Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

____Крим_нальне_право_України_від____

.pdf
Скачиваний:
13
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
511.47 Кб
Скачать

1.

Поняття, предмет і метод кримінального права. .............................

4

2.

Система кримінального права. Загальна і особлива частини

 

кримінального права. .............................................................................

4

3.

Чинний кримінальний кодекс україни, його система і загальна

 

характеристика. ......................................................................................

4

4.

Диспозиція і санкція, їх види. ............................................................

5

5.

Чинність кримінального закону в просторі........................................

5

6.

Чинність кримінального закону щодо осіб........................................

5

7. Набрання і втрата чинності кримінального закону...........................

5

8.

Зворотна дія кримінального закону. .................................................

6

9.

Поняття і ознаки злочину. .................................................................

6

10.Класифікація злочинів її критерії і кримінально-правове значення.6

11.Поняття злочину невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкого і

особливо тяжкого. ..................................................................................

7

12.

Поняття і ознаки складу злочину. Злочин і склад злочину. .............

7

13.

Поняття і ознаки об’єкта злочину. Класифікація об’єктів іі критерії і

значення. ................................................................................................

7

14.

Безпосередній об'єкт злочину і його значення. ................................

8

15.

Поняття, ознаки і значення об'єктивної сторони злочину..............

8

16.

Поняття і ознаки злочинної дії...........................................................

8

17.

Родовий об'єкт злочину і його значення. ..........................................

9

18.

Поняття і ознаки злочинної бездіяльності. .......................................

9

19.

Значення непереборної сили, фізичного і психічного примусу для

вирішення питання про кримінальну відповідальність особи. ..............

9

20.

Поняття, види і значення злочинних наслідків. ................................

9

21.

Причинний зв'язок між злочинним діянням і злочинними

 

наслідками та його значення................................................................

10

22.

Класифікація складів злочину і її кримінально-правове значення.10

23.

Поняття і ознаки суб'єкта злочину. .................................................

10

24.

Спосіб, засоби, знаряддя, обстановка, час. Місце вчинення

 

злочину їх кримінально-правове значення..........................................

11

25.

Поняття осудності та її зміст. ..........................................................

11

26.

Поняття і критерії неосудності. .......................................................

11

27.

Поняття і кримінально-правове значення обмеженої осудності. ..

12

28.

Примусові заходи медичного характеру.........................................

12

29.

Поняття та ознаки спеціального суб'єкта злочину. ........................

12

30.

Поняття, ознаки і значення суб'єктивної сторони злочину.............

13

31.

Поняття, зміст та значення вини.....................................................

13

32.

Форми і види вини, критерії і значення їх виділення. .....................

13

33.

Необережність і її види. ..................................................................

13

34.

Умисел і його види. .........................................................................

14

35.

Відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу. ....

14

36.

Відмінність злочинної недбалості від злочинної самовпевненості14

37.

Випадок (казус) і його відмінність від злочинної недбалості..........

15

38.

Злочини з двома формами вини.....................................................

15

39.

Мотив і мета злочину, їх кримінально-правове значеня................

15

40.

Юридична і фактична помилки, їх види і кримінально-правове

 

значення. ..............................................................................................

16

41.

Поняття і види стадій вчинення злочину ........................................

16

42.

Закінчений злочин. Момент закінчення окремих видів злочинів і

 

практичне значення правильності його встановлення........................

16

43.

Поняття ознаки готування до злочину. Відмінність готування до

 

злочину від виявлення наміру вчинити злочин. ..................................

17

44.

Замах на злочин: поняття, ознаки та види. ....................................

17

45.

Відмінність замаху на злочин від готування до злочину від

 

закінченого злочину..............................................................................

17

46.

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця: поняття,

 

ознаки і кримінально-правове значення. Відмінність добровільної

 

відмови від доведення злочину до кінця від дійового каяття..............

17

47.

Понят співучасті у злочині об'єктиві суб'єктивні озн.......................

18

48.

Виконавець (співвиконавець) злочину, об'єктивні і суб'єктивні

 

ознаки, що характеризують його діяння. .............................................

18

49.

Види співучасників злочину, критерії і значення їх виділення. ......

18

50.

