Філософія та методологія

1. Основні форми наукового пізнання.

2. Загальне поняття наукового методу. Універсальність філософських методів, поняття методології.

Наукове пізнання пов’язане з функціонуванням особливого соціального інституту науки.

Наука – не тільки система знань, а й діяльність підкорена виробництву знань. Історично вона походить із неспеціалізованого повсякденного знання, що представлено в 3 основних формах:

1. Рецептивне технічне знання

2. Протонаука – підготовчий етап становлення науки

3. Псевдонаука – сукупність переконань та дій,що видаються за наука

Наукове пізнання виникає на певному етапі історичного розвитку людства. Виникнення пов’язане розподілом праці, відділення розумової праці від фізичної і перетворення розумової праці, духовної діяльності в самостійний напрям. Компоненти:

1. Пізнавальна діяльності спеціально підготовлених знань

2. Об’єкт пізнання

3. Суб’єкт пізнання

4. Особливих методів та засобів пізнання

5. Уже сформованих логічних форм пізнання та мовних засобів.

6. Результат пізнання, що виражається головним чином у законах, теоріях, гіпотезах

7. Цілі, спрямовані на досягнення істинного та достовірного систематизованого знання, здатного пояснити явища, передбачити їх можливі зміни та бути застосованими практично.

Отже наукове пізнання – цілеспрямований процес, який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання.

В науковому пізнанні формуються та набувають відносної самостійності такі форми та засоби пізнання:

1. Ідея – форма наукового пізнання, яка відображає зв’язки, закономірності дійсності та спрямована на її перетворення.

2. Проблема – форма наукового пізнання, яка являє собою єдність двох змістовних елементів:

• знання про незнання

• передбачення можливості наукового відкриття

3. Гіпотеза – форма наукового пізнання, істинність якої ще не є встановленою та доведеною в процесі доведення гіпотез одні з них стають істинними (теоріями), а інші змінюються конкретизуються, треті – заперечуються, перетворюються на хибне знання.

4. Концепція – науково обґрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії, але на відміну від теорії не може отримати самостійного істинного значення, бо тоді вона стає теорією.

5. Теорія – форма наукового пізнання, яка дає цілісне системне відображення закономірних та сутнісних зв’язків певної сфери дійсності. Критерії істинності теорії:

• Несуперечливість (не порушувати закони формальної логіки)

• Спростовність ( відкритості для експериментальної перевірки)

• Передбачуваність

Всі форми наукового пізнання діалектично взаємопов’язані та обумовлюють одна одну.

Важливим елементом теорії є закон(об’єктивний необхідний сталий зв'язок між відношеннями у самих явищах, предметах тощо)

Методологія – це сукупність методів та способів пізнання, розробка загальнонаукової теорії про методи наукового пізнання – це один аспектів гносеології, який розробляється логікою та методологією.

Методологія як системне вчення про метод виникла в філософії Нового часу, завдяки Бекону та Декарту для критичного дослідження методів та пошуків надійних підстав пошуку знання. Великий внесок в розвиток методології вніс також Спіноза, Кант, Гегель, Маркс, позитивісти, неопозитивісти, постпозитивісти(Хуан Каре, Гусерль, Поппер, Копнін та ін.

Особливо важливим принципом методології є обґрунтування положення про метод як систему про складність та багатозмістовнісь. У різних науках застосовуються спеціальні методи, але існують й загальнонаукові, які застосовуються в усіх сферах знань:

1. Емпіричний рівень:

• Спостереження

• Вимірювання

• Експеримент

2. Теоретичний рівень:

• Формалізація – відображення змістовного знання у формальній мові, яка створюється для точного вираження думок з метою запобігання можливості неоднозначного розуміння.

• Аксіоматичний метод – метод дослідження та побудови наукової теорії за яким деякі її твердження приймаються як вихідні аксіоми, а всі інші виходять з них шляхом міркування за певними логічними правилами.

• Гіпотетико-дедуктивний метод – спосіб теоретичного дослідження, що передбачає створення системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, з яких виводить твердження про емпіричні факти.

• Історичний метод

• Логічний

• Аналіз

• Синтез

• Абстрагування

• Узагальнення

• Індукція

• Дедукція

• Моделювання

• Ідеалізація

• Аналогія тощо

Філософські методи:

1. Метафізика

2. Діалектика

3. Феноменологія

4. Герменевтика

5. Психоаналіз

6. Структурно-функціональний та ін..

Отже метод формується та розвивається в процесі взаємодії суб’єкта та об’єктом, твориться суб’єктом, але визначається об’єктом, є основою методології.