25. Порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»

Стаття 492. Торговельна марка

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Стаття 20. Порушення прав власника свідоцтва

1. Будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону.

2. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.)

Стаття 21. Способи захисту прав

1. Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.

Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про:

встановлення власника свідоцтва;

укладання та виконання ліцензійних договорів;

порушення прав власника свідоцтва.

Стаття 22. Право повторної реєстрації

Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 цього Закону.

26. Проблемні питання захисту права інтелектуальної власності на твори.

Проблемні питання захисту авторських прав.

Захист авторського права і суміжних прав ґрунтується на нормах Конституції України, Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Договору ВОІВ про авторське право, Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, Угоди СНД про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав, Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року (Римська конвенція), Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм від 29 жовтня 1971 року (Женевська конвенція), Договору ВОІВ про виконання і фонограми від 20 грудня 1996 року, Угоди ТРІПС від 15 квітня 1994 року, чинного Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права» та інших законодавчих і нормативних актах.

У цілому в Україні створена цілісна система захисту авторського права і суміжних прав, яка не є бездоганною, але вона більш ефективна, ніж система захисту патентних прав.

Як уже згадувалось, окрім загальних способів захисту авторських і суміжних прав, застосовуються спеціальні, передбачені ЦК та Законом «Про авторське право і суміжні права».

Проблемою захисту авторських прав є відсутність чіткого і вичерпного переліку творів у законодавстві, що ставить у ряді випадків всякий захист під сумнів. За наявності спору про твір (чи є об’єкт твором) необхідно залучати експертизу. Аналогічно і у випадку з плагіатом.

Проблемою захисту права інтелектуальної власності є і відсутність чітко визначеного суб’єкта і порядку захисту прав на твори, що становлять національне надбання, як наприклад, твори Т. Шевченка. У Польщі твори Адама Міцкевича знаходяться під правовою охороною держави і захист прав здійснює Міністерство культури.

Складно захистити в Україні і права на службовий твір чи твір, виконаний за трудовим договором. По-перше, змістовно не визначені чітко самі вжиті дефініції: службовий твір і твір, виконаний за трудовим договором. По-друге, не встановлено вимог щодо порядку розподілу прав між роботодавцем і працівником. Існує думка, що їх слід зобов’язати укладати цивільно-правовий договір про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на твір. По-третє, відсутнє правове регулювання порядку внесення змін автором за необхідності у вже створений у зв’язку з виконанням трудових обов’язків твір.

Донині не з’ясованою залишається правова природа авторського договору. Видається, що договірне право «не допрацьовує» у питаннях захисту прав інтелектуальної власності, адже будь-яка їх передача чи інше розпорядження ними можливі лише за договором. Недоліком закону є і те, що він дозволяє усні договори – між співавторами, договір з видавництвом про публікацію твору. Це утруднює захист, бо важко з’ясувати, про що домовлялись сторони. Упущенням закону є і відсутність регулювання права інтелектуальної власності держави і відповідних вимог щодо договорів у сфері інтелектуальної власності за участю держави. Так, за даними прокурорських перевірок у 2009 році було встановлено, що державні службовці уклали у 2002-2005 роках низку договорів з приватними структурами щодо створення комп’ютерних програм, а потім – щодо оплати використання виключних прав на ці програми. Помилкою було укладення договору на створення ОПІВ без умови про обов’язкову передачу виключних прав державі. Виявилась значна перевитрата коштів. Проте кримінальну справу жодну не порушено, тому що порушення законодавства відсутнє. Норма ЦК, на яку посилались чиновники, диспозитивна. Тому висновок прокуратури – особи діяли в межах закону. Як вказав В. Хорошковський – у 2009 р. заст. Голови СБУ – «прийняли рішення на власний розсуд, але всупереч економічним інтересам держави». (Див. додаток про результати розслідування).