Організатор злочину, об'єктивні і суб'єктивні ознаки, що

 

характеризують його діяння. ................................................................

18

51.

Підбурювач злочину, об'єктивні і суб'єктивні ознаки, що

 

характеризують його діяння. ................................................................

19

52.

Відмінність підбурюваня до злочину від діянь виконавця і органі-

 

затора злочину та загальних закликів до злочинної діяльності..........

19

53.

Пособники злочину об’єктивні і суб’єктивні ознаки що

 

характеризують його діяння. ................................................................

19

54.

Форми співучасті у злочині, критерії і значення їх виділення.' .......

20

55.

Вчинення злочину групою осіб........................................................

20

56.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб...............

20

57.

Вчинення злочину організованою групою. .....................................

20

58.

Вчинення злочину злочинною організацією. ..................................

21

59.

Відповідальність співучасників при незакінченому злочині і при

 

невдалій співучасті. ..............................................................................

21

60.

Ексцес співучасника злочину. Види ексцесу. .................................

21

61.

Добровільна відмова при співучасті, її особливості і вплив на

 

кримінальну відповідальність співучасників злочину. .........................

22

62.

Поняття, ознаки і види множинності злочинів. ...............................

22

63.

Поняття, види і значення повторності злочинів. Відмінність

 

повторності злочинів від продовжуваного злочину .............................

22

64.

Поняття, ознаки і види сукупності злочинів. ...................................

23

65.

Поняття, види кримінально-правове значення рецидив................

23

66.

Поняття і ознаки обставин, що виключають злочинність діяння ...

23

67.

Необхідна оборона: поняття та умови її правомірності.

 

Перевищення меж необхідної оборони. ..............................................

23

68.

Необхідна оборона і уявна оборона. ..............................................

24

69.

Затримання особи, що вчинила злочин. ........................................

24

70.

Крайня необхідність: поняття-і-умови її правомірності ..................

24

71.

Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони. ...........

25

72.

Поняття, підстави і правові наслідки звільнення від кримінальної

 

відповідальності....................................................................................

25

73.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим

 

каяттям..................................................................................................

25

74.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з

 

примиренням винного з потерпілим. ...................................................

26

75.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку закінченням

строків давності. ...................................................................................

26

76.

Поняття, ознаки і значення системи покарання. ............................

26

77.

Поняття, ознаки і мета покарання. Відмінність покарання від ін

 

видів держ примусу і заходів громадського впливу.............................

27

78.

Покарання основні...........................................................................

27

79.

Громадські роботи...........................................................................

27

80.

Покарання, що можуть застосовуватись лише як додаткові. ........

28

81.

Покарання, що можуть застосовуватись як основні, як додаткові.28

82.

Штраф. Заміна штрафу іншим покаранням. ..................................

28

83.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або

 

кваліфікаційного класу. ........................................................................

29

84.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю. ............................................................................................

29

85.

Виправні роботи. .............................................................................

29

86.

Службові обмеження для військовослужбовців. ............................

30

87.

Арешт...............................................................................................

30

88.

Конфіскація майна. Відмінність конфіскації майна як кримінального

покарання від так званої спеціальної конфіскації, стягнення

 

безпідставно придбаного майна, відшкодування заподіяної злочином

шкоди. ...................................................................................................

30

89.

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців. ..

30

90.

Обмеження волі...............................................................................

31

91.

Позбавлення волі на певний строк. ................................................

31

92.

Довічне позбавлення волі. ..............................................................

31

93.

Загальні засади призначення покарання, їх поняття і зміст. .........

31

94.

Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин,

 

вчинений у співучасті............................................................................

32

95.

Призначення покарання за сукупністю злочинів. ...........................

32

96.

Призначення покарання за сукупністю вироків. .............................

32

97.

Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

за даний злочин....................................................................................

33

98.

Правила складання покарань та зарахування строку попереднього

ув'язнення. ............................................................................................

33

99. Звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків

 

давності.................................................................................................

33

100. Звільнення від покарання з випробуванням. ...............................

34

101. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних

жінок і жінок, які мають дітей віком до 7р.............................................

34

102. Умовно-дострокове звільнення. ...................................................

34

103. Поняття і правове значення судимості. .......................................

35

104. Поняття і умови погашення судимості. ........................................

