4. Методи дослідження економічних явищ і процесів політичної економії

Метод ПЕ- це засіб наукового пізнання економічних явищ і процесів, уявне їх відтворення і розкриття взаємозв’язку і взаємозалежності, а також виявлення рушійних сил їх розвитку.

Узагальнюючим науковим методом, яким користувалися пол.- економісти, досліджуючи закономірності функціонування соц.-екон системи або її окремих елементів , є діалектичний метод, який був розроблений Фіхте,Гегелем і був використаний Карлом Марксом при написанні «капіталу». Він передбачає вивч явищ і процесів екон життя,які виникають в процесі розвитку і ведуть до якісних змін.

Методи економічних досліджень:

1.Метод аналізу – дає можливість дослідити явище чи процес.

2.Метод синтезу - об’єднання проаналізованих елементів.

3.Метод дедукції і індукції – включає спосіб мислення і пізнання відповідно до простого конкретного до складного, від нижчої форми розвитку до вищої.

5. Матеріальне в-во і елементи процесу в-ва

Матеріальне в-во - це основна людського суспільства.

Люди продукують матер. блага певним чином діючи та спільно обмінюючись між собою результатами власної праці. Щоб створити економічні блага люди вступають у відповідні зв"язки і відносини один з одним, що є суттєвою ознакою в-ва.

Щоб сусп. в-во стало можливим необхідна взаємодія таких чинників як: вихідні природні матеріали; жива людська праця; сусп. економ. чинники.

Елементи процесу в-ва:

1.Праця-це діяльність людини спрямована на застосування речовин природи до потреб сусп. Вона являє собою затрату робочої сили людини в процесі створення нею економ. благ.

2.Роб. сила - це здатність людини до праці. Тобто сукупність фіз. і дух. сил, якими володіє людина і які вона спроможна задіяти у процесі в-ва для створення відповідних споживчих благ.

6. Продуктивні сили сус-ва, їх структура та форми розвитку

Продуктивні сили-це система факторів в-цтва,яка забезп.відповідно до потреб людей,створює матер. та дух. блага і визначає зростання продуктивності сусп. праці.

Розрізн. к-ка видів поділу праці:

-заг.поділ праці(розчленування подуктивних сил на вел.сфери та найб.його галузі,як промисловість,сільське госп.,транспорт);

-частковий(це поділ найб галузей людської д-ті на складові частини);

-територіальний(поділ в середині країни між окремими регіонами).

Поділ праці пов*язаний із розвиткрм продуктивних сил з умовою їх розвитку.

Структура продуктивних сил суспільства:

1.Засоби в-цтва.

2.Досягнення науки.

3.Інформація.

4.Працівники з їх здібностями та лосвідом.

5.Технології.

6.Методи організації управління в-цтвом.

У своєму розвитку продуктивні сили проходили такі етапи:

1.природні продуктивні сили.

2.сусп.продуктивні сили.

3.процес формування продуктивних сил.

Показником розвитку продуктивних сил є рівень продуктивності праці-це ефективність людського фактора.

7. Економічні поняття , категорії і закони

Усі поняття, що вивчаються в економічній теорії, можна поділити на загальні та специфічні. Як й інші науки, економічна теорія не може послуговуватися лише специфічними поняттями. Вона активно використовує так звані наскрізні поняття, які вивчаються в багатьох науках, наприклад у курсах філософії, політології, соціології. У процесі наукового пізнання формуються поняття, які є ідеальними образами предметів і явищ світу. Найзагальніші поняття, що відбивають істотні властивості і зв'язки того чи іншого боку реальної дійсності, називають категоріями. Кожна наука має своє коло категорій. Економічні категорії, такі як товар, споживна вартість, мінова вартість, гроші, ціна, капітал, робоча сила, прибуток, заробітна плата, рента, дають можливість досліджувати виробничі відносини. Ці категорії виражають взаємозв'язок економічних явищ, їхню взаємодію. Кожна з них має особливе самостійне значення і займає певне місце у всій системі категорій. З економічними категоріями нерозривно пов'язані економічні закони. В економічній науці є два підходи до визначення і трактування економічних законів. Згідно з класичною методологією, економічні закони виражають сутність, глибокі внутрішні, об'єктивно необхідні зв'язки і відносини. Завдання науки полягає саме в тому, щоб за зовнішніми, поверховими явищами і процесами виявити їхню сутність, внутрішній глибокий взаємозв'язок між ними, встановити причинно-наслідкову взаємозалежність. Інакше кажучи, завдання науки полягає в розкритті законів розвитку економіки та шляхів використання їх у господарській практиці. Економічні закони на відміну від законів природи періодично змінюються, замінюються іншими. Інакше кажучи, закони природи вічні, а економічні закони мають історичний характер. З цього погляду, як правило, розрізняють три групи економічних законів: загальні, тобто закони, що діють протягом усієї людської історії; особливі, тобто закони, що діють у ряді способів виробництва; і нарешті, специфічні економічні закони властиві лише одному способу виробництва. З переходом до нового способу виробництва виникають і діють нові економічні закони, специфічні для цього способу виробництва.

Другий методологічний підхід щодо розуміння економічних законів полягає в необхідності описати і систематизувати факти реальної дійсності, узагальнити досліджувані факти у поведінці індивідів та інституцій у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг. Ці факти, зрозуміло, постійно змінюються, а отже, мають змінюватися принципи і теорії.