31. Поняття та особливості господарського зобов’язання

Господарське зобов’язання є правовідношенням, в силу якого зобов’язана сторона вчиняє дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь управненої сторони або утримується від певних дій, а управнена сторона вимагає від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Специфіка господарського зобов’язання полягає і в тому, що його сторони – суб’єкт господарювання та інший учасник відносин у сфері господарювання. Тобто одна із сторін – суб’єкт господарювання.

ГК виділяє 2 види основних господарських зобов’язань:

Майново-господарські;

Організаційно-господарські.

Соціально-комунальні та публічні зобов’язання не вважаються основними, але вони є обов’язковими для суб’єкта господарювання, і перші виникають на підставі рішення місцевої ради, а другі - на підставі закону.

Господарські зобов’язання можуть виникати також з

а) актів управління,

б) з угод,

в) внаслідок заподіяння шкоди,

г) у результаті створення ОПІВ.

До господарських зобов’язань цілком застосовні критерії класифікації цивільних зобов’язань. За суб’єктами виконання та відповідальністю: солідарні, часткові, субсидіарні, регресні. За наявністю прав і обов’язків у сторін: односторонні і двосторонні. За змістом: прості і складні. За ступенем ризику: ризиковані (алеаторні) і не ризиковані. За наявністю зв’язку між зобов’язаннями: основні і додаткові. За строками виконання: короткострокові і довгострокові. За підставами виникнення і т.д.

Слід зауважити, що самостійними суб’єктами господарського зобов’язання не є структурні підрозділи юридичної особи. Вони виступають від імені юридичної особи.

У більшості випадків у ринкових умовах суб’єкти господарювання вступають у майново-господарські зобов’язання добровільно.

32. Майнові господарські зобов’язання. Романюк

Стаття 175. Майново-господарські зобов'язання

1. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

4. Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.