10. Організаційно-правове забезпечення фінансової політики на місцевому рівні

Вироблення фінансової політики та її реалізація з допомогою фінансового механізму ґрунтується на відповідних організаційних елементах цього механізму, які тісно взаємопов’язані і підпорядковані один одному.

Фінансове законодавство формує правове поле для здійснення фінансової діяльності і, відповідно, для реалізації фінансової політики.

Фінансове планування є відображенням напрямів, форм і методів фінансової політики.

Фінансовий контроль призначений для перевірки законності фінансових операцій, моніторингу реалізації завдань фінансової політики і виконання прийнятих планів.

Фінансова діяльність органів місцевого самоврядування – одна з найважливіших сфер її діяльності, передбачених законодавством України. Ця діяльність виявляється у збиранні, розподілі та використанні потрібних грошових коштів.

Отже, фінансова діяльність спричинена необхідністю держави здійснювати розподіл та перерозподіл національного доходу. 

Органи місцевого самоврядування здійснює свою фінансову діяльність за допомогою обов`язкових та добровільних методів формування фондів грошових ресурсів. Систему нормативно-правових актів, що регламентують організацію та функціонування органів місцевого самоврядування становлять: Конституція України, Європейська хартія місцевого самоврядування, закони України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування, а також акти, прийняті на місцевих референдумах. Правова та організаційна самостійність виявляється у наданні органам місцевого самоврядування певних владних повноважень, в межах яких вони діють самостійно, приймають відповідні правові рішення, а також несуть відповідальність за виконання цих повноважень. Крім того, органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

11.Теоретичні та організаційні засади місцевого самоврядування

Тепер розглянемо пануючі погляди на місцеве самоврядування. Це є, як вже зазначалося, громадівська (англосаксонська), державницька (континентальна) та змішана концепція. Іноді до переліку додають радянську систему, про яку буде сказано пізніше.

Громадівська теорія, або теорія природних прав громади ототожнює цілі, завдання і функції органів місцевого самоврядування з діяльністю і функціями громади. В основі цієї теорії є положення про те, що громада, як самоврядний територіальний колектив, така ж самостійна, як і сама держава, тим більше, що вона виникла раніше держави.

Державницька теорія має своєю основою ідею створення органів самоврядування, повністю підпорядкованих державі. Це - ланка державної влади, яка не має власних прав, власної компетенції. Органи місцевого самоврядування діють за принципом "дозволено лише те, що не передбачене законом".

 Змішана, громадівсько-державницька, або теорія суспільного, чи господарського самоврядування говорить про те, що органи самоврядування самостійні лише в неполітичній сфері, у сфері господарської і громадської діяльності. Держава не втручається у справи місцевого самоврядування і навпаки. 

Організаційною основою місцевого самоврядування є відповідна територіальна громада, яка може діяти як безпосередньо, так і через створені нею відповідні органи — ради громади. Раду громади складають обрані громадою депутати, а також голова відповідно села, селища, міста,який здійснює керівництво виконавчим органом ради та головує на її засіданнях.Усі організаційні питання щодо діяльності органів місцевого самоврядування та їх повноважень, врегулюються спеціальним законом про місцеве самоврядування, прийнятим на розвиток і з метою конкретизації положень Конституції України. На рівні району, області діють обрані радами громад районні та обласні

ради, які представляють і реалізують у своїй діяльності спільні інтереси мешканців сіл, селищ та міст.