У законі відсутнє і визначення твору як правового поняття, що негативно для захисту прав на твір. Хоч і зрозуміло, що творів багато і вони різні, але має бути якесь спільне визначення за такими критеріями, які є загальними для всіх творів.

У прокурорській практиці слід вирізняти інтерв’ю як твір, що знаходиться під правовою охороною, від суміжних об’єктів, які не є об’єктами інтелектуальної власності, а саме анкетування, соціологічне опитування, надання інформації посадовою особою, повідомлення про факт і ін.

Акти прокурорського реагування не є творами, але наукові чи публіцистичні статті працівників органів прокуратури, що ґрунтуються на документах прокуратури, є творами. У них слід робити посилання на використані документи, і не потрібно присвоювати викладене, зокрема, у звітах прокуратур, та подавати під власним іменем як власний доробок.

При захисті авторських і суміжних прав слід пам’ятати про випадки бездозвільного використання творів, що допускається законом. У разі порушення авторських чи суміжних прав можливий їх захист органами прокуратури, якщо це пов’язано із представницькою функцією прокуратури. Так, у 2010 році Генеральна прокуратура звернулася з касаційним поданням до ВГСУ на захист інтересів держави в особі Національної телевізійної компанії України. Справа стосується порушення авторських і суміжних прав на показ циклу передач КВН – 2008. НТКУ у справі є стороною-порушником, але компанії неправильно нараховано велику суму стягнення, адже на трансляцію частини програм вона мала дозвіл (Див. Додаток – Постанова ВГСУ від 22 червня 2010 року - касаційне подання Генерального прокурора).

У цивілізованих державах організації колективного управління авторськими та суміжними правами виступають як суб’єкти захисту прав авторів і виконавців згідно наданих їм повноважень. В Україні ці організації припускаються і помилок, і зловживань у своїй діяльності. На жаль, відсутній окремий спеціальний закон, який би врегулював їхній статус. Нема і належного контролю за їх діяльністю.

В останні роки автори і виконавці вступали у конфлікт з організаціями колективного управління, тому що останні не виплачували винагороду в належному обсязі, не звітували про її розміри, про виявлені порушення прав інтелектуальної власності. Дуже часто ці організації і не реагували на вчинені порушення авторських і суміжних прав. Навіть Українське агентство з авторських і суміжних прав як державна організація колективного управління правами інтелектуальної власності допускає зловживання зібраними коштами і не з усіма авторами і виконавцями справедливо розраховується. Прослідковується і конкуренція організацій колективного управління і політичний тиск та лобіювання інтересів певних посередників. За втручання міжнародної організації IFPI, яка представляє інтереси виробників фонограм США (03.11.2006 року був написаний лист IFPI Віце-прем’єр-міністру Д. Табачнику з вимогою відкликати ліцензію організації «Оберіг»), та Міжнародного альянсу інтелектуальної власності (IІPА), на вимогу органів влади було здійснене прокуратурою розслідування діяльності організації «Оберіг». У спеціальному Звіті 301 від 18.02.2010 року для Офісу Торгового представника США IІPА рекомендує залишити Україну у «чорному списку» в 2010 році. Від України вимагається запровадити кримінальне переслідування керівників «добре відомих шахрайських організацій колективного управління». Безумовно таке втручання у справи нашої держави з такими вказівками не може заслуговувати схвалення. Але це сигнал про загострення проблем діяльності ОКУ.

Генеральна прокуратура, перевіряючи у 2008 році законність діяльності Держдепартаменту, у структурі якого працює УААСП, виявила нецільове використання значної суми коштів. Це один із фактів, який посіяв недовіру до спеціалізованого державного органу і засвідчив про необхідність реформування Держдепартаменту інтелектуальної власності.