35

105. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. ........

35

1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І МЕ- 4 ТОД КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА.

КП має такі ознаки: загальнообов’язкову нормативність, формальну визначеність і державну забезпеченість, а також властиві йому предмет і метод правового регулювання. Предмет кримінального права становлять суспільні відносини, які виникають при вчиненні злочину між особою яка його вчинила, та державою, від імені якої виступають відповідні органи, що уповноважені здійснювати дії, скеровані на розслідування злочину та відправлення правосуддя у кримінальних справах. Внаслідок врегулювання їх нормами кримінального права вони набувають форму правовідносин.

Внаслідок дії кримінально-правових норм виникають кримінальноправові відносини між державою та особою, яка вчинила злочин, що і породжує кримінальну відповідальність. З моменту вчинення злочину держава вступає у кримінально-правові відносини з конкретною особою – суб’єктом злочину. Метод КП має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочини. Специфіка методу кримінально-правового регулювання у тому, що він примусовий, і застосовується лише до особи, яка вчинила злочин, у вигляді покарання.

2.СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА. ЗАГАЛЬНА І ОСОБЛИВА

ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА.

КП складається з юридичних норм Загальної та Особливої частин. Відповідно до цього побудована й структура КК. Загальна частина КК складається з 15 розділів, що мають 108 ст. У ЗЧ включені норми загального характеру, що визначають: 1)Завдання КК, підстави та принципи кримінальної відповідальності, 2)Принципи чинності кримінального закону в часі, у просторі, за колом осіб, 3)Поняття і класифікацію злочинів, стадій злочинів, 4)Ознаки суб’єкта злочину 5)Форми вини, 6)Поняття співучасті, види співучасників, 7)Повторність, сукупність та рецидив злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, 8)Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності, 9)Поняття та види покарання, порядок призначення покарання, 10)Звільнення від покарання та його відбування 11)Судимість, її правові наслідки та строки погашення, 12)Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування неповнолітніх, 13)Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Особлива частина КК складається з 20 розділів і містить 339 ст, у яких визнається: 1) які сусп небезпечні діяння є злочинами; 2)які види покарань і у яких межах треба застосувати осіб, що їх вчинили; 3) підстави і умови, за наявності яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності; 4) дефініції окремих понять.

3.ЧИННИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ, ЙОГО СИСТЕМА І

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.

Закони про кримінальну відповідальність систематизовані і поділяються в КК на Загальну і Особливу частини. У Загальній частині зосереджені норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, а також визначають його основні інститути, наприклад, поняття злочину і його видів, вини та її форм, співучасті в злочині, повторності, сукупності та рецидиву злочину, покарання та його мети, видів покарань та підстав їх застосування. Це норми, які застосовуються до всіх злочинів.

Особлива частина містить норми, що вказують, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили. Загальна і Особлива частини КК пов'язані між собою і утворюють нерозривну системну єдність. Значення цієї єдності найбільш помітно при застосуванні окремих статей КК. Не можна застосувати кримінально-правову норму, що міститься в Особливій частині КК, не звернувшись при цьому до Загальної частини.

4. ДИСПОЗИЦІЯ І САНКЦІЯ, ЇХ 5 ВИДИ.

Диспозицією називається частина норми Особливої частини, в якій визначається злочинне діяння. За технікою побудови і способом опису ознак конкретного виду злочину в чинному кримінальному законодавстві України розрізняють диспозиції чотирьох видів: просту, описову, бланкетну, відсилочну. Зустрічаються також змішані диспозиції.

Санкція - це частина статті, яка визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначений в диспозиції. За видом і розміром покарання, що міститься в санкції, можна встановити, чи є злочин, наприклад, тяжким чи середньої або навіть невеликої тяжкості.

5. ЧИННІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ В ПРОСТОРІ.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі визначається на підставі територіального принципу. Сутність цього принципу що особи, які вчинили злочини на території У, підлягають кримінальній відповідальності за КК. Територіальний принцип випливає із суверенітету держави, влада якої поширюється на всю її територію. За загальним правилом, злочин визнається вчиненим на території У, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території У, незалежно від того, де особу було віддано до суду в зв'язку з його вчиненням. Злочин вважається вчиненим на території України у випадках, коли: 1) він розпочатий і закінчений на території У; 2) він підготовлений за межами України, а дії, що утворюють його, вчинені на території У; 3) сусп небезпечні дії були розпочаті або вчинені за межами У, а закінчені або злочинний наслідок настав на території України. Злочин визнається вчиненим на території У, якщо його виконавець або хоча б 1 із співучасників діяв на території У

6.ЧИННІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ ЩОДО ОСІБ.

