Колективізація (1929–1937)

Колективізація сільського господарства – політика об’єднання господарств приватних сільськ. господарів у спілки з усуспільненням засобів виробництва.

СРСР не мав кредиторів. Тому для придбання на Заході машин та здійснення індустріалізації джерелом фінансування було обрано сільське господарство.

В роки НЕПу селяни звикли до вільної торгівлі, віддаючи хліб в обмін на потрібні їм промислові товари.

Їх же в держави якраз і не було (промисловість працювала на озброєння).

Вирішено: об’єднати селян у колективні господарства (колгоспи), а потім звідти вилучати хліб.

Наступ на приватних сільських господарів розпочався майже відразу після взяття влади більшовиками.

1918, літо – створено «комітети бідноти» («комбіди»), які за півроку відібрали у «куркулів» 50 млн га з 80 млн га.

У роки НЕПу с.г. відродилося.

1927 – через «ножиці цін» сталася хлібозаготівельна криза – селяни відмовилися дешево віддавати хліб.

Мобілізувавши 30 тис. комуністів, Сталін виїхав до Сибіру й організував насильне вилучення хліба в селян. Продзагони. Загороджувальні загони. Суди. 1300 повстань у 1929.

Ознаки «куркульських господарств» (1930):

- наявність млина, крупорушки, олійниці та інших підприємств і пристроїв, де застововувався механічний двигун;

- постійне здавання у найм складної сільськогосподарської техніки з механічним двигуном, заняття торгівлею тощо;

Прийнято «антикуркульське» законодавство та рішення про «розкуркулювання» села.

Сталін у 1928 переконував, що в країні 5% «куркульських» господарств, з них 2–3% – дуже заможні.

1929–1937 – Здійснення суцільної колективізації.

1929 – проголошення курсу на суцільну колективізацію, початок «розкуркулювання».

У період «розкуркулювання» було ліквідовано 3 млн господарств і репресовано понад 10 млн сільських жителів.

Отож було «розкуркулено» не 5%, а 11–12%.

1929 – запроваджено надзвичайні «трійки», які вершили скорий суд над «куркулями».

Для проведення колективізації на село були направлені понад 25 тис. комуністів («двадцятип’ятитисячники»);

Колгоспам надавалася державна підтримка технікою, посівним матеріалом.

Відповідно до вказівок Сталіна, людей насильно заганяли до колгоспів, усуспільнювали їхній реманент, худобу, а коли це спричинилося загальним обуренням, Сталін у статті «Запаморочення від успіхів» («Правда», № 60, 2 марта 1930) усю відповідальність переклав на місцевих керівників.

Але через півроку Сталін висунув гасло: колективізацію за два роки.

Колгоспників перетворили з господарів у найманих працівників. Вони отримували не свою долю в спільно вирощеному врожаї, а оплату праці. Так, у 1931 за трудовий день колгоспники отримували щонайбільше 1,5 кг хліба.

1932, осінь – «закон про п’ять колосків». За ним 55 тис. селян засуджено до 10 р. в’язниці, концтаборів, смертної кари за спробу «крадіжки» зерна чи худоби.

Продовольчі загони за сприяння місцевих комуністів відбирали у селян практично всі продукти харчування.

1932–1933 – Голодомор в срср (Україна, Нижнє Поволжя, Північний Кавказ, степові райони Дону і Кубані).

Точна кількість померлих не відома.

На 1937 – колективізацію було в основному завершено. На кінець 1930‑х у колгоспи було об’єднано майже 97% селянських господарств.