2. Регулювання якості фізкультурно-спортивних послуг.

Захищаючи права споживачів, держава впливає на діяльність суб'єктів ринку — виробників фізкультурно-спортивних послуг, стимулюючи їх дося­гати високої якості послуг. Державна політика з цього питання передбачає застосування як прямих (юридичні механізми впливу на діяльність виробників фізкультурно-спортивних послуг, запровадження соціальних нормативів та стандартів), так і непрямих методів впливу (підготовка фахівців з фізичного виховання і спорту та фінансування наукових досліджень з проблем фізичного виховання і спорту)

Важливе значення серед методів прямого впливу держави на якість ФСП має довільна система здійснення підприємницької діяльності у сфері фізичної культури і спорту. Вона, як правило, реалізується у формі ліцензування господарської діяльності і притаманна, головним чином, країнам із "бюрократичним" типом су­спільної організації сфери фізичної культури і спорту.

У різних країнах застосовуються різні схеми ліцензування. Іс­нують відмінності в об'єктах ліцензування. Так, в одних країнах (Албанія, Мальта, Польща, Словаччина, Росія, Україна) ліцензуються окремі види спорту або види фізкультурно-спортивної ді­яльності, а в інших (Німеччина) — спортивні споруди. Є відмінності і в суб'єктах ліцензування: в одних країнах ліцензії видають цент­ральні або муніципальні органи державного управління фізичною культурою і спортом, в інших такі повноваження надаються феде­раціям з видів спорту.

Головною метою ліцензування є державний контроль якості фізкультурно-спортивних послуг. Він здійснюється шляхом зіставлення встановлених держа­вою стандартів (вимог). Повноваження держави стосовно здійснен­ня ліцензування фізкультурно-спортивної діяльності зазвичай визначаються відповідними законодавчими та підзаконними актами.

Наприклад, в Україні застосування даної форми державного регулювання регламентується двома документами — Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (2000 р.) та "Ліцензійними умовами провадження фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності: організації та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту; діяльності з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визна­них в Україні" (2001 р.). Останнім документом встановлено вимо­ги до різних аспектів діяльності, пов'язаної з виробництвом ФСП, . серед яких: організаційні вимоги; загальні вимоги до приміщення суб'єкта фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; квалі­фікаційні вимоги; вимоги до організації та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту; вимоги до діяльності з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту.

Ураховуючи визначальну роль особистісного фактора у забезпеченні високої якості ФСП, встановлено жорсткі кваліфікаційні вимоги до фахівців, які є безпосередніми виробниками послуг. Суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа — повинен мати спеціальну освіту чи підготовку на базі вищої освіти за наявнос­ті диплома, посвідчення (сертифіката), виданого акредитованим навчальним закладом.

Працівники суб'єкта фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності — юридичної особи, які безпосередньо ведуть педагогічну, навчально-тренувальну та фізкультурно-оздо­ровчу роботу, повинні мати спеціальну освіту чи підготовку на базі вищої освіти за наявності диплома, посвідчення (сертифіката), що виданого акредитованим навчальним закладом. Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи та працівники суб'єктів фіз­культурно-оздоровчої та спортивної діяльності — юридичних осіб, які безпосередньо ведуть педагогічну навчально-тренувальну та фізкультурно-оздоровчу роботу, в установленому порядку підвищувати кваліфікацію в акредитованих навчальних закладах. Аналогічні вимоги до кваліфікації фахівців з фізичного виховання і спорту визначені законодавством й інших країн (Іспанії, Фінлян­дії, Франції та ін.) [Золотов, 2003]

Ігнорування або неналежне виконання встановлених вимог може стати підставою для позбавлення суб'єкта господарської діяльності ліцензії.

З метою забезпечення високої якості ФСП держава бере на себе функцію підготовки кваліфікованих спеціалістів для сфе­ри фізичної культури і спорту та утримання навчальних закладів, які готують відповідних фахівців. Такі навчальні заклади здій­снюють також післядипломну підготовку (підвищення кваліфіка­ції) фахівців, які раніше закінчили навчальні заклади і працюють у ФСО. Це дозволяє регулярно поповнювати сферу фізичної культури і спорту професіоналами високої кваліфікації, а також підтримувати рівень їхніх знань та навичок відповідно до існую­чих вимог ринку.

Як видно, державний сектор у сфері підготовки та перепідго­товки фахівців з фізичного виховання і спорту у ЄС є досить по­тужним. У власності держави перебуває майже 45 % профільних освітніх структур. Окрім того, держава активно впливає і на ді­яльність структур інших секторів шляхом встановлення стандартів освіти, а також через механізм ліцензування та акредитації.

Найвагоміший внесок у кадрове забезпечення сфери фізичної культури і спорту роблять держави країн з "бюрократичним" ти­пом суспільної організації цієї сфери. Виняток становлять лише Польща та Франція, що пояснюється значною питомою вагою^' у цих країнах освітнього сектору, підпорядкованого національний^ федераціям з видів спорту (відповідно 58 та 200 освітніх структур).

