачі. «Нові» гіпотези висуваються або для пояснення знову зафіксованих часто неочікуваних явищ, або для усунення залишених, не замічених противоріч в існуючих концепціях. «Нові» гіпотези в цьому твердженні ніби протиставляються «старим», тобто витримавши перевірку дослідницьким шляхом.

Таким чином, нова гіпотеза не завжди означає рух на шляху розвитку психологічного знання. Критерій більш нова» не може слугувати синонімом «більш змістова» гіпотеза.

Отже, експерименти проводяться для дослідної перевірки гіпотези. Підхід до психологічної інтерпретації в цілях узагальнення отриманого знання включає оцінку того, наскільки добре представлені в гіпотезі гіпотетичні конструкти, які дозволяють досліднику здійснювати обґрунтовані переходи між різними рівнями узагальнення виявленої залежності і використовуваних психологічних уявлень. Ця обґрунтованість задається на етапах змістового планування і знову аналізується при обговоренні отриманих результатів. Логіка організації висновку повинна включати при реалізації експериментального методу наступні компоненти:

1. гіпотетико-дедуктивний шлях міркування про емпіричну реальність з указанням асиметрії висновку щодо наукової гіпотези («відкинути пропозицію, якщо факти йому не протирічать»);

2. побудова планів, або експериментальних схем, в рамках індуктивного висновку про результат дії експериментального фактору і можливості причинного пояснення змін ЗЗ;

3. висновок про ЕГ на основі аналізу отриманого ефекту шляхом співвіднесення результату з оцінкою валідностіексперименту;

4. обґрунтування змістових основ узагальнення залежності за границями експерименту.