Особи, які вчинили злочини на території У, підлягають відповідальності за Кодексом. Відповідно до міжнародних угод і законів У іноземні громадяни, які користуються дипломатичним імунітетом, виключені з-під юрисдикції судових властей У. Норми міжнародного права, надають особистої недоторканності і виключають з-під кримінальної юрисдикції У-ни дипломатичних представників іноземних держав та певне коло інших іноземних громадян або частково це обмежують. Повним дипломатичним імунітетом користуються; глава дипломатичного представництва, члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг, а також члени сімей усіх зазначених осіб, якщо вони не є громадянами У Обмеженим дипломатичним імунітетом користуються консульські посадові особи і консульські службовці, члени адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, а також представники і службові особи міжнарод організацій, члени парламентських і урядових делегацій. Ці особи не підлягають кримінальній юрисдикції У лише щодо дій, вчинених ними при виконанні своїх служб обов'язків.

7. НАБРАННЯ І ВТРАТА ЧИННОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ.

Прийнятий ВРУ закон підписує Голова ВРУ і невідкладно направляє його Президентові. Президент протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає Закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до ВРУ для повторного розгляду. У разі якщо Президент протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий ВРУ не менш як 2 третинами від її конституційного складу, Президент зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Офіційне оприлюднення здійснюється у друкованих органах: "Голос У"…

8. ЗВОРОТНА ДІЯ КРИМІНАЛЬ- 6 НОГО ЗАКОНУ.

Як загальне правило у ч. 2 ст. 4 КК закріплено положення про те, що злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Однак часто мають місце ситуації, коли на час вчинення злочину діяв один закон, а на час розслідування або розгляду справи в суді - вже інший.

Це і є питання про зворотну дію закону, тобто про можливість поширення нового закону на діяння, вчинені до набрання цим законом чинності. Його регулює ст. 5 нового КК, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність має зворотну дію, якщо він:

1) скасовує злочинність діяння; 2) пом'якшує кримінальну відповідальність. Разом з тим закон, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі (ч. 2 ст. 5 КК).

Коло осіб, на яких поширюється зворотна дія закону. Це 1) особи, що вчинили відповідні діяння до набрання чинності законом,

який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність. 2) також особи, що відбувають покарання або 3) відбули його, але мають судимість.

9. ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину». Із визначення випливає, що злочином є діяння (дія або бездіяльність), якому властиві такі обов'язкові ознаки: 1) це діяння вчинене су- б'єктом злочину; 2) воно є винним; 3) вказане діяння є суспільно небезпечним; 4) відповідне діяння передбачене чинним КК.

Суспільна небезпечність і винність -- є матеріальними, що розкривають як зовнішню, так і внутрішню соціально-психологічну природу злочину. Передбаченність діяння КК - формальна ознака, що відбиває юридичну, нормативну природу злочину, тобто його протиправність.

Злочином визнається діяння, вчинене суб'єктом злочину, тобто фізичною осудною особою, яка на момент його вчинення досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ст. 18 КК). В науці кримінального права панує думка про наявність чотирьох обов'язкових ознак злочину: суспільної небезпечності, винності, протиправності і караності.

З урахуванням цих ознак можна дати наукове визначення поняття злочину: злочином визнається суспільно небезпечне, винне, протиправне і кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Кожна з цих ознак злочину відображає його різні істотні властивості, має свій зміст.

10. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ, ЇЇ КРИТЕРІЇ І КРИМІНАЛЬНОПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ.

