3. Поняття про здоров’я, хворобу і донозологічний(третій стан). Фактори, які впливають на здоров’я людини.

Здоров’я людини - це стан повного соціально-біологічного і психічного комфорту, коли функції всіх органів і систем організму людини зрівноважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти. Без здоров’я не може бути цілком щасливого життя. Берегти здоров’я треба з молодих літ, зміцнювати і примножувати його. Поняття здоров’я індивідуума чітко не визначено. Це пояснюється значною широтою індивідуальних коливань важливих показників життєдіяльності організму, а також численними факторами, які впливають на здоров’я людини. Однак існує ще й донозологічний, або перед хворобливий, або пограничний стан. Більша частина населення планети знаходиться у передхворобливому стані. Хвороба – процес, що характеризується порушенням структур і функцій організму, зниженням його пристосованості до зовнішнього середовища за одночасної мобілізації захисних сил. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили. Виникнення недуг у людини – наслідок впливу на організм шкідливих природних і соціальних факторів.Людині важко дізнатися, коли вона починає хворіти, тому що вона адаптувалася до здоров’я і згадує про нього лише тоді, коли його немає. Є люди, які ніколи не прислухаються до свого організму, особливо, коли зайняті захоплюючою справою і, навпаки, людина, яка постійно прислухається до себе, може спонукати цим обтяжливі відчуття, що набувають форми хвороб, інтенсивність скарг деяких пацієнтів не завжди відповідає рівневі їхнього захворювання. Здоров’я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних умов, а також станом медицини.

Білет № 3

1. Проаналізувати процеси збудження і гальмування в ЦНС, їх вікові особливості.Потенціал дії, який розповсюджується по нервовому волокні, доходить до синаптичної бляшки і сприяє виходу з неї медіатора. За функціональними проявами медіатори поділяються на збудливі та гальмівні. До збудливих відносяться катехоламіни – адреналін, норадреналін, дофамін, серотонін, а також ацетилхолін, субстанція Р та ін. Гальмівні медіатори – гаммааміномасляна кислота (ГАМК) і гліцин. Медіатор виділяється в синаптичну щілину і зв’язується з хеморецепторами (речовина білкової природи) на субсинаптичній мембрані. Медіатори призводять до зміни іонної проникності субсинаптичної мембрани, внаслідок чого під впливом збудливого медіатора виникає збудження, а під впливом гальмівного медіатора – гальмування. Збудження може далі поширюватися, це пов’язано із збудливими синапсами та збудливими медіаторами. Гальмування не здатне до розповсюдження, що пов’язано з існуванням специфічних гальмівних синапсів і гальмівних медіаторів; воно проявляється пригніченням іншого збудження. Явище центрального гальмування відкрив І.М. Сєченов у 1862 р. Для 7-річної дитини характерна слабкість збудження і гальмування, що проявляється у низькій витривалості, швидкій втомлюваності, оперативному виникненні охоронного гальмування - загальмовування дій під впливом подразника. У дошкільному дитинстві процеси збудження і гальмування неврівноважені, тому поведінка дитини має ознаки темпераменту холерика. З часом змінюється характер рухливості нервових процесів, який залежить у дитини від вікової слабкості, неврівноваженості збудження і гальмування, а також від своєрідного співвідношення сильного і швидкого поширення (гальмування) збудження (явище іррадіації) з дуже слабкою і повільною концентрацією цих процесів.