14. Товар та його властивості

Товар - це продукт праці виготовлений для продаж. Сама річ продукт праці ще не є товар. Товаром стають лише коли опосередковують відносини між людьми. Товар має дві властивості: 1) споживча вартість - здатність товару задовольняти потребу людини; мінова вартість-здатність товару обмінюватись на інші товари у певних пропорціях; 2)втілена у товарі сусп. праця називається вартістю. Вартість - це внутрішня властивість товару,яка проявляється при обміні.

Конкретна праця – це корисна праця,яка витрачається у особливій формі і якісно відрізняється від всіх інших видів діяльності(пекарі,столяри). Праця товару виробників,що виступає як витрата роб. сили назив. абстрактною. Абстрактна і конкретна праця це дві сторони одного трудового процесу, праці втіленої в товарі.

15. Теорія вартості

Вартість товару - надзвичайно важлива економічна категорія, яка, щоправда, у формі свого зовнішнього прояву - мінової вартості - привертала увагу багатьох учених.

Ця теорія була першою з різноманітних теорій і концепцій вартості. Згідно з нею основу та величину вартості товарів і послуг формують витрати суспільно необхідної праці на їх виробництво. Найґрунтовніше теорія була осмислена К. Марксом, її підтримували А. Сміт та англійський економіст Джон Кейнс. Трудова теорія вартості ввійшла в суперечність з прикладними дослідженнями, практичними реаліями. Наприклад, нерідко ціни не лише відхиляються від вартості, але і формуються навколо «контролюючого стрижня», який відрізняється від неї. Не завжди узгоджується з практикою і положення про єдиний вартісно-створюючий чинник. Згідно з трифакторною концепцією, основою вартості є такі фактори виробництва — земля, капітал, праця. Кожний фактор виробництва створює свою частину вартості: капітал — відсоток, праця — заробітну плату, а земля — ренту.

16. Суть, зміст і види витрат виробництва

Кожна фірма у визначенні своєї стратегії орієнтується на отримання максимального прибутку. Водночас будь-яке в-цтво товарів і послуг пов’язане з використанням праці, капіталу і природних ресурсів, що становлять фактори в-цтва вартість яких визн. витратами.

Розрізн. Суспільні витрати і витрати п-ства.

Сусп. витрати – це сукупність матер. Витрат уречевленої праці та витрат живої праці, що характеризує вартість в-цтва товару для суспільства.

Витрати п-ства – це сукупність матер. витрат уречевленої праці та витрат частки живої праці, тобто капіталу, що формує вартість в-цтва товару для п-ства.

Витрати сусп. перевищують витрати підприємства на величину вартості додаткового продукту.

Витрати в-цтва – це грошовий вираз тих затрат п-ства, які показують у що обходиться для нього створення відповідн. продукції (товарів, послуг)

До таких витрат належать:

- витрати на оплату праці;

- витрати на придбання та утримання виробн. будівель, машин, обладнання;

- витрати на оплату природних ресурсів;(землі, води, кор.коп)

- витрати на оплату енергоносіїв ( нафта,газ,вугілля)

- предмети праці.

Витрат. в-цтва, як екон. категорія досліджув. багатьма вченими. Істотний внесок зробив Карл Маркс(в III томі капіталу) . Він розгл. капіталістичні витрати в-цтва, як затрати капіталіста –підприємця на з/п, матеріали, сировину, паливо, амортиз. Засоби в-цтва.

Ф-ла вар.тов

W=C+V+M

C- вартість спожитих зас. в-цтва

V- вартість необхідного продукту.

M- вартість додаткового продукту.

Ф-ла капіталістичних витрат

K=C+V

З усіх сукупних затрат Маркс виокремлював витрати на в-цтво товарів. Він також аналізував і витрати пов’язані з в-цтвом товару – це витрати обігу, які поділяються на чисті (пов’язані з купівлею-продажем) та додаткові затрати.

Сучасна екон. теорія значно поглибила вивчення аналізу витрат в-цтва, що знайшло своє відображення і в навч. л-рі.

Під пон. витрати в-цтва вони розуміють екон. витрати, які вкл. усі платежі власникам ресурсів для відповідного виробничого процесу. Одним з ел. витрат є нормальн. прибуток підприємця, що розгл. як винагорода за виконувані ним ф-ії.

При розробці теорії витрат представники західної економічної думки виділяють 2 концепції:

1.Концепція альтернативних витрат в-цтва.

2. Відносної обмеженості застосованих ресурсів, згідно з якою вартість товару вимірюється к-стю отриманої від нього граничної користі. Під альтернативним використ. ресурсів розуміється (напр. можливість в-цтва з деревини буд. мат. або меблів)

Найбільш поширене визначення алтерн. витрат таке: вартість отриманої будь-якої речі, повинне вимір. тим, від чого ми відмовляємось, щоб мати цю річ.

Під витратами в-цтва короткострок. періодів розум. ресурси (сировина, паливо,енергія) к-сть яких може бути змінено досить легко і оперативно.

В коротко строк. періоді в осн витратах в-цтва виділять постійні та змінні.

Постійні витрати – це витрати,які залиш. незмінними незалежно від к-сті виготовл. продукції.(електроенергія,оплата праці, оренда прим та ін..)

Змінні витрати перебувають в прямій залежності від обсягу в-цтва - це затрати на купівлю пред. праці і роб. сили.

Сума постійних і змінних витрат на кожному конкр рівні в-цтва становить валові витрати.

Не рівномірна зміна валових витрат призводить до того, що в міру зростання обсягу в-цтва змінюються і витрати на од. продукції або сер. витрати ,які дорівн відношенню валових витрат до к-сті виготовл. продукції.