Іще однією формою непрямого державного регулювання якості ФСП є проведення за державний кошт наукових досліджень, проблем розвитку фізичного виховання і спорту. Такі дослідження проводяться або державними науково-дослідними установами або недержавними структурами за державним замовленням і від , повідним фінансуванням. Впровадження наукових дослідження сприяє застосуванню фізкультурно-спортивними організаціями країни новітніх технологій, передових методик у фізкультурно-оздоровчій та спортивно-оздоровчій діяльності. Як показують чисельні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених, в даний час якість відіграє важливу (якщо не головну) роль. Для сучасного ринку характерна стійка тенденція до підвищення нецінових форм конкуренції, особливо конкурентної якості.

Міжнародна організація по стандартизації (International Standard Organization) визначає якість як сукупність властивостей і характеристик продукції або послуг, які надають їм можливість задовольняти обумовлені або передбачені потреб.

На думку Л.Е. Басовського і В.Б. Протасьєва, які вважали, що якість – це задоволення або перевищення вимог споживачів за такою ціною, яку вони можуть собі дозволити за певну послугу або продукт.

Якість послуги повинна розглядатися у трьох аспектах:

Перший аспект якості - має відповідати технічним умовам тобто ступінь послуги фізкультурно-спортивної організації відповідає й внутрішнім технічним вимогам;

Другий аспект якості - реалізується через фізкультурно-спортивну організацію;

Таблиця 4.1. Кількість освітніх установ та підрозділів, які здійснюють підготовку та перепідготовку фахівців з фізичного виховання і спорту у кранах-членах ЄС

Третій аспект якості – ступінь, в якому робота або функціонування послуг організації задовольняють потреби клієнтів.

Показник якості являє собою кількісну характеристику однієї або декількох властивостей продукції, що складають її якість.

Тип організації		Освітні установи та підрозділи
	Країна	державні	приватні
"Бюрократичний"	Бельгія	31	2
	Греція	61	10
	Естонія	3	1
	Іспанія	72	24
	Кіпр	2	1
	Латвія	5	1
	Литва	5	0
	Словаччина	4	125
	Словенія	1	60
	Фінляндія	14	ЗО
	Франція	84	218
	Чехія	5	1
"Місіонерський"	Австрія	24	62
	Данія	6	104
	Італія	ЗО	42
	Німеччина	74	150
	Люксембург	0	1
	Швеція	35	36
"Підприємницький"	Велика Британія	208	27
	Ірландія	45	16
"Соціальний"	Нідерланди	32	1
	Усього	801	995

Забезпечення системи якості повинні передбачати на сам перед проведення заходів, що запобігають помилкам під час регулювання якості, забезпечення всіх необхідних ресурсів і належних умов, управління цими умовами і чинниками та постійне поліпшення робіт.

Забезпечення якості послуги повинне здійснюватися на двох рівнях: задоволення вимог споживачів та підвищення якості роботи, що виконується підрозділами підприємства. Задоволення вимог споживачів в процесі забезпечення якості послуги зводяться до зустрічі із споживачами для узгодження критеріїв, що дозволяють оцінити задоволення цих вимог фізкультурно-спортивним підприємством; розробкою початкових вимог до проекту послуги і її короткий опис; розробкою системи критеріїв для оцінки якості діяльності фірми по наданню послуги; складання звіту і розробка по усуненню джерела помилок; організація та проведення зустрічей із споживачем; обробка та аналіз отриманих даних до встановлених процедур; корегування помилок і оцінки якості послуги.

Питанням оцінки та регулюванням рівня якості промислової продукції хвилювало безліч вітчизняних та зарубіжних авторів, таких як: Басовський, Протасьєв, Лапідус, Мхитарян, Рабінович, Фомін, Пітерс, Шонбергер, Еттінгер, Сттіг та ін..

Сильний підхід до виміру та регулювання якості сформулювали Дж. Ван. Еттингером і Дж. Ситтігом. Вони вважали, що якість може бути виражена цифровими значеннями, тобто споживач в змозі згрупувати властивості продукції в порядку їх важливості.

Оцінка якості послуг здійснюється в сім наступних етапів:

• вибір номенклатури показників якості, необхідних для оцінки конкретної послуги;

• визначення коефіцієнтів значущості вибраних показників якості;

• оцінка обраних показників;

• вибір «еталону» для порівняння і встановлення значень нового показника якості;

• зіставлення показників якості оцінюваних об’єктів з їх еталонним значеннями;

• формування оцінки як результату оцінювання;

• оформлення висновку про результати оцінки.

Перераховані етапи є повною мірою проявлення у сфері фізичної культури і спорту, де з однієї сторони, в умовах ринкової оцінки якості послуг, а з іншої – способи такої оцінки ще не розроблені. [Мічуда 1995]