Класифікація злочинів передбачає поділ їх на групи (категорії) залежно від того чи іншого критерію. Ст. 12 КК (класифікація злочинів) таким критерієм катетеризації злочинів називає ступінь їх тяжкості. Роль формального класифікатора за цим критерієм виконують санкції статей Особливої частини КК, а точніше - розмір покарання у виді позбавлення волі. Залежно від ступеня тяжкості закон поділяє злочини на чотири категорії:

1) злочини невеликої тяжкості. За ці злочини передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 р або ін, більш м'яке покарання; 2) злочини середньої тяжкості. За них передбачено покарання у виді

позбавлення волі на строк не більше 5 років; 3) тяжкі злочини. Санкція відповідних статей передбачає за такі

злочини покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років; 4) особливо тяжкі злочини, до яких належать суспільно небезпечні

діяння, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

11. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ

7

ЛИКОЇ ТЯЖКОСТІ, СЕРЕДНЬОЇ

 

ТЯЖКОСТІ, ТЯЖКОГО І ОСОБЛИВО ТЯЖКОГО.

Залежно від ступеня тяжкості закон поділяє злочини на чотири категорії: 1) злочини невеликої тяжкості. За ці злочини передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 р або ін, більш м'яке покарання; 2) злочини середньої тяжкості. За них передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років; 3)тяжкі злочини. Санкція відповідних статей передбачає за такі злочини покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років; 4)особливо тяжкі злочини, до яких належать суспільно небезпечні діяння, за які передбачено покарання у виді поз-

бавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

12. Поняття і ознаки складу злочину. Злочин і склад злочину.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК «підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом». Такм чином, склад злочину є єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності: встановлення його ознак у конкретному суспільно небезпечному діянні особи означає, що є все необхідне для кримінальної відповідальності. Склад злочину визначає і межі розслідування, тому що основним завданням слідства саме і є встановлення об'єктивних і суб'єктивних, ознак складу злочину. Об'єкт злочину - це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину. Суб'єкт злочину - це особа, яка вчиняє злочин. Відповідно до ст. 18 «суб'єктом злочину є фіз осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину.

13. ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ОБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ. КЛАСИФІКАЦІЯ

ОБ’ЄКТІВ ІІ КРИТЕРІЇ І ЗНАЧЕННЯ.

Об’єкт злочину – це те, на що посягає особа, яка вчиняє злочинне діяння. Об'єктом злочину виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. Об'єктом злочину є суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність,

У науці кримінального права найпоширенішою є триступенева класифікація об'єктів «за вертикаллю». Ця класифікація ґрунтується на співвідношенні філософських категорій «загального», «особливого» і «окремого».

Загальним об’єктом злочину є уся сукупність сусп відносин, поставлених під охорону кримінального закону. Тобто – це система всіх об’єктів кримінально-правової охорони. Під родовим (груповим) об'єктом розуміють окрему групу однорідних або тотожних за своєю соціальною і економічною сутністю суспільних відносин, які через це повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм..

Найбільше значення як для правотворчої, так і для правозастосовної діяльності має безпосередній об’єкт злочину - це ті конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК і яким завдається шкоди злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину.

14. Безпосередній об'єкт зло- 8 чину і його значення.

Безпосередній об’єкт злочину - це ті конкретні сусп відносини, які поставлені законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК і яким завдається шкоди злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину. Безпосередній об’єкт злочину буває основним і додатковим, в свою чергу, безпосередній додатковий поділяється на два види – додатковий обов’язковим і додатковий факультативний. Основним безпосереднім об'єктом є ті суспільні відносини, які насамперед і головним чином прагнув поставити під охорону законодавець, приймаючи закон про кримінальну відповідальність. Додатковим безпосереднім об'єктом є тільки ті суспільні відносини, яким поряд із основним об'єктом завдається або виникає загроза заподіяння шкоди. Додатковий безпосередній об'єкт може бути двох видів: обов'язковий (необхідний) і необов'язковий (факультативний).

15. Поняття, ознаки і значення об'єктивної сторони злочину.

Об’єктивна сторона складу злочину – це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причино вий зв’язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.

Ознаками об'єктивної сторони злочину виступають: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце час, спосіб, знаряддя, засоби, а також обстановка вчинення злочину. Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду їх описування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні) і факультативні.

До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин. До факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину. Ці ознаки, фактично притаманні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказуються в законі як ознаки конкретного складу злочину.

16. ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ЗЛОЧИННОЇ ДІЇ.

