19 Інтелектуальна власність як нематеріаль-ний актив

Активи підприємства складаються з матеріальних активів, до яких відносять рухоме, нерухоме майно і обо-ротні кошти, а також з нематеріальних активів - в основ-ному, прав. Насамперед, це права власності на ОІВ, права користування природними ресурсами (землею, водою, надрами), а також права користування економічними, ор-ганізаційними й іншими перевагами і пільгами: податко-вими пільгами, місцем на товарній біржі. Крім того, до нематеріальних активів відносять гудвіл (ділову репута-цію), списки клієнтів тощо. Нематеріальні активи - це принципово новий об'-єкт фінансового обліку для України, що узагальнює особ-ливі види вкладення капіталу підприємства, а також хара-ктеризує його економічний потенціал і фінансову стабіль-ність.

Відмінними ознаками нематеріальних активів є:

− відсутність матеріальної основи і при цьому во-лодіння такою коштовною якістю, як здатність давати доход власнику, виходячи з довгостро-кових прав і переваг, що вони приносять йому так довго, як це можливо;

− відсутність наміру продажу нематеріальних ак-тивів у нормальних умовах діяльності підпри-ємства;

− тривалість експлуатації, що дозволяє враховува-ти їх у складі довгострокових інвестицій як обо-ротні активи і через обраний варіант облікової політики встановлювати більш розумний термін погашення їхньої первісної вартості при загаль-ній невизначеності термінів функціонування

(гудвіл, товарні знаки тощо);

− відсутність відходів;

− багатоцільовий характер експлуатації, що до-зволяє використовувати об'єкт на різних ділян-ках діяльності підприємства;

− підвищений ступінь ризику в прагненні отрима-ти доход від застосування подібних активів. З урахуванням цих особливостей, можна характери-зувати права інтелектуальної власності в якості об’єкту обліку, як узагальнене поняття результатів творчої діяль-ності і засобів індивідуалізації юридичної особи, що не во-лодіють фізичною основою і реалізуються у виді прав, які приносять їхньому власнику доход, розмір якого залежить від обсягу цих прав. В Україні основними нормативно - правовими ак-тами, що регулюють правовідносини, які стосуються не-матеріальних активів, є: Закон України "Про оподаткуван-ня прибутку підприємства" (1997 р.); "Положення про ор-ганізацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 250; "Указівки по організації бухгалтер-ського обліку в Україні", затверджені наказом Міністерст-ва економіки України від 7 травня 1993 р. № 25, а також Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Немате-ріальні активи” (Зареєстровані в Міністерстві юстиції

України від 02.11.1999 за №750/4043).

20 Суть торгівлі ліцензіями

В умовах ринкової економіки результати інтелекту-альної діяльності людини при обміні виступають як товар, що може бути об'єктом комерційної угоди. Комерційна угода здійснюється у виді ліцензійного договору на пере-дачу прав на об'єкт інтелектуальної власності. При торгівлі правами на ОІВ під ліцензією розумі-ється дозвіл, у відповідності з яким одна особа - власник виключних прав на ОІВ - ліцензіар надає іншій зацікавле-ній особі - ліцензіатові виключне чи невиключне право на використання цього об'єкта. Форма торгової угоди з продажу ліцензії повинна забезпечувати монопольне право використання ОІВ тільки для партнерів цих угод і не допускати використання цього права конкурентами. Правовою формою, що забезпечує збереження виключних прав на використання результатів інтелектуальної діяльності, є ліцензійна форма торгівлі. Торгівля ліцензіями - один з найбільш ефективних засобів поширення нововведень у різних галузях виробництва. Вона забезпечує прискорення науково-технічного і соціа-льного розвитку суспільства. Продаж ліцензій переслідує такі цілі:

- одержання гарантованого прибутку без вкла-дення капіталу і створення власного виробницт-ва чи освоєння ринку; - завоювання ринку; - скорочення термінів освоєння нових технологій; - придбання партнерів для спільної діяльності; - компенсація витрат на створення ОІВ тощо.

Ще однією перевагою ліцензійної торгівлі є те, що вона може служити альтернативою торгівлі матеріальними товарами, якщо в силу визначених обставин така торгівля

стає невигідною. Міжнародний досвід свідчить, що доходи від міжнародної ліцензійної торгівлі зростають значно швидше, ніж від прямого вкладення капіталу.

Продаж ліцензії дозволяє ліцензіарові вирішити свої проблеми при:

- раптовому погіршенні кон'юнктури ринку;

- виникненні ускладнень в експорті товарів через протекціоністську політику уряду країни-покупця;

- значному перевищенні попиту над обсягом вла-сного виробництва продукції, а також в інших випадках.

Придбання ліцензії дозволяє ліцензіатові:

- освоїти виробництво продукції, що користуєть-ся попитом, при істотній економії матеріальних і трудових ресурсів;

- знизити собівартість продукції, що випускаєть-ся;

- підвищити продуктивність праці і конкурентно-здатність товарів на зовнішньому ринку;

- одержати переваги перед конкурентами тощо.

Важливо враховувати також часовий фактор. Якщо вартість ліцензії і вартість аналогічної розробки власними силами однакові, то вигідніше купити ліцензію, оскільки значно скоротиться час до початку випуску продукції. Яскравим прикладом успішного ведення патентно-ліцензійної політики є Японія, яка після Другої світової війни за 15 років придбала 2500 ліцензій, на основі яких швидко розвинула виробництво конкурентоздатної проду-кції, виявивши світу економічне чудо. Багато в чому за-вдяки цьому Японія вийшла на одне з перших місць у світі по економічній могутності.