
- •1. Філософія як специфічна форма мислення. Джерела філософії.
- •2. Основне питання філософії.
- •3. Значення вивчення філософії для майбутніх спеціалістів.
- •4. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва.
- •6. Стародавня філософія як зародок і колиску наступних типів філософії.
- •8. Космоцентризм античної філософії.
- •9. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •10. Філософські погляди Анаксімандра і Фалеса.
- •11. Філософські погляди Анаксімена і Геракліта.
- •12. Атомомістичний матеріалізм Демокріта.
- •13. Філософське вчення Платона.
- •14. Філософське вчення Аристотеля.
- •16. Номіналізм та реалізм, містика і схоластика.
- •17. Вчення Августина Блаженого та Фоми Аквінського.
- •18. Гуманізм та антропоцентризм філософії Відродження.
- •19. Проблема пізнання в філософії Нового часу: емпіризм, раціоналізм, сенсуалізм. Представники.
- •20. Російська філософія
- •21. Перегляд класичної моделі свірозуміння у філософії 19-20 ст.
- •22. Некласична філософія XX ст.
- •23. Філософія ірраціоналізму
- •24. Філософська герменевтика. Феноменологічний напрям у філософії
- •25. Марксистська філософія
- •26. Поняття філософського екзистенціалізму.
- •28. Стркктуралізм.
- •29. Філософія життя.
- •30. Діалектичний і історичний матеріалізм.
- •31. Фрейдизм та неофрейдизм.
- •33. Релігійна філософія XX ст.
- •34. Основні джерела української філософської культури.
- •35. Особливості формування філософської думки Київської Русі
- •36. Роль Києво-Могилянської академії.
- •37. Філософські ідеї Григорія Сковороди.
- •38. Соціально-філософські погляди ідеологів Кирило-Мефодіївського братства.
- •39. Філософські ідеї т.Г.Шевченка, Філософські погляди і.Франка.
- •40. Філософські погляди л.Українки, Філософські погляди м.Драгоманова.
- •41. Філософія п.Юркевича.
- •42. Сучасна філософська думка в Україні
- •43. Поняття, сутність, значення проблеми буття.
- •44. Проблеми буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття.
- •46. Буття матеріального. Сутність матерії.
- •47. Основні форми існування матерії. Єдність матерії, руху, простору, часу.
- •48. Поняття суспільства в філософії. Суспільство як система.
- •49. Основні чинники суспільного розвитку: географічне середовище, демографія, матеріальні, політичні, культурні.
- •50. Історична різноманітність типів суспільства. Формація і цивілізація.
- •51. Політична система суспільства
- •52. Рушійні сили історичного розвитку. Діалектика взаємодії людини і суспільства.
- •53. Поняття цивілізації. Звязок цивілізації і культури.
- •54. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
- •55. Гносеологія. Проблема пізнання у філософії. Обєкт і субєкт пізнання.
- •56. Чуттєве і раціональне пізнання, їх форми. Опосередковане і безпосереднє.
- •57. Практика як критерій істини. Типологія видів практики.
- •59. Проблема істини.
- •60. Суть наукового пізнання: функції та специфіка.
12. Атомомістичний матеріалізм Демокріта.
Демокріт розвинув вчення про атоми, що є головним досягненням демокрітової філософії. Демокріт приходить до ідеї неподільних атомів, які можуть бути різної конфігурації: гачкоподібні, якореподібні, кутасті, вигнуті тощо.
За Демокрітом фізичні атоми неподільні, але подумки в них можна виділити певні частини — точки, які не мають ваги і які не можна від атомів відторгнути. Це — уявна частина атома — амера та, що не має частин. Згідно з деякими свідченнями, у найдрібнішому атомі було 7 амер: верхня, нижня, ліва і права, передня і задня, серединна. Це була математика, узгоджена з даними чуттєвого сприйняття, які говорили, що, яким би малим не було фізичне тіло — наприклад, невидимий атом, — точки частини сторони у ньому завжди можна уявити, ділити нескінченно навіть подумки неможливо.Уувесь світ, всі тіла, відповідно до цієї концепції, складаються з атомів atomos — неподільний — дрібних матеріальних неподільних часток. Рух — внутрішня властивість атомів здогад про внутрішнє джерело матерії, яка є в русі; різноманіття явищ навколишнього світу пояснюється розходженням форм атомів. Послідовно проводячи матеріалізм, Демокріт вважав, що душа складається зі сферичних, рухливих, вогненних атомів. Людина відрізняється від тварини особливим розташуванням атомів душі, які чергуються з атомами тіла. Після смерті душі розпадаються і атоми розсіюються в просторі. Боги також мають атомарну структуру і складаються із круглих вогненних атомів, які нелегко руйнуються, але все-таки не вічні.
Етика Демокріта — це етика щастя — гедонізм. Метою життя філософ вважає гарний настрій — евтюмію, що означає безтурботний щасливий стан, коли людина не піддається дії пристрастей і страху. Найбільшою чеснотою є безтурботна мудрість, яка дає людині дар правильно мислити, правильно говорити і правильно поступати.
В соціально-політичних поглядах Демокріт був прихильником демократичного устрою держави, стверджуючи, що бідність у демократії настільки краще так званого благополуччя громадян при царях, наскільки свобода краще рабства.
13. Філософське вчення Платона.
Виступив у ролі творця першої послідовної системи ідеалізму, яка одержала назву лініі Платона. Він перший визначив філософію як науку,що будується на абстрактних поняттях. Заснував свою школу в Афінах-Академію.
Вчення про буття. Основа платонівського розуміння буття грунтується на ідеалістичному розвязанні основного питання філософії. Первинним у бутті виступають ідеї, абстрактні поняття, які носять назву — універсалій. З точки зору Платона, ідеї вічні, незмінні, досконалі і тому становлять буття у найбільш можливій повноті свого вияву. Що ж до матерії, то вона являє собою нульове буття, або небуття, ніщо. Ідея та матерія активно співіснують; і взаємодіють. Результатом цієї взазмодії є і речі навколишнього чуттєвого змінного світу.
Теорія пізнання. Згідно з вченням Платона процес пізнанняявляє собою процес пригадування душі.Такою здатністю наділена тільки людська душа, яка до переселення в тіло існує в царстві ідей. Вселяючись у тіло, душа забуває про те, що споглядала, але за певних умов вона здатна пригадати забуте.
Людина та суспільство. Людина та суспільство у вченні Платона існують як єдине ціле. Індивідуальна добродійність, суспільна справедливість — це два основних полюси людського життя,котрі по-винні бути узгоджені між собою. Звідси необхід-ність відповідного суспільного укладу буття, за ідеал якого править узгодженість окремої людсь-кої добродійності з державним ладом в цілому.