18 Інтелектуальна власність як товар

.1. Властивості ринкового товару До основних властивостей будь-якого ринкового

товару відносяться: а) корисність, що розуміється як здатність задово-льняти деяку потребу; б) рідкість - властивість, протилежна загальнодо-ступності; в) універсальність - придатність до обміну на будь-які інші ринкові товари. Найважливішою є властивість рідкості, що пере-творює корисність продукту в комерційну цінність, а сам продукт - у товар. Наявність перших двох властивостей, звичайно, майже автоматично забезпечує третю. Право на використання ОІВ стає товаром, якщо йо-му штучно додати властивість рідкості, тобто закріпити це право за визначеною особою (правоволодільцем) і заборо-нити його використання будь-ким іншим без санкції пра-воволоділець. Тобто потрібно забезпечити правову охоро-ну об'єкта інтелектуальної власності шляхом патентування чи будь-яким іншим способом.

2. Оборотоспроможність оів

З третьою властивістю товару - універсальністю - тісно пов'язана його оборотоспроможність, що припускає відчуження прав інтелектуальної власності як від індиві-дуума, так і від підприємства. У цьому випадку права на ОІВ можуть обертатися як товар. За принципом "відокремлюваності" права інтелек-туальної власності можна поділити на три групи:

1. Права, що не відокремлюються від підприємства

чи від індивідуума;

2. Права, що не відокремлюються від підприємства;

3. Права, що не відокремлюються від індивідуума.

До першої групи відносяться права на:

− знаки для товарів і послуг; − фірмові найменування; − секретні рецепти і технології;

− майнові права авторів; − винаходи; − права на фільми, відеопродукцію тощо.

До невідокремлюваних від підприємства відносять-ся права на:

− об'єднання розрізнених компонентів (засобів виробництва, устаткування, об'єктів нерухомос-ті) у виробничу одиницю чи складне взаємоза-лежне утворення (діюче підприємство); − наявність підготовленого персоналу; − системи і методи функціонування, розроблені як складові частини діючого підприємства;

− наявність замовників продукції, що випускаєть-ся, і постійної клієнтури обслуговування; − подальші стартові непогодженості і труднощі;

− досягнення в галузі маркетингу і реклами влас-ної продукції; − переваги територіального розташування, близь-кість розвинутої промислової інфраструктури,

транспортних шляхів; − репутація підприємства.

Невідокремлюваним від індивідуума є права на:

− особисту репутацію працівників чи власників підприємства серед громадськості, клієнтів, ін-ших працівників, власників, банкірів;

− особисті професійні якості працівників (вклю-чаючи ноу-хау), комерційні здібності, талант у сфері реклами, менеджменту чи у фінансовій сфері;

− загальну кваліфікацію, ерудицію, інтелект і ла-більні якості працівників чи керівників у таких галузях, як організація робіт з кадрами, взаємо-дія з клієнтами, вміння усувати конфлікти в ко-лективі тощо. Властивість відокремлюваності чи невідокремлю-ваності має важливе значення, тому що тільки у випадку відокремлюваності від підприємства чи індивідуума (авто-ра) ОІВ, права можуть бути оборотоспроможними, тобто виступати як товар. Якщо ж права такі, що не можуть бути відокремленими від підприємства чи індивідуума, то вони можуть продаватися (передаватися) тільки разом з підпри-ємством чи індивідуумом. Наприклад, не можна передати видатні організаторські здібності директора одного під-приємства директору іншого підприємства. Можна тільки запросити талановитого директора на інше підприємство, запропонувавши йому більш вигідні умови його праці,

тобто "купити" його разом з його якостями.

.3. Термін служби ОІВ

За цією ознакою ОІВ поділяються на дві групи: ОІВ з встановленим терміном служби та ОІВ з не встановле-ним терміном служби. Ця обставина має важливі наслідки

при визначенні вартості ОІВ як товару, а також при вста-новленні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив.

Розрізняють юридичний і економічний термін слу-жби. Деякі ОІВ можуть не мати встановленого терміну служби. Наприклад, відповідно до Закону України "Про

охорону прав на винаходи і корисні моделі" юридичний термін дії (служби) патенту дорівнює 20 рокам. Однак, ці-лком можливо, що за цей час патент може морально заста-ріти, тому що не виключена імовірність, що з'являться нові аналогічні, більш ефективні винаходи. Тому при економі-чних розрахунках для патентів установлюється більш ко-роткий термін, так званий економічний, котрий прийма-ється рівним 10-12 рокам, а у окремих випадках і менше. Встановлений термін служби характерний для бі-льшості прав на ОІВ, відокремлюваних від індивідуума і підприємства, але не для всіх. Так, знаки для товарів і по-слуг не мають встановленого терміну служби, оскільки визначений законом термін дії після його закінчення може кожний раз продовжуватись ще на 10 років. Не мають встановленого терміну більшість прав на ОІВ, невідділь-них від підприємства чи індивідуума. Крім того, права на ті самі ОІВ можуть мати як визначений, так і невизначе-ний термін дії. Наприклад, ліцензія на право використання винаходу чи товарного знаку може бути надана як на ви-значений, так і на невизначений термін. Відзначимо, що без установлення терміну дії стає проблематичним визначення вартості переданих прав на ОІВ, а сама процедура встановлення терміну дії буває над-звичайно складною і відповідальною процедурою.