Найпоширенішими порушеннями суміжних прав залишаються виготовлення і продаж контрафактних дисків із записами виконань. І хоч, окрім цивільно-правової відповідальності, за такі порушення передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність – результати не дуже втішні. Згадаймо розслідування Генеральною прокуратурою України у 2001 році кримінальної справи за висунутими США обвинуваченнями проти України у наповненні ринків США десятками тисяч виготовлених у піратський спосіб СД. Експертним шляхом (зроблено 5 технологічних експертиз) було встановлено, що потенційно Україна не могла виробити 70 млн.дисків на рік (США переоцінили наші можливості // Голос України. – 2002. - № 21)

Важливою причиною таких порушень є бідність населення і стан економіки країни, низька культура і відсутність поваги до інтелектуальної праці та її оцінки.

Безперечно потребує вдосконалення і законодавство стосовно суміжних прав, яке поки що їх регулює за аналогією з авторськими. Аналогії не достатньо, у законі має бути закладений чіткий механізм захисту суміжних прав. Той, хто використовує суміжні права у дозволених законом випадках без погодження з власником виключних прав, має знати скільки і куди саме платити кошти. Тому слід конкретизувати і відповідальність, її механізм на випадки невиконання обов’язків щодо оплати використання суміжних прав у бездозвільному порядку.

4. Захист прав ІВ на торговельну марку.

Захист прав ІВ на торговельну марку здійснюється на підставі ЦК, Паризької конвенції, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (зі змінами і доповненнями). Як і патентні закони, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також порушенням прав на торговельну марку визнає будь-яке посягання на ці права з боку інших осіб. Закон визначає, що будь-яке порушення спричиняє відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Під правовою охороною в Україні знаходяться марки:

1) зареєстровані в Україні;

2) ті, які мають міжнародну реєстрацію, якою охоплена і Україна;

3) марки, визнані добре відомими, як за національною процедурою, так і визнані іншими державами за встановленим там порядком;

4) марки, щодо яких застосовується право виставкового пріоритету.

Працівникам прокуратури слід зважати на ці всі випадки. Адже здійснюючи нагляд за розслідуванням кримінальних справ органами МВС, що стосуються торговельних марок, потрібно попередити випадки неправильної кваліфікації дій як злочинних. Не буде порушення прав ІВ на торговельну марку, якщо її використовує попередній користувач. Цей факт теж підлягає з’ясуванню.

Практика свідчить, що з торговельними марками вступають у конкуренцію твори, промислові зразки, якщо вони беруть на себе не притаманні їм функції розрізнення товарів в обороті. Такі справи складні і підлягають судовому розгляду. Як правило, суд задовольняє позови на користь власників марок, якщо марка першою була зареєстрована, ніж появився конкуруючий об’єкт.

Особливістю захисту прав на торговельну марку є обов'язок порушника усунути з товару, його упаковки незаконно використану марку або позначення, схоже з нею настільки, що їх можна сплутати. Власник свідоцтва має право також вимагати знищення виготовлених зображень марки або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Зазначені особливості захисту прав на торговельну марку зумовлюються специфікою використання марки.

Торговельна марка може використовуватися і під час демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні та в інших державах, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у цивільний оборот. Слід мати на увазі, що власник торговельної марки згідно Паризької конвенції має право на виставковий пріоритет, але виставка, на якій вперше демонструється незареєстрована торговельна марка, повинна бути за своїм статусом міжнародною. Відповідні роз’яснення з цього питання подані в інформаційних листах ВГСУ. Відомості про статус виставки в Україні може надати Рада з питань виставкової діяльності, що діє як дорадчий орган при Президенті України.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» містить перелік спорів, що вирішуються у судовому порядку.

Останні зміни до Закону свідчать про удосконалення правової охорони добре відомих марок і, зокрема, захисту прав на них. Так, якщо з добре відомою маркою конкурує в споріднених групах товарів зареєстрована за вітчизняною процедурою тотожна марка, спір буде вирішено на користь добре відомої марки. Зауважу, що тотожні марки допускаються до реєстрації та використання, якщо вони не пересікаються в однакових групах товарів та не вводять в оману споживача.

(Приклади – судові рішення щодо ТНК, Ямахи).