Злочинна дія - це активна, свідома, вольова, суспільнонебезпечна. протиправна поведінка суб'єкта. Кримінально-правовий зміст дії не пов'я- заний з рухами тіла в його побутовому розумінні. Рухи повинні мати кримі- нально-правове значення, під яким розуміється їх заборона з боку кримінального закону. При цьому дія обов'язково повинна бути вольовою - контролюватись свідомістю особи та спрямовуватись на досягнення визначеної мети. Диференціація злочинної дії може бути здійснена за кількома параметрами: ♦ за конструкцією; ♦ за часом; ♦ за способом вчинення.

За конструкцією дія може бути одиничною, складною і складовою. Одиничну дію створює поведінка, яка характеризується вчиненням од-

ної дії (нанесення удару). Складну утворюють дві взаємозв'язані дії, які тільки в сукупності можуть бути характеристикою діяння, визначеного диспозицією як об'єктивна сторона складу злочину (Грабіж). Складова дія характеризується ланцюгом із щонайменше трьох взаємозв'язаних дій, які тільки в сукупності можуть утворювати об'єктивну сторону складу злочину.

Залежно від способу вчинення впливу на об'єкт дії поділяють на фізичні та інформаційні. Фізичні дії пов'язані із застосуванням фізичної сили і є єдиними можливими для досягнення злочинного наслідку, вчинення злочину. Інформаційні дії служать для передачі відомостей, інформації.

17. РОДОВИЙ ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ 9

І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ.

Об’єкт злочину – це те, на що посягає особа, яка вчиняє злочинне діяння. У науці кримінального права найпоширенішою є триступенева класифікація об'єктів «за вертикаллю» (загальний, родовий і безпосередній). Під родовим (груповим) об'єктом розуміють окрему групу однорідних або тотожних за своєю соц і ек сутністю сусп. відносин, які через це повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм. Родовий і безпосередній об’єкти найчастіше співвідносяться як ціле та частина. Отже, хоч на якому б рівні узагальнення ми не розглядали об'єкт злочину, ним завжди є суспільні відносини, що охороняються законом.

18. ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ЗЛОЧИННОЇ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ.

Поняття «діяння» визначається такою сукупністю ознак: діяння повинне бути суспільно небезпечним і протиправним, конкретним свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність - це вольова пасивна поведінка особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла виконати в даних конкретних умовах. Бездіяльність повинна бути суспільно небезпечною і протиправною, свідомим і вольовим актом поведінки людини. Обов'язковою умовою кримінальної відповідальності особи за бездіяльність є 1) наявність у неї обов'язку діяти певним чином і 2) наявність у даних конкретних умовах реальної можливості діяти в такий спосіб. 3. Непереборна сила, непереборний фізичний примус, психічний примус та їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечну дію або бездіяльність.

19. Значення непереборної сили, фізичного і психічного примусу для вирішення питання про кримінальну відповідальність особи.

Коли у вчинених особою дії або бездіяльності її воля не виявляється, а тому психофізична єдність діяння відсутня. У таких випадках через наявність певних обставин вчинене діяння (дія чи бездіяльність), в якому відсутній прояв волі самого діяча, втрачає свій кримінально-правовий характер. До обставин належать: непереборна сила; непереборний фіз примус; психічний примус, що відповідає вимогам крайньої необхідності.

Непереборна сила - це надзвичайна і нездоланна в даних умовах обставина, під якою розуміється дія сил природи, механізмів, людей, звірів та інших факторів, через які особа реально позбавлена можливості виконати покладений на неї обов’язок. Під непереборним фізичним примусом розуміють такий протиправний фізичний вплив однієї людини на іншу, що цілком паралізує волю особи, яка зазнала насильства, внаслідок чого вона була позбавлена можливості вибрати бажаний варіант поведінки і вчинила в результаті насильства такі рухи, якими була заподіяна шкода іншій особі або не вчинила тих дій, які вона повинна була зробити в даній ситуації.

Психічний примус - це вимога вчинити певні дії або, навпаки, не вчинити тих або ін дій, які у даній ситуації повинні бути вчинені, під загрозою застосування фіз насильства, заподіяння матеріальної чи моральної шкоди.

