- •60. Субэкти та обэкти підприємницької діяльності в сільському господарстві. Аграрні відносини.
- •61. Форми власності на землю та форми землекористування, сучасне їх реформування в Україні.
- •62. Рентні відносини. Види ренти
- •63. Агропромислова інтеграція та її форми
- •64. Суспільне відтворення: поняття відтворення та його види.
- •65. Сутність та типи економічного зростання; новий тип економічного зростання.
- •66. Макроекономічні показники. Система національних рахунків
- •67. Сучасні форми суспільного продукту: внп, ввп, чвп, нд
- •68. Національне багатство: сутність, структура, та проблеми його відтворення
- •69. Економічна рівновага і циклічність. Сутність економічного циклу
- •70. Види циклів. Фази економічних циклів
- •1) За тривалістю перебігу розрізняють такі основні види економічних циклів:
- •72. Безробіття і зайнятість населення
- •73. Інфляція: причини, види та соціально економічні наслідки
- •Причини
- •74. Крива Філіпса
- •75. Забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці.
- •76. Грошові реформи. Особливості грошової реформи в Україні
- •77. Державне антикризове регулювання економіки
- •78. Доходи населення, їх сутність та джерела формування.
- •79. Заробітна плата – основна форма доходів населення.
- •83. Доходи від власності та рентні доходи
- •84. Пенсійна реформа в Україні
- •85. Сутність і функції фінансів. Структура та джерела фінансів
- •87. Податки. Функції та види податків.
- •88. Форми, функції і принципи кредиту.
- •90. Цінні папери та їх види
- •93. Антиінфляційна економічна політика держави.
- •94. Поняття світового господарства та етапи його розвитку.
- •95. Система міжнародних економічних відносин
- •96. Роль економічної реформи в інтеграції України у світову економічну систему.
60. Субэкти та обэкти підприємницької діяльності в сільському господарстві. Аграрні відносини.
Аграрні правовідносини — це правова форма реалізації положень норм аграрного права через застосування їх у процесі визначення і функціонування прав та обов’язків суб’єктів, що виробляють і забезпечують виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції.
В умовах переходу до ринкової економіки особливостями аграрних правовідносин є такі: поступовий перехід від державної форми аграрного виробництва до приватних форм; розвиток різноманітних легальних приватних форм аграрного підприємництва поряд з державними сільськогосподарськими підприємствами; збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин.
Структуру аграрних правовідносин складають такі елементи, як:
норми аграрного права, які регулюють відносини права власності як на основні засоби виробництва, так і на продукцію сільськогосподарського виробництва; взаємини аграрних підприємств з органами державної влади та управління; характер внутрішнього самоврядування колективних аграрних підприємств;
суб’єкти аграрних правовідносин, до яких належать: сільськогосподарські підприємства, колективні сільськогосподарські підприємства кооперативного та корпоративного типу, селянські (фермерські) господарства, приватні сільськогосподарські підприємства, уповноважені органи державної влади і управління та органи місцевого самоврядування;
об’єкти аграрних правовідносин, якими є рухоме і нерухоме майно, грошові кошти, документально підтверджені вимоги майнового характеру, матеріальні і духовні інтереси;
зміст аграрних правовідносин складають суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів, учасників підприємницької діяльності аграрного сектора економіки України.
61. Форми власності на землю та форми землекористування, сучасне їх реформування в Україні.
Законодавство України виділяє три форми користування землею громадянами та їх колективами, які здійснюються на підставі: отримання права приватної або колективної власності на землю; надання землі в користування; отримання земельної ділянки в оренду. Причому, користування землею землекористувачем та орендарем носить похідний і залежний характер, на відміну від користування землею, яке здійснюється на праві власності.
У державній власності перебувають усі землі України за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.
Суб'єктами права державної власності на землю виступають:
1) Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;
2) Верховна Рада Автономної Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;
3) обласні, районні, міські, селищні, сільські ради народних депутатів на землі в межах їхніх територій, окрім земель загальнодержавної власності.
Землі, що знаходяться в загальнодержавній власності, можуть передаватись у колективну чи приватну власність і надаватись у користування, в тому числі в оренду. Не можуть передаватись у колективну і приватну власність: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, парки і т. д.); землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;
землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду;
землі сільськогосподарських науково-дослідних і навчальних закладів.
Наступна форма власності на землю - колективна власність. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що знаходяться в колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу. Землі в колективну власність передаються безкоштовно. Кожний член колективної власності на землю в разі виходу з колективу має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому Земельним кодексом.
Право приватної власності громадян України на землю означає, що тільки вони мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення сільськогосподарського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного й гаражного будівництва.
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки в разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу; дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян проводиться місцевими радами народних депутатів за плату чи безкоштовно. Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.