Філософія в структурі світогляду

1. Поняття світогляду

2. Структура світогляду

3. Проблема історичності світогляду

Світогляд – система уявлень про світ, місце людині у світі, відношення людини до світу та до самої себе. Це своєрідна інтегративна цілісність розуму та чуття, інтелекту та дії, кртичного сумніву та свідомої переконаності.

Інтегративний характер світогляду передбачає наявність у ньому різноманітних шарів та видів, ті за допомогою яких визначають світовідчуття, пізнавально-інтелектуальний вид світорозуміння, світосприйняття.

У різних світоглядних системах виокремлюють:

1. За способом свого існування світогляд поділяється на:

• Світогляд особистості

• Груповий

• Суспільний

• Професійний

• Національний тощо

2. За ступенем іст розвитку виокремлюють античний, середньовічний, епохи відродження тощо

3. За ступенем самосвідомості:

Життєво практичний(здоровий глузд)

Теоретичний(різновидом якого є філософія)

Основні структурні елементи світогляди:

• Погляди (випадкові, економічні тощо)

• Уявлення

• Знання

• Переконання

• Цінності

• Віра та ідеали

Структура світогляду вказує в міру наближення людини до світу при творенні основних рівнів та його системно-узазальненого образу.

Буденний світогляд – переконання про навколишній світ, що формуються в процесі буденної діяльності через почуття, настрої.

Людиною свого взаємовідношення о світу на основі знання, пояснення, передбачення.

У різні історичні епохи сформувалися 2 системи:

• Космоцентрична – спрямована на пошук єдиної сутності світобудови (антична філософія)

• Теоцентрична – сутність – Бог

• Антропоцентрична – пов’язана з усвідомленням людини центром всесвіту, розкриття можливостей прогресивного розвитку особистості.

Історичні етапи, які пройшов світогляд:

1. Міфологічний

2. Релігійний

3. Філософський

4. Науковий

Також виокремлюють магічний.

Міфологія як світогляд

Міфологічний тип лежить на основі обожнення сил природи, абсолютизуючи досвід окремого племені. Домінують світовідчуття.

Характеризується:

• Подоланням антропоморфічного погляду на світ

• Загальної одухотвореності.

• Світ поділяється на природне та надприродне

• Ґрунтується на обожненні, вірі в надприродні сили

• Поряд із світовідчуттям починає існувати світорозуміння

Науковий світогляд – результат пізнавальної діяльності, зосереджений переважно в емпіричних та теоретичних знаннях, які зберігає і застосовує людина у своєму житті.

Філософія – усвідомлення цінностей людства,його відношення до світу як цілого з метою проникненні сутність буття

Онтологічні проекти 20 ст

1. Філософський зміст теорії буття

2. Сучасна онтологія, як філософія свободи, часу та абсурду

Під онтологією розуміють окрему галузь філософського знання, яка досліджує сутність буття світу, основи всього сущого: матерія, рух, простір, час тощо.

Парменід вважав буття основою світу, існує тільки буття, в небуття не існує.

Проблеми онтології у різних філософських системах набувало філософського значння і визначалась через певне відношення до таких понять як небуття(ніщо) та суще. Під сущим розуміється оформлене, обмежене визначення буття.

В сучасній філософії буття протиставляється сущому(екзистенціалізм та феноменологія)

Буття – не щось поза людиною, протилежне людині, воно є смисловою єдністю всього сущого, що існує в світі через існування в людині(Хайденгер)

Концепції буття:

• Матеріалістична

• Ідеалістична

• Некласична

Категорія буття має важливе значення в розкритті діалектичного зв’язку людини та світу, визначенні їх сутності та форм прояву, розглядаючи проблему буття філософія виходить з того, що світ існує.

Всезагальні зв’язки буття проявляються через зв’язки між одиничними поняттями предметів та явищ світу. Визначаючи подібність умов способів існування сущих, філософія об’єднує їх у різноманітні групи, яким притаманна загальність форм буття.

1. Матеріальне буття: буття речей , процесів, стан неорганічною природи, буття органічної природи, буття неживих речей та процесів вироблених людиною, буття живого виробленого людиною.

2. Буття людини: в світі речей, специфічно-людське буття

3. Буття духовного(ідеального)

4. Буття соціального(індивідуальне та суспільне)

Аналізуючи форми буття варто виокремити буття матеріальне, яке осмислюється через такі фундаментальні категорії філософії як матерія, рух, форми руху, простір, час та ін.

Матерія – філософська категорія, для позначення об’єктивної реальності, яка існує незалежно від свідомості, копіюється органами чуття.