Основні етапи розвитку західної економічної соціології

Перший етап (20-50-ті pp.) - розвиток емпіричних соціоло­гічних досліджень:

Другий етап (50-70-ті pp.) - інституалізація соціології еконо­мічного життя (Т. Парсонс, Р. Мертон, Н. Смелсер, Д. Мур та ін.)

Третій етап (з кінця 70-х pp. і до сьогодні) - "Нова економічна соціологія" (Р. Сведберг, М. Грановеттер).

Основні етапи розвитку російської та вітчизняної соціології економічного життя

Перший етап (20-30-ті pp.) - теоретичне вишукування засобів наукового обгрунтування суспільних явищ у нових економічних умовах (В.І. Ленін (1870-1924), М.І. Бухарін (1888-1938), О.В. Чаянов (1888-1938) та ін.).

Другий етап (60-80-ті pp.) - дослідження на "стики" економіки і соціології. На цьому етапі набули розвитку такі нацрями: соціологія праці як спеціальна соціологічна теорія; проблеми соціального розвитку робітничого класу та технічної інтелігенції;

% методологічні та прикладні питання комплексного соціально-економічного планування; загальнометодологічні проблеми соціологічного знання.

Третій етап (з середини 80-х pp. до сьогодні) - період оформлення економічної соціології як науки про механізм зв'язків між економікою та суспільством, а також науки про відповідні форми економічної поведінки людини в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних благ і послуг.

Економічна соціологія — це галузь, яка вивчає взаємодію економічного і соціального розвитку, а також мотивацію поведінки індивіда у сфері економіки

Предмет економічної соціології - взаємодія еконо­мічної і соціальної сфер життя людей, на основі яких фор­мується стійка система соціальної поведінки суспільних груп, а також їх взаємодія одна з одною і з державою

Функції економічної соціології

1. Розподілені відносини - основою є регульований механізм поведінки і взаємодії соціальних груп (індивідів), від яких залежить характер розподілу матеріальних благ.

2. Ціннісні орієнтації - проект соціалізації індивідів, соціальних груп, пов'язаних із засвоєнням ними нормативних вимог, є регулятором соціальної поведінки.

3. Життєві плани - порядок, заздалегідь запланований індивідом, соціальною групою щодо здійснення своєї діяльності, пов'язаний із задоволенням потреб у сферах економічного і соціального життя.

2

Праця - доцільна діяльність людей з метою перетворення і освоєння природних і суспільних сил для задоволення людських потреб

Суспільний розподіл праці - це відособлення різних видів праці в суспільстві, при якому виробники спеціа­лізуються на виготовленні продукції в певних галузях і видах виробництва

.

Економічна сфера - цілісна система суспільства, яка відповідає за виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей

Соціальна сфера - це галузь відносин між гру­пами, які займають різне соціально-економічне положен­ня в суспільстві, відрізняючись перш за все роллю в суспільній організації праці, відношенням до засобів виробництва, джерелами та розмірами отриманої частки суспільного багатства

Соціальна сфера відображає найважливіші аспекти суспільного життя:

- відносини, які пов'язані з характером соціальної нерівності;

- відмінностями в положенні груп у суспільстві.

Соціальні суперечності — це протиріччя, які виникають у процесі розвитку соціальної сфери, чи сфери соціальних відносин, які відбивають протилежні чи розбіжні тенденції цього розвитку

Соціальний механізм - це самодостатній засіб

регулювання суспільно значущих відносин, які виникли при взаємодії груп та спільностей людей, елементів соціальної структури, який відокремлює сторони соціальних процесів у суспільстві