Такими, що не мають судимості визнаються неповнолітні особи

- засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленнями волі, після виконання цього покарання

- засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину

- засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину

- засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину

(ст. 108 КК України)

Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині першій статті 91 КК України, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в частині другій цієї статті.

Кримінальна відповідальність за окремі види злочинів

Кримінальний кодекс України (Особлива частина) визначає вичерпний перелік діянь, що є злочинами, і покарання, що можуть застосовуватися до осіб, котрі їх вчинили.

Забороняючі норми - норми, які у своїй диспозиції встановлюють необхідну сукупність специфічних ознак складу злочину, а у санкції - види та розміри покарання, які можуть бути призначені судом винній особі за вчинення діяння, що містить саме ці специфічні ознаки (наприклад: ч.І ст. 109; ч.І ст.115; ч.2 ст.155; ст.197; ст.257; ч.І ст.378 КК У країни тощо).

Види норм Особливої частини КК України

забороняючі

роз’яснюючі

заохочувальні

Роз'яснюючі норми Особливої частини - це норми, що містять тлумачення тих чи інших кримінально-правових понять стосовно одного злочину їх чи групи. Роз'яснюючі норми містяться, як правило, у специфічних частинах статті Особливої частини КК - примітках. Так, наприклад, чотири частини примітки до ст. 185 КК України визначають поняття повторності для певних посягань проти власності, поняття значної шкоди, великих розмірів та особливо великих розмірів частини злочинів проти власності.

Заохочувальні норми передбачають, що за певних умов особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності з урахуванням її так званої позитивної посткримінальної поведінки. Інститут заохочувальних норм у Особливій частині істотно відрізняється від інституту добровільної відмови при незакінченому злочині (ст. 17 КК України) тим, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, як правило, за вчинення закінченого злочину і лише за умови вчинення описаної у заохочувальній нормі поведінки. Крім того, на відміну від інституту звільнення від кримінальної відповідальності на підставі норм Загальної частини КК (розділ IX КК України), норми Особливої частини про звільнення осіб від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці застосовуються лише у разі вчинення окремих злочинів.

Кваліфікація злочинів за своїм змістом та значенням виступає центральною частиною процесу застосування кримінально-правових норм. Саме поняття "кваліфікація злочинів" широко використовується в кримінальному праві, кримінальному процесі, кримінології, судовій статистиці, в інших галузях права та юридичної науки, правозастосовній практиці.

Кваліфікації злочинів - це встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між: ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Кваліфікація злочинів складається з таких дій:

> вибір норми, яка передбачає відповідальність за вчинене;

>встановлення відповідності між фактичними ознаками вчиненого посягання і ознаками складу злочину, передбаченими у кримінальному законі;

>процесуальне закріплення висновку про наявність або відсутність відповідності між фактичними ознаками вчиненого посягання і ознаками складу злочину, передбаченими кримінально-правовою нормою, ~ закріплення результатів кваліфікації.

Закріплення (фіксування) результатів кваліфікації в процесуальних документах включає щонайменше три дії:

> виклад фактичних обставин справи;

> складання формули кваліфікації;

> виклад формулювання обвинувачення.

Враховуючи положення ст. З Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, видається доцільним перш за все розглянути кримінальну відповідальність за окремі злочини з посягань на особу.