
- •Росія (1917–1920) - тези російські революції (1917)
- •2) Влади:
- •3) Власності (землі, заводи, фабрики тощо):
- •4) Національне:
- •1917, Кін. Серпня – Корніловський заколот.
- •Громадянська війна (1918–1920(1922))
- •«Воєнний комунізм» (1918–1920)
- •Нова економічна політика (неп) (1921–1928)
- •Утворення срср (1922, 30 грудня)
- •Перемога сталіна
- •Індустріалізація
- •Колективізація (1929–1937)
- •1929–1937 – Здійснення суцільної колективізації.
- •1932–1933 – Голодомор в срср (Україна, Нижнє Поволжя, Північний Кавказ, степові райони Дону і Кубані).
- •Внутрішня політика радянського режиму (1930-ті)
Громадянська війна (1918–1920(1922))
Особливість: переплітання внутрішньополітичної боротьби з іноземною інтервенцією.
Три основні соціально-політичні табори:
- червоні (більшовики);
- білі (колишня воєнно-чиновницька еліта дореволюційної Росії, поміщицько-буржуазні кола, ліберальна інтелігенція – кадети, октябристи); виступали за конституційний порядок та збереження цілісності Росії;
- кола селянства і демократичної інтелігенції (есери, меньшовики тощо), за демократичну Росію через вибори до Установчих зборів.
Причини громадянської війни:
- глибокі соціально-економічні і суспільно-політичні конфлікти та проблеми в Росії наприк. 19 – на поч. 20 ст.;
- «воєнний комунізм», запроваджений більшовиками;
- розгін більшовиками Установчих зборів (1918, 6–7 січня);
- заключення більшовиками Брест-Литовського сепаратного миру з Центральними державами (1918, 3 березня);
- ігнорування козацьких традицій і звичаїв, що спричинило незадоволення російського козацтва, котре виступило проти радянської влади.
- прагнення буржуазією і поміщиками реваншу;
- російські традиції «пугачовщини» і «разінщини», низький рівень політичної культури, відсутність демократичних традицій, що проявилися в прагненні вирішувати проблеми не шляхом пошуку компромісів, а шляхом фізичного знищення свого класового ворога.
- причинами іноземної інтервенції Антанти були насамперед прагнення:
- повернути борги царського й Тимчасового урядів,
- продовжити участь Росії у Першій світовій війні,
- не допустити світової революції.
Періодизація громадянської війни:
- 1918, літо – 1918, жовтень – початок громадянської війни; розгортання військової інтервенції Антанти;
- 1918, листопад – 1919, квітень – посилення інтервенції Антанти;
- 1919 – вирішальні перемоги над силами внутрішніх супротивників радянської влади та іноземних інтервентів (розгром Колчака і Денікіна);
- 1920 – радянсько-польська війна і розгром білогвардійських військ Врангеля.
Основні фронти проти більшовиків:
- Дон, Кубань – генерали Корнілов, Денікін («Добровольча армія») отаман Краснов (козача армія Області Війська Донського);
- Сх. Сибір, Поволжя, Урал – чехословацький корпус (30 тис.);
- 1918, липень – в Єкатеринбурзі вбито Миколу ІІ Романова, його сім’ю, прислугу;
- 1918, літо – більшовики контролювали лише територію в районі Москви, яку вони проголосили столицею Росії.
- на сході Росії – адмірал Колчак;
- в районі Петрограда – генерал Юденич;
1918, середина – на півдні Росії козачі частини Краснова двічі безрезультатно намагалися взяти місто Царицин (тепер Волгоград);
1919, поч. осені – Добровольча армія Денікіна вторглась на територію України й окупувала її;
1920, поч. – наступ радянського Південного фронту Фрунзе і анархістської армії Махна призвів до поразки Денікіна;
1920, літо-осінь – під командуванням генерала Врангеля Добровольча армія відступила в Крим, де протрималася до листопада 1920, коли була остаточно розбита Червоною армією і махновцями;
- після цього більшовики розбили і самих махновців;
- Інтервенція Антанти: Архангельськ, Чорне море, Каспійське море, Японія.
- на Далекому Сході громадянська війна ще тривала до поч. 1922 і також завершилася перемогою більшовиків.
У громадянській війні загинуло бл. 12–15 млн чол.
Промислове виробництво на 1920 становило лише 14% рівня 1913.