20. ПОНЯТТЯ, ВИДИ І ЗНАЧЕННЯ ЗЛОЧИННИХ НАСЛІДКІВ.

Сусп небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкту, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Сусп небезпечні наслідки можна визначити як шкоду, що заподіюється злочинним діянням сусп відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку заподіяння такої шкоди. До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий характер, а також майнова шкода. Нематеріальні наслідки являють собою такі негативні зміни в об'єкті посягання, що поєднані з порушенням тих або ін інтересів учасників сусп відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як правило, не пов'язані з фіз впливом на людину як суб'єкта сусп відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу, з приводу яких існують сус відносини.

21. ПРИЧИННИЙ ЗВ'ЯЗОК МІЖ 10 ЗЛОЧИННИМ ДІЯННЯМ І

ЧИННИМИ НАСЛІДКАМИ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ.

Причиновий зв’язок між діянням і суспільно небезпечним наслідком – це обов’язкова ознака об’єктивної сторони в злочинах з матеріальним складом. Якщо у цих злочинах відсутній причинний зв’язок, кримінальна відповідальність за настання суспільно небезпечного наслідку виключається.

Під причинним зв'язком у кримінальному праві слід розуміти об'єктивно існуючий зв'язок між діянням дією або бездіяльністю (причиною) - і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільно небезпечного наслідку.

Види необхідних причинних зв'язків, що мають кримінально-правове значення і зустрічаються найчастіше: а)причинний зв'язок при так званому безпосередньому заподіянні (постріл з пістолета, яким спричинена смерть); б)опосередкований причинний зв'язок, коли суб'єкт для заподіяння сусп небезпечних наслідків застосовує різні механізми, пристосування, ін засоби вчинення злочину чи використовує поведінку ін осіб, наприклад, неосудних осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності; в)необхідний причинний зв'язок при співучасті, коли дії співучасників перебувають у причинному зв'язку зі злочином, вчиненим виконавцем; г)необхідний причинний зв'язок за наявності особливих умов на боці потерпілого.

22. КЛАСИФІКАЦІЯ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНУ І ЇЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ.

Класифікація за ступенем тяжкості злочину є єдиним нормативним, визначеним чинним законодавством. злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. За ступенем сусп небезпечності склади злочинів поділяються: 1) основні види складів злочину; це склад злочину, в якому не передбачені обтяжуючі чи пом'якшуючі обставини 2) кваліфіковані види складів злочину; поруч з основними визначає ознаки, які підвищують суспільну небезпеку злочину. 3) привілейовані види складів злочину. поруч з основними визначає ознаки, які зменшують суспільну небезпеку злочину

Види складу злочину за конструкцією об'єктивної сторони (за моментом закінчення злочину) в диспозиції конкретної норми Особливої частини КК. - злочини з матеріальним складом; -злочини з формальним складом; - злочини з усіченим складом. За способом опису в законі склади злочинів поділяються на: Прості — це склади злочинів, які визначаються одиничністю всіх його елементів і передбачають один об'єкт посягання, одне діяння, одну форму вини (ст. 185 ч. 1 КК «Крадіжка»). Складні - склади злочинів, які передбачають подвійність одного з його елементів: дві або більше дій; дві форми вини та ін. (напр., ст. 263 КК).

23. ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ СУБ'ЄКТА ЗЛОЧИНУ.

Частина1 ст.18 визначає, що «суб'єктом злочину є фіз осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якою може наставати кримінальна відповідальність». Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується 3 обов'язковими ознаками: це особа 1)фізична, 2)осудна, 3)яка досягла певного віку. Складовими поняття ―субєкт злочину‖ вважаються: фіз осудна особа, її вік, а в деяких випадках ще й спеціальні ознаки суб’єкта, які можуть стосуватися різних властивостей особи (громадянство, посадове становище). Закон диференціює вік кримінальної відповідальності за загальним правилом: «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16р». Законом встановлюється знижений вік крим відповідальності- 14р-за окремі, прямо перелічені законом злочини

Осудність - це здатність особи під час вчиненая злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Чинне кримінальне законодавство виходить з того, що лише осудна особа може вчинити злочин і, отже, може підлягати кримінальній відповідальності. Злочин завжди є актом поведінки свідомо діючої особи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]