Лекція 8. Інтерпретація та представлення результатів (2 год).

1. Результати дослідження їх інтерпретація і узагальнення.

2. Форма представлення результатів.

3. Формулювання висновків дослідження.

• Контроль за висновками

• Висновок щодо психологічної гіпотези

• Висновок щодо підтвердження теорії експериментальним фактами

• Проблема виникнення нових гіпотез

• Проблема не вірних узагальнень як артефактів висновків

• «Недостатні ланки» в причинних поясненнях

• Неправомірне виокремлення основної причини

• Підміна одного висловлення іншим

• Помилка ціннісних суджень

• Редукціонізм висновків

• Неправомірні апеляції до авторитету

• Апеляція до факту

Формулювання висновків дослідження Контроль за висновками

Оцінка обґрунтованості або достовірності висновків здійснюється на основі проведених експериментів включаючи ряд ліній розміркування дослідника. Можливості помилитися на рівні узагальнення щодо гіпотези, яка перевіряється, або виявити логічну не компетентність залишаються завжди, в тому числі і у випадку отримання достовірних експериментальних результатів. Можна розрізняти два основних шляхи, які ведуть до не вірних артефактів, висновків: 1) проведення невалідного експериментуі прийняття помилкових рішень про результати дій змінних (тобто отриманих експериментальних ефектів); 2) помилки в контролі за висновками, тобто невірні логічні заключення або не вірні узагальнення.

Інколи оцінку достовірності висновків пов’язують з можливістю зробити на основі проведеного експерименту такі висновки, які були би обґрунтуванням і у випадку наближення цього експерименту до ідеального. Загальні нормативи можливих міркувань про експериментальні гіпотези. Ці міркування, реалізовуються дослідником:

по-перше, при переході між різними рівнями гіпотез (які перевіряються): статистичних і змістових (тобто психологічних) експериментальних гіпотез, експериментальних (контргіпотез) і теоретичних гіпотез;

по-друге, при співставленні сформульованого в науковій гіпотезі і конкуруючих психологічних гіпотез;

по-третє, це «ненормативні», тобто не логічні вимоги, розмірковування про допустимі рівні узагальнення щодо досліджуваної психологічної реальності. Узагальнення ці стосуються твердження про перенесення виявлених експериментально залежностей на другі види діяльності, ситуації, популяції і т. д. Визнання обмеженості у можливостях узагальнення тієї або іншої закономірності пов’язано не тільки з оцінкою рівня додаткової змінної.

На кінець, правильність висновків пов’язана з виправданням переходу від логіки експериментального доведення «внутрі», тобто щодо відношення до проведеного дослідження , до логіки доведення «з зовні», тобто шляхом обґрунтування зроблених узагальнень з другими (можливими) теоретичними позиціями або висновками «здорового глузду».

Висновок щодо психологічної гіпотези

Проведення будь-якого експерименту слугує цілі перевірці істинності сформульованого висловлювання щодо каузальної залежності тільки з точки зору відповідності або не відповідності йому емпірично встановленого зв’язку між НЗ і ЗЗ. Інтерпретаційна частина гіпотези (власне психологічного пояснення) не оцінюється в самому експерименті з точки зору її істинності.

Контроль за висновком передбачає більш формальний аспект оцінки наступності твердження (яке перевіряється) з точки зору аналізу логічно можливих співвіднесень емпіричного результату і оцінки валідності (як реалізованої форми контролю). Якщо в дослідженні був отриманий очікуваний (згідно зі сформульованої психологічної закономірності) експериментальний ефект, це ще не дозволяє прийняти або відкинути ЕГ або КГ. Другою умовою, яка впливає на достовірність висновку, є оцінка валідності психологічного експерименту, включаючи реальні «технічні» умови його проведення. Оцінка валідності дає можливість робити наступні висновки.

Оцінка валідності і висновок щодо гіпотези

Результат дії НЗ (або ефект Х-впливу)	Валідність експерименту (внутрішня та операціональна)
	«+» - висока	«-» - низька
«+» (на користь сформульованого в ЕГ ефекту)	+ +	+ -
«-» (противорічить очікуваномй в ЕГ ефекту)	- +	- -