Утворення срср (1922, 30 грудня)

Більшовики утвердилися в Росії, Україні, Білорусії, Закавказзі.

Більшовики втратили Польщу, Фінляндію, Латвію, Литву, Естонію.

Проекти об’єднання:

- автономізація (Сталін) – усі радянські країни повинні увійти до складу Росії на правах автономій;

- федералізація (Ленін) – усі радянські республіки на рівноправних засадах утворюють федеративну державу;

- конфедералізація (компартія Грузії) – незалежні радянські держави будують свої відносини на основі договорів.

1922, 30 грудня – проголошено створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) у складі Росії, України, Білорусії, Закавказької Федерації.

Союзний уряд – очолив Ленін.

1924 – прийнято Конституцію СРСР: формально СРСР був федеративною державою, а фактично – унітарною.

Перемога сталіна

Ленін (1870, 22 квітня – 1924, 21 січня), але захворів ще наприк. 1921.

Два претенденти:

- Троцький (нарком з військових і морських справ, голова реввійськради СРСР);

- Сталін (генеральний секретар ЦК ВКП(б)).

1925, січень – блок Сталіна, Зінов’єва, Каменєва змусив Троцького покаятися, а потім зняв з посади.

1925, 18–31 грудня – ХІV з’їзд партії: «нова опозиція» (Троцький, Зінов’єв, Каменєв) намагалася усунути Сталіна.

1927 – Троцького, Зінов’єва, Каменєва виключено з партії

1928 – Троцького вислано до Казахстану.

1929 – Троцького вислано за межі СРСР.

1940, серпень – вбито в Мексиці.

Під час теоретичної дискусії, що розпочалася напередодні ХІV з’їзду (1925) у партійному керівництві утворилося два табори:

- «ліві комуністи» (Троцький, Зінов’єв, Каменєв та ін.), які виступали за «надіндустріалізацію» за рахунок села. Зокрема Троцький вважав цілком реальним штучним заниженням цін на с.г. продукцію («ножиці цін») щороку збільшувати випуск промислової продукції на 20%;

- «правий ухил» (Бухарін, Риков, Томський), які виступали за продовження НЕПу й «вростання черепашиними темпами СРСР в соціалізм».

Індустріалізація

Індустріалізація – створення важкої промисловості (машинобудув., металургія, енергетика тощо) та ін. галузей крупного машинного виробництва.

Наприкінці 1920‑х ускладнилося міжнародне становище СРСР через військову слібкість країни, її неможливість розрахуватися за борги, технологічну відсталість (наприклад від США – на 50 років).

Сталін вирішив діяти наступними методами:

- згорнути НЕП як шлях розвитку, що ставив під сумнів доцільність монополії партії на політичну й економічну владу;

- повернутися до методів жорсткого адміністративного контролю часу «воєнного комунізму»;

- відмовитися від поступального розвитку й зробити «стрибок» в соціалізм;

- зміцнившись економічно й збройно, вистояти проти Заходу до настання світової комуністичної революції. У разі, якщо вона затримається, чи не відбудеться взагалі, продовжувати будівництво соціалізму в одній країні – СРСР.

1926 – ВКП(б) проголосила курс на те, щоб «наздогнати і перегнати» країни Заходу за економічними показниками.

Цього результату мало бути досягнуто під час виконання п’ятирічних планів.

До початку 2СВ відбулося дві п’ятирічки:

- перша (1928–1932);

- друга (1933–1937);

- виконання третьої (1938–1942) перервала війна.

Причини невдач у виконанні поставлених у п’ятирічках планів пояснювалися протидією «шкідників» та інших «ворогів народу».

Влаштовувалися показові судові процеси:

- 1928 – «шахтинський процес» над «шкідниками» у вугільній промисловості: 5 чол. засуджено до розстрілу, 6 отримали по 10 років ув’язнення;

- 1930 – процес над «Промпартією»: від звинувачених вимагали зізнання у тому, що вони мали намір зірвати радянську індустріалізацію.

Хоча СРСР і не вдалося досягти запланованого, однак результати перших трьох п’ятирічок були вражаючими:

- постали нові потужні електростанції (Штерівська, Волховська, Дніпровська),

- тракторні заводи (Харківський, Челябінський, Сталінградський),

- збудовано Уральський машинобудівний завод (Уралмаш),

- збудовано підприємства важкої промисловості в Ростові, Керчі, Краматорську,

- збудовано автомобільні заводи в Москві та Нижньому Новгороді,

- збудовано металургійні заводи у Магнітогорську і Кузнецьку (Расказ Хренова Маяковского).

В СРСР масового поширення набув рух за перевиконання планів, пов’язаний з ім’ям донбаського шахтаря Алексія Стаханова, який у 1935 перевиконав робочу норму у 14 разів.

Для морального стимулювання стахановців (послідовників Стаханова) було затверджено державні нагороди за трудові досягнення: орден Трудового Червоного Прапора, орден Леніна, «Знак Пошани».

Матеріальний рівень життя людей, за винятком стахановців, залишався вкрай низьким, адже перевиконання планів не супроводжувалося підвищенням оплати праці.

Навпаки, рекорди одинаків відразу запроваджувалися як норма для всіх інших при збереженні тієї ж зарплати.

Умови праці були тяжкими, оскільки багато об’єктів зводилося в тундрі, відкритому степу; бракувало техніки, житла, продуктів.

В СРСР широко застосовувалися найрізноманітніші методи примусу: запровадження паспортного режиму, жорстокі методи боротьби з порушниками трудової дисципліни тощо.

Також використовувалася праця в’язнів ГУЛАГу (Главного управления лагерей).

В’язні збудували міста Ангарськ, Магадан, Норильськ та інші, Біломорсько-Балтійський канал та канал Москва–Волга, залізниці.

Наприкінці 2 п’ятирічки до ладу вступили 4,5 тис. нових підприємств, а валова продукція зросла у 2,2 раза.

На початку 3 п’ятирічки промисловість у цілому стала прибутковою, а СРСР за обсягами виробництва посів друге місце у світі після США, значно поступаючись західним країнам за рівнем життя людей.

За ці успіхи було заплачено дорогу ціну, насамперед селом.